Через озера й ліс у Лебединський монастир

, Олена НЕСЕН, «КП»

194

На високих пагорбах Черкащини, вище ярів річки Гептурки, розкинулося велике мальовниче село Лебедин. Чому воно так називається, питання не виникає - обабіч сільської дороги лежать глибокі балки, в яких розлиті «лебедині» озерця. У їхніх водах величаво плавають білі лебеді і цвітуть ніжні водяні лілії. Іти далі не хочеться - зупинитися б та милуватися, але попереду - дорога до древнього Лебединського монастиря, який ховається у похмурому Лебединському лісі.

 

Тут не ловить мобільний зв’язок. Немає ні магазинів, ні кіосків у цій, так і хочеться сказати, забутій глухомані. Але вона благословенна Богом. Існує легенда, що у 18 столітті чотири черниці, проходячи лісом у пошуках притулку і зупинившись на нічліг, побачили видіння, в якому святий Миколай Чудотворець благословляв їх заснувати тут монастир. На ранок вони дійшли до струмка набрати води і знайшли там ікону святителя Миколая на підтвердження того, що це був не сон. Це джерело збереглося й донині. Його вважають цілющим…
Черниці звернулися до місцевого князя Ксаверія Любомирського з проханням виділити з його володінь частину землі для будівництва монастиря і незабаром отримали на це дозвіл. Храм в ім’я святителя Миколая спочатку був дерев’яним, але з часом кілька разів перебудовувався. Пізніше в обителі заклали ще одну церкву – на честь святої великомучениці Варвари. У 19-му столітті там звели дзвіницю - головний вхід у монастир. Вона була триярусною, заввишки 34 метри. Дотепер збереглася тільки її третя частина. Згодом навколо монастиря з’явився цегляний паркан з невеликими баштами на кутах.


Після жовтневого перевороту 1917 року монастир закрили, майно конфіскували працівники НКВС. Куполи з церков знесли, дзвіницю «урізали», а на території обителі відкрили спочатку комуну «Червоний Жовтень», згодом - інтернат.


З приходом німців у 1941 році Лебединський монастир відкрили. Там поступово поновлювався статут монастирського життя. Але через 20 років, коли нам нав’язували атеїзм, монастир знову закрили. Там розмістили туберкульозну лікарню, а храм святителя Миколая використовували як склад, пташник і сарай. Натомість у Вознесенській церкві влаштували пральню, душові та туалети.


Тільки Бог осміяний не буває - в 1992 році все повертається на круги своя. Найважчі клопоти лягли на плечі перших насельниць обителі після атеїстично налаштованої влади, але з Божою допомогою на сьогоднішній день монастир відродився і процвітає. Це місце тільки здається напівзабутим - сюди приїжджають паломники з усієї України.


Одними з головних святинь обителі є мощі святого преподобного Авакума Черкаського і чудотворна ікона святого Миколая. Про неї черниці розповідають з особливим трепетом. Багато років у храмі знаходилася чорна дошка, всі знали, що це ікона, але хто на ній зображений – не було відомо. І лише кілька років тому на дошці проявився образ святителя Миколая Чудотворця.


Богослужіння в монастирі відбуваються щодня, а кожен четвер перед Божественною Літургією в храмі з пісноспівами читається акафіст святителю Миколаю і виноситься шанована ікона з часткою його святих мощей.
Там є велика церковна лавка і трапезна, де всіх паломників обов’язково нагодують смачною монастирської їжею. А навпроти входу в обитель розташовані два готелі окремо для чоловіків і для жінок. Плату за житло черниці не беруть. Можна приїхати і просто пожити там, а якщо є бажання - допомогти по господарству, наприклад, носити воду або полоти грядки.


Недалеко від монастиря - цілюще джерело. Воно приблизно за кілометр. Пройшовши цю невелику відстань, ви насолодитеся співом птахів і чистим лісовим повітрям, а ще мальовничою природою. Джерело облаштоване у вигляді трьох колодязів, поруч із якими - кабінки для обливання водою. Там все передбачено - є і відра, і коновки, і лійки. Тож якщо збиратиметеся у Лебедин, беріть із собою порожні пляшки, аби набрати води й привезти додому.


Дістатися жіночого монастиря можна лише власним транспортом - екскурсії сюди не возять, а прямого автобуса немає. З Кіровограда треба їхати по Уманській трасі через Новомиргород увесь час прямо, повз Капітанівське лісництво. Згодом побачите вказівник - поворот до монастиря. В’їжджаючи все глибше і глибше в гущавину темного листяного лісу, ви опинитеся на галявині, посеред якої стоїть обнесений стінами Лебединський монастир. За часом такий шлях займе близько двох годин.

e-max.it: your social media marketing partner