Гарік Бірча: У кожного народу є персонаж, з якого всі глузують
Кіровоградець Гарік Бірча більше відомий своїм землякам як пришелепкуватий Віталька з однойменного скетч шоу. 27 квітня вперше артист приїде до рідного міста з романтичною концертною програмою. Напередодні виступу, який відбудеться в обласній філармонії, «КП» поцікавилася у Гарика, чи не заважає йому в житті образ Вітальки і яким узагалі бачить його майбутнє.
– Чи існує у «мачо» Вітальки реальний прототип?
– Реального прототипу, тобто хлопчини, який ходить парками та знайомиться з дівчатами, я у своєму житті не зустрічав. Хоча вважаю, що у кожної дівчини є історія невдалого знайомства на вулиці. Це узагальнений персонаж, який ми створили та наділили тими рисами, з якими він живе, вирішує проблеми та намагається бути нормальною людиною.
– Як швидко виходите з образу?
– Швидко вхожу – швидко виходжу. Це стосується кожного актора, перед яким стоїть задача зіграти певну роль у кіно і театрі.
– Мова серіалу – суржик. Причому такий, який можна почути на Кіровоградщині, так проявляєте своє походження?
– Ні, я не можу так сказати. Суржик використовується для того, щоб підкреслити гумористичний образ. Якби він розмовляв чистою українською, російською чи англійською, було б не так смішно.
– Екранний герой, м’яко кажучи, екстравагантний. Відомі випадки, коли батьки забороняли дивитися ваше скетч-шоу через те, що діти наслідують. Як до цього ставитеся?
– Спокійно. Коли ми створювали серіал, розраховували на іншу аудиторію – молодь від 16-18 і старше. Але коли зрозуміли, що нас дивляться і діти, і дорослі, і люди поважного віку, намагалися створити продукт таким, який би задовольняв потреби усіх вікових категорій. До того ж, мені здається, що діти, які дивляться «Вітальку», розуміють, що це комічний персонаж. У дитинстві я дивився казки про Іванушку-дурачка, але я не хотів бути на нього схожим. Я хотів бути як Ілля Муромець, але Іванушка тішив мене тим, що він добрий, кумедний, наївний. Як і Віталька. Батькам можу сказати одне: не варто забороняти дитині дивитися серіал, який вона полюбляє. А от сісти разом із нею подивитися його та пояснити деякі речі, повірте, має сенс: це той персонаж, на якому можна показувати, що таке добре і що таке погано.
– Що буде, коли образ Вітальки набридне глядачам? Є ідеї нових?
– Я собі задавав це питання після першого сезону. Але зараз в ефірі – восьмий, і ми плануємо знімати дев’ятий і десятий, тому навіть не знаю, коли він себе вичерпає. До того ж, Віталька зробив крок уперед і почав співати, він активно гастролює Україною. Незабаром має вийти дебютний альбом. Тож планів чимало. У кожного народу є такий собі персонаж, з якого всі глузують. У Молдові – Гаврош, у Росії – Іванушка-дурачок, в Англії – містер Бін. Ми – не виняток. Якщо Віталька стане таким образом для нашого народу, я буду не проти. Знаєте, у нього змінюється життя, обставини, часи, погляди, він сам постійно змінюється, але він досі цікавий аудиторії і рейтинги – тому підтвердження.
– Чи існує у «мачо» Вітальки реальний прототип?
– Реального прототипу, тобто хлопчини, який ходить парками та знайомиться з дівчатами, я у своєму житті не зустрічав. Хоча вважаю, що у кожної дівчини є історія невдалого знайомства на вулиці. Це узагальнений персонаж, який ми створили та наділили тими рисами, з якими він живе, вирішує проблеми та намагається бути нормальною людиною.
– Як швидко виходите з образу?
– Швидко вхожу – швидко виходжу. Це стосується кожного актора, перед яким стоїть задача зіграти певну роль у кіно і театрі.
– Мова серіалу – суржик. Причому такий, який можна почути на Кіровоградщині, так проявляєте своє походження?
– Ні, я не можу так сказати. Суржик використовується для того, щоб підкреслити гумористичний образ. Якби він розмовляв чистою українською, російською чи англійською, було б не так смішно.
– Екранний герой, м’яко кажучи, екстравагантний. Відомі випадки, коли батьки забороняли дивитися ваше скетч-шоу через те, що діти наслідують. Як до цього ставитеся?
– Спокійно. Коли ми створювали серіал, розраховували на іншу аудиторію – молодь від 16-18 і старше. Але коли зрозуміли, що нас дивляться і діти, і дорослі, і люди поважного віку, намагалися створити продукт таким, який би задовольняв потреби усіх вікових категорій. До того ж, мені здається, що діти, які дивляться «Вітальку», розуміють, що це комічний персонаж. У дитинстві я дивився казки про Іванушку-дурачка, але я не хотів бути на нього схожим. Я хотів бути як Ілля Муромець, але Іванушка тішив мене тим, що він добрий, кумедний, наївний. Як і Віталька. Батькам можу сказати одне: не варто забороняти дитині дивитися серіал, який вона полюбляє. А от сісти разом із нею подивитися його та пояснити деякі речі, повірте, має сенс: це той персонаж, на якому можна показувати, що таке добре і що таке погано.
– Що буде, коли образ Вітальки набридне глядачам? Є ідеї нових?
– Я собі задавав це питання після першого сезону. Але зараз в ефірі – восьмий, і ми плануємо знімати дев’ятий і десятий, тому навіть не знаю, коли він себе вичерпає. До того ж, Віталька зробив крок уперед і почав співати, він активно гастролює Україною. Незабаром має вийти дебютний альбом. Тож планів чимало. У кожного народу є такий собі персонаж, з якого всі глузують. У Молдові – Гаврош, у Росії – Іванушка-дурачок, в Англії – містер Бін. Ми – не виняток. Якщо Віталька стане таким образом для нашого народу, я буду не проти. Знаєте, у нього змінюється життя, обставини, часи, погляди, він сам постійно змінюється, але він досі цікавий аудиторії і рейтинги – тому підтвердження.