Віктор ТІМОШЕНКО: Якби не соцпрацівник і «гаряча лінія», не знаю, хто б мені допомагав

, Олена НЕСЕН, «КП»

160

Ветеран Віктор Тімошенко вже декілька років живе один. Його брати і дружина померли, а дітей не пам’ятає, коли востаннє бачив. Дідусь говорить: через інвалідність став зовсім нікому непотрібним…

 

83-річний ветеран під’їжджає на інвалідному візку до столика, на якому стоїть велике фото і показує портрет своєї дружини. Минає третій рік, відколи жінка померла від раку, і він залишився самотнім. Ніхто з рідних дідуся не навідує – позбавлений обох ніг, він обходить себе сам: і пере, і прибирає, і готує їсти, до речі, не тільки собі, а й песику та кошенятам. Єдина поміч – соціальний працівник. Ветеран дякує Богу за те, що послав йому пані Наталю. Каже, жінка ставиться до нього, як до рідного батька і допомагає по господарству без будь-яких прохань.


- Мені дуже тяжко, я весь час один. Сумую сильно, і, щоб відганяти недобрі думки, постійно шукаю собі хоч якесь заняття. На старості став одинокий і нікому не потрібний, крім соціального працівника. Але, слава Богу, мені дуже пощастило. Наталя – надзвичайно хороша людина. У неї на піклуванні аж 14 чоловік. Та вона, як приходить, встигає і води принести, і підлогу помити, і їсти приготувати... Нічого і говорити не треба, сама завжди знає, що робити. І коли я в госпіталі для ветеранів лежав, ніхто до мене не приходив, окрім Наташі. Оце якби не вона і не «гаряча лінія», не знаю, щоб і робив, і хто б мені допомагав, - розповідає Віктор Тімошенко і показує бетонний пандус перед дверима будинку.


Ветеран розповідає, що раніше він заїжджав на візку до хати за допомогою дерев’яних дощок. Їх облаштувала ще покійна дружина. Та вони вже геть прогнили... Тоді ж вирішив зателефонувати на «гарячу лінію». За який час 159дідусь отримав новий пандус.


- Дуже добре, що є «гаряча лінія». Вдячний за новий пандус, бо він мені був дуже потрібен. Я то одну дошку замінював, то другу, але вони вже зовсім розпадалися. Спасибі, тепер набагато зручніше. Правда, пандус трохи не доробили. Там треба поворот зробити, тому що колесо вискакує, і можна впасти. Чоловік, який його робив, обіцяв, що все закінчить. Але досі не приходить, - говорить ветеран і просить полагодити ще й дах у будинку.

 

Розповідає, ще перед виборами якість депутати приходили і обіцяли все відремонтувати, та по сей день від них ні слуху, ні духу.


Ні чутки, ні звістки немає й від дільничних лікарів з Кіровоградської ЦРЛ, які, на відміну від депутатів, зобов’язані навідуватися до ветерана-інваліда. Востаннє медпрацівник приходив до дідуся взимку, з того часу – жодного візиту. Не відреагували у лікарні й тоді, коли старенький сам дзвонив туди, просив, щоб прислали окуліста. Однак, медики постійно зайняті… Віктор Тімошенко зізнається, що скаржитися не хоче, бо потім до нього буде «відповідне» ставлення. Та «Кіровоградка» переконливо просить балашівських медиків все ж таки знайти час для ветерана-інваліда і надати йому необхідну допомогу.

e-max.it: your social media marketing partner