На Новомиколаївському пляжі землю віддали навіть під багатоповерхову забудову

На початку цього року небайдужі кіровоградці забили на сполох – у Лісопарковій тихцем розпочалася забудова. Аби не допустити знищення рекреаційної зони, активісти почали через соцмережі і пресу повідомляти містянам про вирубку лісу. Згодом, зібравшись на пікет, їм вдалося привернути увагу влади і правоохоронців до проблеми. У результаті в міськраді створили комісію, котра з’ясовує, яка насправді ситуація з Лісопарковою, хто винен у дерибані та що робити, аби врятувати зелену зону. Тим часом архітектори заявляють невтішні речі: від заповідної території не лишилося майже нічого.

У своїх неодноразових публічних зверненнях члени обласної організації Національної спілки архітекторів України застерігали, що спочатку необхідно провести ґрунтовну роботу з повернення громаді незаконно розданих земель, а вже потім коригувати генеральний план. Утім, цього не сталося. На сьогоднішній день існують скорегований документ і розроблений на його підставі «зонінг» – один із видів містобудівної документації, а також проект червоних ліній основних магістралей міста. На виготовлення згаданої містобудівної документації витрачено чималі кошти, однак її результативність викликає сумнів, зауважують архітектори і вказують на відмінності публічної кадастрової карти, яка відображає фактичну ситуацію зі станом земель, зокрема Лісопаркової, і чинного генплану.

В обласній організації спілки архітекторів розповідають, що раніше пропонували міській раді створити постійну офіційну комісію з фахівців для проведення поглибленого аналізу ділянок, не передбачених генпланом під забудову, а також наполягали на оприлюдненні імен забудовників і чиновників, що погодили такі рішення. Однак посадовці заворушилися лише після втручання активістів.

– Сьогодні до складу створеної комісії входять активі­сти, журналісти, архітектори, депутати міської ради. Ми шукаємо документи, досліджуємо їх, ведемо порівняння містобудівної документації різного призначення. Маємо надію, що зможемо побачити самі і показати громаді цілісну картину, які забудови намічені не тільки у Лісопарковій. На цьому єдиному кадастровому плані зображені всі виділені під будівництво земельні ділянки, як мозаїка. Єдине, чого немає, – прізвищ власників. Тепер ми наглядно бачимо: від Лісопаркової майже нічого не залишилося! – констатує голова обласної організації Національної спілки архітекторів Людмила Харламова. – Під забудову роздано фактично все. Заповідна зона поділена на смуги ділянок під котеджі, проїзди між «вулицями». Маленькі квадратики, розміщені на території Лісопаркової на кадастровій карті (на ілюстрації, – ред.) – це і є ділянки, віддані під забудову. Сосни залишаються лише вздовж Московської вулиці. Все віддане навіть вздовж пляжу, причому шматок поряд – під багатоповерхову забудову!

І Людмила Харламова, і її колеги-архітектори заявляють: як за старим генпланом, так і за новим Лісопаркова – це зона зелених насаджень, і жодних законних підстав видавати земельні ділянки не було ні тоді, у 2008-му, ні зараз.

– Те, що зроблено з Лісопарковою – це злочин, якому немає виправдання. І провідну роль у цьому зіграв тодішній головний архітектор міста Григорій Литвин. З його відома створювалися містобудівні обґрунтування, якими доводилося, що в Лісопарковій зоні можна будуватися, – говорить Харламова.

– Мене, як архітектора, обурює й те, що все це було «протягнуто» через проектну майстерню нашої спілки, яку тоді очолював Литвин. Ми про це навіть не знали, все було зроблено підпільно у дуже вузькому колі зацікавлених осіб під гучною вивіскою Кіровоградської спілки архітекторів. І «провернули» це від моменту отримання завдання на розробку до реєстрації в архіві за 13 днів! Це – неймовірний термін, адже така процедура, якщо її проводити за законом, займає тривалий час, – каже голова обласної спілки.

Кіровоградські архітектори не припиняють обурюватися нещодавньому призначенню заступником мера згаданого Григорія Литвина. Адже, кажуть, саме з його вини, коли той був архітектором міста, «роздерибанена» Лісопаркова і не тільки. Сам же Григорій Литвин в нещодавньому інтерв’ю нашим колегам заявив, що був вимушений підписувати документи, оскільки став заручником законодавства.

– Тут треба розуміти всю механіку процесу. Підготовка рішення сесії міськради починалася з акту вибору земельної ділянки. Спочатку його підписували всі – архітектори, «земельники», екологи та інші. Потім почала працювати спрощена система, і акти скасували. Міськрада могла прийняти без жодного узгодження перше рішення про надання дозволу на розробку проекту на землевідведення ділянки. А коли процес запущений, протистояти йому дуже складно. Хочу повторити, в той момент діяло таке законодавство. І архітектура, й інші служби стали заручниками тієї системи і того порядку надання ділянок. Уявіть, вам кладуть на стіл пачку дозвільних документів і ви повинні прийняти рішення – підписати або не підписати. З одного боку, цього вимагає рішення роботодавця  – міськради. З іншого – потрібно вчинити по закону. Виникає так званий конфлікт інтересів. Підписуючи кожен папір, я задавав собі питання: у чинному законодавчому полі я можу себе захистити від можливих наслідків? І тільки давши собі позитивну відповідь, я підписував документи, – відхрещувався Григорій Литвин і додавав, що намагався змінити існуючий стан справ.

Однак архітектори кажуть, такі виправдання абсурдні і наголошують: екс-головний архітектор не має жодного морального права бути зараз при владі. На думку фахівців, виправдання Литвина сміхотворні.

– Якщо ти не згоден із системою, озвуч це публічно, заяви про це, і якщо ситуація не змінюється, йди з посади, – вважає колишній головний архітектор області Володимир Рак. – Порядна людина написала б заяву і пішла б з посади. Так що говорити, що у нього не було виходу... Мені, до слова, свого часу разів шість доводилося писати заяву на звільнення і двічі йти з посади. Все просто: якщо ти не можеш чи не хочеш боротися, залиш портфель. Жоден із головних архітекторів не дозволяв собі такого, всі тримали удар, як не як, але захищали зелені зони, а цей – повний зрадник. Чи може така людина бути при владі міста, якщо у держслужбовця не може бути інших завдань, як захищати інтереси громади?

– Головний архітектор зобов’язаний дотримуватися генплану – головного закону. Почався процес, коли на архітектора почали «наїжджати»? Для початку звернися хоча б до своїх колег, у спілку, прийди, порадься, що робити. Зараз Литвин заявляє, що нічого не міг зробити, бо мав підкорятися роботодавцю, закону. Такі виправдання ми не приймаємо. У нього був не один шлях, як достойно вийти з цієї ситуації. Можливість вчинити правильно є завжди. У нас закон завжди недосконалий. Тут морально-етичне питання. Ми зараз дивимося на цю картину і виникає питання: чи має моральне право людина, з подачі котрої все це відбувалося, зараз обій­мати посаду заступника міського голови? Ця людина змінилася? Стала білою і пухнастою? Сказала: громада, я буду з вами? – риторично запитує голова правління обла­сної спілки архітекторів Юрій Пенязь.

– Людина, яка скоїла такі речі, сьогодні прийшла їх завершити. Тихцем узаконити все і довести справи до кінця, – солідарна з думкою колег-архітекторів Людмила Харламова. – Людина зрозуміла, що все зійде з рук, що наслідків за скоєне – жодних і можна, власне, почати новий етап. Повна безкарність.

Наразі комісія продовжує збирати інформацію по Лісопарковій, аналізувати її, аби потім усі матеріали викласти у висновку для подальших дій уже правоохоронцям. Архітектори і активісти вважають, що повернення зеленої зони можливе, скоріш за все, тільки через суд.

– Зараз головне завдання врятувати зелені насадження – «легені» міста. Станом на сьогодні, згідно з публічною кадастровою картою, – від Лісопаркової нічого не залишилося. Люди про це не знають. Щоб відстояти Лісопаркову, потрібна добра воля міської влади і постійний контроль суспільства, а також публічність процесу, – вважають архітектори. – Тоді, можливо, заповідну зону вдасться повернути кіровоградцям.