Транспорртне питання винесли на Громадську раду
Навіщо було відміняти половину маршрутів, якщо тепер їх за вимогою незадоволених жителів Кіровограда міська влада незабаром планує повернути? – не давало спокою запитання під час Громадської ради, яка відбулася минулого тижня у міській раді. Нагадаємо, що у результаті так званої транспортної реформи жителям обласного центру стало важче дістатися до обласного онкодиспансеру, 3-ї поліклініки, Ковалівки та Бережинки.
Згодом, зрештою, через численні скарги кіровоградців, вдалося відновити роботу 103 маршруту та частково 126-го, який замінили автобусом великої місткості. Щоправда, жителі Кущівки від таких «покращень» не в захваті, бо їздить 126-А вкрай рідко. Як, зрештою, і жителі Завадівки та Катранівки, яких до реформи обслуговувало два маршрути – 5 та 5а.
Якщо ж 126 маршрут незабаром все ж повернуть у звичне русло, то 5-й маршрут зник, схоже, назавжди. Принаймні, міська влада пообіцяла, що його повертати не збирається. Натомість, враховуючи численні скарги городян, чиновники пообіцяли збільшити кількість маршруток 5-а. Крім того, нині розглядається питання повернення тролейбусів, які обслуговували Ковалівку та автобусу 30-П.
Сам на сам зі своїми транспортними проблемами залишилася і Бережинка. Після відміни 5-го маршруту жителі селища змушені частину дороги додому долати пішки, особливо у вечірній час. То кому від транспортної реформи стало краще – незрозуміло. Люди ж вимагають повернути все на круги своя. А серед побажань городян – зробити транспортне сполучення віддалених мікрорайонів Кіровограда до нового автовокзалу, залізничної станції та лікувальних закладів – не годувати ж весь час із свого гаманця таксистів, якщо тобі треба звернутися до лікаря, або коли ти поспішаєш на потяг чи автобус.
Що ж стосується безпеки громадян у вечірній та нічний час, то з цього приводу члени громадської ради запропонували пустити хай і дорожчі, але такі необхідні вечірні та нічні маршрутки. Зокрема, Костянтин Поляков навів досвід Вінниці, де після 22-ї городяни можуть дістатися додому за п’ять гривень. То чому б не запровадити таку практику у нас?
