Цілюще джерельце із «Божим слідом», де лікують невиліковне

, Тетяна ЛЕВІНСЬКА, «КП»

154

Кілька років тому про цілюще джерельце в Піщаному Броді Добровеличківського району знало небагато людей. Слава про його незвичайні властивості передавалася здебільшого з вуст в уста. Серед односельчан ходили легенди про дивовижні зцілення хворих на рак, сліпоту, ревматизм та інші захворювання. Дійшли ці перекази і до київських науковців, які зацікавилися цілющими властивостями джерела, що б’є із так званих Червоних скель і впадає у річку Чорний Ташлик. Результати їх досліджень перевершили будь-які сподівання!

 

У досліджуваних зразках води київські науковці знайшли елементи срібла та практично всю таблицю Менделєєва! Тоді ж було визнано, що ця вода є «живою», тобто такою, що може лікувати різні захворювання. Цей феномен жителі села пояснюють як дар Божий і розповідають історію вже нині покійної баби Фросі, котра першою бачила на місці джерельця видиво – чоловіка у білому, який стояв неподалік водойми. Цю легенду підтверджують й інші очевидці. Говорять, неподалік джерельця, у скелях, є навіть Божий слід.


Зрозуміло, коли людина хворіє, то весь світ їй здається не милим. Щоб хоч трохи полегшити самопочуття, готова повірити у будь-які дива, особливо коли традиційна медицина безсила. Переконатися у цих переказах була нагода у багатьох. Принаймні, так говорять місцеві.


Дістатися джерельця найлегше власним транспортом, якщо ви його маєте. Чому? Бо дорога до нього неблизька. Для цього знадобиться дістатися тієї частини села, що серед тамтешнього населення зветься Хутором, мабуть, за певну віддаленість та відокремленість, від Піщаного Броду. Далі дорога веде через безкрайній степ – поля з соняшником. І якраз там, де закінчуються соняхи, починаються Червоні скелі. Чому їх так назвали – достеменно не відомо, є лише кілька припущень. По-перше, кам’яні брили у цій місцині справді мають рожевуватий колір, а, по-друге, краєвид там справді красивий. Тож можливо, назва місцевості походить від давнього слова «красний» - «красивий».


Примітно, що джерельце назвали на честь святого Григорія – покровителя водних просторів. За легендою, саме святий Григорій врятував населення від спраги, перемігши змія, який окупував місто і не давав людям підійти до води.


Ще шостого травня своє благословення дав Владика Іосаф, освятивши джерельце разом із місцевими священиками. Там навіть зробили капличку й облагородили навколишню територію. Тепер до цілющого джерельця вишиковуються черги паломників, щоб попити цілющої водички самим та оздоровити свою родину. Воду набирають у пластикові пляшки, яких у кожного в руках немало – іноді десяток баклажок. Пояснюється це тим, що їдуть люди здаля, а щоб не витрачати бензин дарма, води набирають багато. Вони розповіли, де тут можна скупатися, де побачити сліди Бога, а де зробити «подарунок Боженьці». Це говорять дітям, яких виховують у християнських традиціях. Малі несуть до святих місць монетки, цукерки, пшеничні колоски та навіть власні декоративні поробки.

 

Для спраглих тут знайдеться керамічна чашечка, для людей набожних – церковні атрибути, а для втомлених мандрівників – тінь прохолоди.


Бажаючі попити цілющої води та оздоровитися можуть звернутися за довідкою до Піщанобрідської сільської ради, або до місцевих жителів, які залюбки покажуть шлях до святого місця, а то й підвезуть за помірну плату. Відвідати джерельце та помилуватися краєвидами Піщаного Броду справді варто.


Має село ще одну цікаву, історію. За переказами, там бував Махно. Тому на Хуторі можуть показати і криницю, з якої він пив, і місце, де відбулося його весілля із місцевою жителькою Галиною Кузьменко…

e-max.it: your social media marketing partner