Марковський просто ігнорує мене, залишаючи сам на сам із проблемою

Протягом п’яти років 23-річний сирота Дмитро Шиманський домагався того, аби кіровоградська влада виділила йому квартиру. Цілі теки зі зверненнями та відписками чиновників хлопець зберігає й досі. Врешті Дмитру вдалося вимолити квадратні метри. Однак те приміщення, яке йому виділили, потребує капітального ремонту. Поки був Саінсус – Дмитрові допомагали з облаштуванням. Сьогодні ж, каже хлопець, тільки на папері.

Чи можливо взагалі пристосувати для життя побачене приміщення – під великим питанням. Це частина будинку вулиці Андріївській,17/11, яка представляє з себе приміщення 5 на 3 метри без вікна. Коли заходиш у кімнату, не виникає сумнівів, що «житло» знаходиться в аварійному стані – запліснявілі та обгорілі після чисельних пожеж стіни і стеля обсипаються просто на очах. І це після того, як Дмитро витратив кількадесят тисяч гривень, аби хоч якось поліпшити те, що, наче кістку собаці, «кинула» йому влада. Важко уявити, як виглядало приміщення до марафету, якщо його сьогоднішній вигляд відверто шокує.

– Це ви ще не бачили, як усе було до того, коли я почав наводити лад у цій кімнаті. Спочатку довелося вивезти звідси дві вантажівки сміття, потім на тросах піднімати завалену стелю і фіксувати її, а ще – засипати на півтора метри вглиб підлогу. Коли я отримав це житло, там не було ні світла, ні води, ні газу. Просто підвал. Усі свої заощадження я витратив на це, але, як бачите, жити тут неможливо, потрібно відбудовувати і відбудовувати. Зробити це обіцяла міська влада. Коли мером був Саінсус, мені дещо допомогли зробити, але Марковський, який тепер виконує обов’язки міського голови, просто ігнорує мене і залишає сам на сам із проблемою, – скаржиться Дмитро Шиманський.

Упритул до кімнати стояла маленька прибудова, але коли вивозилося сміття, вона завалилася. Зараз Дмитро купив цегли і почав її відбудовувати, але навіть це не робить приміщення придатним для проживання. Самотужки привести до ладу подаровану владою темницю сирота не в змозі – немає ані коштів, ані здоров’я.

– У мене глаукома і низка інших проблем зі здоров’ям. За останній рік, коли я почав займатися цією квартирою, мені стало гірше – дуже сильно підірвав здоров’я через оті знущання влади. Так, мені видали цю квартиру як сироті. Але ж я прийняв її з тією умовою, що чиновники допоможуть її відбудувати й облаштувати, аби помешкання стало придатним для проживання. У мене досі язик не повертається назвати це приміщення квартирою. Там небезпечно знаходитися, не те що жити! Я справді не знаю, що мені робити з усім цим. Якби був здоровим, я б і не звертався до ЗМІ за допомогою, але ж я просто не в силі впоратися самотужки, – розповідає Дмитро.

Каже, знайомі спеціалісти підрахували, аби зробити приміщення більш-менш придатним для проживання, потрібні шалені гроші, яких у сироти, безумовно, немає. Допомогти хворому хлопцеві теж нікому. Єдине, чого домагається Дмитро, – щоб влада виконала те, що зобов’язана.

– Я звертався до депутатів, вони надсилали запит до Марковського. Той відповів, що систематично надає мені допомогу і відбудовує оселю. Можливо, я не ті окуляри одягаю на очі, що не бачу їхньої допомоги? Від такої брехні стає просто огидно. Або нехай міська влада ремонтує це приміщення, або нехай забирає його назад і виділяє мені нормальне житло! Я більше так не можу! Улітку я розбивав біля цього приміщення палатку і жив на вулиці, а взимку доводилося винаймати квартиру. Скільки мені ще терпіти знущання? Що потрібно зробити, аби чиновники нарешті звернули увагу? – риторично запитує Дмитро Шиманський і сподівається, що публікація в газеті зрушить проблему з мертвої точки і влада нарешті його почує.