Навіть сепаратисти сміються: «Так ви за це тут боретеся?..» – кіровоградці про перейменування міста

Понад два десятки українських міст (без урахування окупованого Криму та непідконтрольних районів «ДНР» і «ЛНР») мають перейменувати після ухвалення закону про засудження комуністичного та нацистського режимів. Таке рішення минулого тижня прийняла Верховна рада. У переліку на зміну назви і Кіровоград, а відтак і область. Утім, чи готові самі жителі до перейменування? У соцмережах нині тривають справжні баталії щодо потенційно нового імені. Варіантів наразі більше десятка! Проте одностайності, як 17 років тому, коли у Кіровограді відбувся перший референдум про перейменування, немає. Більше того, зараз містяни переймаються іншими – насущними проблемами, а тому, кажуть, зміна імені не на часі. Пояснюють, до теперішньої назви звикли, на сході йде війна та й з документами не хочуть мати тяганини.

–Негативно ставлюся, – говорить 24-річний учитель фізичної культури Іван. – Жив у Кіровограді з самого народження. Я, звичайно, не експерт, але думаю, що це потребує багато грошей. А де є гроші, там є і охочі нагріти руки. Нераціонально зараз це робити. І взагалі це – маразм нашої влади. Як на мене, перейменування – це останнє, чим треба займатися.

Майже усіх жителів, із якими спілкувалася «КП», хвилює і той факт, що доведеться змінювати документи.

– Мені це зовсім не подобається. Це ж стільки документів переоформлювати… Он, коли вулицю перейменовували, скільки я вибігала, в чергах вистояла... Краще жити все одно не стане – ні матеріально, ні морально. Хіба війна зупиниться, якщо буде Єлисаветград? Це жах у війну таким займатися. Буде Порошенкоград, або Яценюкград. І що? Що зміниться? Он у мене, як був у долоні дріб’язок, так і буде, – показує копійки, які приготувала для проїзду в маршрутці, 62-річна Зоя Миколаївна.

Жінка вважає, що влада повинна зараз займатися першочерговими справами – боротися за мир, стабілізувати ціни на продукти першої необхідності й забезпечувати людей достойними пенсіями і зарплатами.

– Коли вони це все зроблять – тоді можна буде і перейменовувати, – продовжує пенсіонерка. – Але не зараз, «галопом по Європах». Народу для них неіснує. У Європі та Америці дбають про людей. А тут що? Зняли Кірова – що змінилося? Якщо ми Гітлера змели під час війни і це було перемогою, то зараз, яка перемога? Не час! Перейменування – це просто замилювання очей. По-моєму, у них щось із психікою не в порядку, одні дебіли якісь і несамовиті. Особисто мене від того, що зараз робиться, нудить. Якщо спочатку я ще чекала якогось результату, то зараз нічого. Якщо вони не здатні працювати, то ніяка інша назва не допоможе. Жити все гірше і гірше стає... Якщо вони хочуть наступний Майдан, то вони цього у народу випросять.

Категорично проти перейменування і студент педагогічного університету, майбутній політолог Максим.

– Мізки нехай собі поміняють, навіжені! – не стримуючи емоцій говорить хлопчина. – Я хоч і не прихильник комуністичного режиму, проте не вважаю, що все треба стирати. Не вони це будували і не їм це змінювати. Історію треба поважати. Все, що ми маємо, так чи інакше залишилося нам у спадок, і ми зобов’язані шанувати і примножувати, а не руйнувати. Давайте ще «хрущівки» і «сталінки» знесемо. А що? Зметемо все! Нема чого дратувати радянським. Он на колонах міськвиконкому – серп і молот. Знести колони треба! Терміново! Зараз необхідно правильно розставляти пріоритети в рішеннях. Назви ти місто хоч Забурбелівка, Тугодумськ або Бандерсіті, але поки всім керують недоумки – легше жити не буде.

Багато жителів упевнені, що в майбутньому нова назва також може когось не влаштувати і швидко знайдеться той, хто захоче чергового перейменування.

– Через кільканадцять років прийде нове покоління з новим мисленням та інтересами і ганьбитиме те, що зробили наші батьки, ми і наші діти. І хтось із нас навзрид буде кричати: «Та як ви смієте! Наші батьки воювали, ми будували революцію, піднімали Майдан!». Ніхто і не згадає, що «дедивоєвалі». І куди подінеться та площа Героїв Майдану?.. А їм буде все одно, – переконана 20-річна медсестра Надія.

Дехто каже, що перейменування зараз нічого не змінить, хіба що зможе підняти туризм в області, але для цього треба правильно обрати назву і, насамперед, відбудувати місто.

– Якщо і змінювати назву, то тільки на історичну, – говорить 33-річний менеджер Андрій. – Не зі стелі треба брати. Та й область необхідно осучаснити, вкласти сюди немалі кошти, щоб якось заманити туристів. Єлисаветград ще хоч якось звучить, але решта варіантів – взагалі ніяк. Інгулоград – маячня. Хто таке взагалі придумав? Хто сюди приїде дивитися на наш Інгул? От Кіборгськ було б актуально, але важко виговорити.

Не підтримує рішення Верхов­ної ради і військовослужбовець третього окремого полку спец­призначення Віктор, який нещодавно повернувся з війни.

– Я цю новину почув від сепаратистів, коли був в АТО, – каже боєць. – Взагалі я б не хотів повертатися з війни у Єлисаветград. Виходить, що тут вирішують якісь абстрактні і нікому непотрібні справи, а ми там повинні воювати, щоб вони це спокійно і на мирній території робили? Навіть сепаратисти сміються: «Так ви за це тут боретеся?..».

Услід за Кіровоградом згідно з рішенням Верховної ради назви мають змінити ще кілька сіл, що мають радянські/комуністичні назви. «КП» хоче почути думки усіх жителів області: чи хочуть вони таких змін, і що зміниться у їхньому житті після перейменування населених пунктів?