Волонтер: Пригнали мені в гараж машину. Ми затерли її, обліпили, пофарбували і – в зону АТО

Допомога воякам на схід надходить від кожного українця. Одні передають продукти, інші – одяг, речі першої необхідності, треті – а це в основному діти – шлють малюнки й обереги. Ще хтось підтримує бійців грошима чи Божим словом... А от 31-річний кіровоградець Дмитро Розумний безкоштовно «марафетить» машини, які потім їдуть у зону антитерористичної операції. «КП» побувала в гостях у волонтера.

Сьогодні Дмитро готує до бою  чергову автівку. Каже, ще трохи і вона відправиться виконувати своє бойове завдання.

– У народі цю машину називають «буханка» або «таблетка», – пояснює Діма, показуючи транспортний засіб, який збирається фарбувати. – За день я впораюся. Уже завтра за автівкою мають під’їхати волонтери і передати її бійцям.

Робити свій внесок у перемогу країни Дмитро взявся цієї зими. Разом зі своїми друзями ремонтує та фарбує машини.

– У мене багато друзів і знайомих нині воюють на сході. Вперше я для них відремонтував машину взимку. Хлопці якраз приїздили на дислокацію, звернулися за допомогою, – розповідає він. – Ми швиденько все відремонтували, знали, що їм потрібно відправлятися знову на схід.

Яким би складним не був ремонт, хлопець разом із друзями викладається на всі сто.

– Ми розуміємо, що часу обмаль. Тому готові працювати навіть уночі. Пригнали мені в гараж машину. Ми затерли її, обліпили, пофарбували і – в зону АТО, – каже Діма, проте додає, що не завжди так просто все виходить – іноді бракує необхідних деталей, тоді доводиться ледь не весь обласний центр ставити на «вуха».

І хоча допомагати воякам хлопець почав лише цьогоріч, зроблене ним вражає. Замовлення, констатує Діма, надходять і від організацій, які допомагають воякам, і безпосередньо від самих солдатів.

– Буває, хлопці приїздять на своїх автомобілях і за час, поки вони перебувають вдома, ми їх ремонтуємо. Ось нещодавно наші перебазовувалися із Донецької області у Херсонську. У Кіровограді були три дні, то ми за цей час відремонтували і підрихтували їхнього джипа, – розповідає майстер.

Дмитро зізнається, за станом здоров’я захищати Україну не може, тому робить усе, аби хоч таким чином стати у нагоді.

– Я хоч так намагаюся підтримати хлопців. Та швидше б закінчилася ця неоголошена війна і настав у країні мир! – мріє Діма.