Водили «Куща» і старе, і мале

Не раз випадало бувати на традиційному фольклорному святі, котре щорічно проводить обласний Центр народної творчості, збираючи «під одним дахом» десятки кращих фольклорних колективів Кіровоградщини. Цього разу - під відкритим небом! Справа у тому, що зелені свята відзначали в приміщеннях культури, що потопали в клечанні, як і годиться. Втім, пригадую, одного разу свято задумувалося над Тясмином в Олександрівці. Створили відповідний антураж: копиці сіна, імпровізована сцена. Та раптом вперіщив такий дощ, що терміново довелося міняти дислокацію, ховатися під дахом олександрівського клубу.

 

Дощ не забарився і цього разу, проте 23 червня під час проведення обласного свята фольклору «Невичерпні джерела», більша частина колективів встигла виступити до дощу. Так що ніхто нікуди не тікав. Та й тікати було далеченько. Святкове дійство відбувалося в мальовничому селі Розумівка на схилах Бондарського ставка біля недавно встановленого пам’ятного знаку на честь завершення подорожі Олександра Сергійовича Пушкіна з родиною Раєвських Півднем Росії. Не знаю, як кого, а мене вибір місця проведення свята найбільше порадував і викликав гордість за Кіровоградщину, за Олександрівський район, за Центр народної творчості.
Для журналістів, запрошених на свято, воно почалося не на галявині понад ставком, а в в народному музеї історії села Розумівки, позначеного величчю Раєвських. Цікаву екскурсію провів зберігач фондів Олександрівського музею історик Василь Білошапка. У декого з моїх колег сільський музей викликав приємне здивування. Історія ж яка!
А на тій ліричній галявині понад ставком світ переливався всіма кольорами райдуги, адже кожен район намагався представити себе найяскравіше. Барв у костюмах не бракувало, аж шия услід дівчатам та жіночкам крутилася.
Організатори свята, зокрема начальник обласного управління культури Валентина Животовська, звернулися до всіх присутніх з вітальним словом, а голова Олександрівської райдержадміністрації Валерій Авксентьєв урочисто пообіцяв, що такі свята проводитимуться щорічно. «Запам’ятайте це місце. Приїздіть!», - гостинно запрошував він. І будемо сподіватися, гості свята, як кажуть, «мотали на вус». Втім, на Кіровоградщині чимало місць не менш мальовничих і романтичних, а вже співробітники обласного Центру народної творчості потурбуються, щоб нікого не образити. Адже і виставку декоративно-прикладного мистецтва кожен район може організувати таку, що будь-будь! Але віддамо належне олександрівським майстриням – було на що подивитися гостям, подивуватися і порадіти.
У святковому дійстві «Ой, Троїця, зелен-свято» взяли участь близько тридцяти фольклорних колективів. Це багато, з огляду на те, що всіх треба взути-вдіти та привезти. Звучали українські народні пісні, деякі з них записані на території нашого краю. Проймали ліризмом весняні хороводи, викликали зрозумілу цікавість, особливо у молоді, фрагменти обрядів. Почесний гість фестивалю народна артистка України Антоніна Червінська закликала переймати, берегти і збагачувати традиції рідного народу.
Зважаючи на те, що і семидесятирічна учасниця фольклорної групи, і юні учасники «Джерельця», «Співаночок» тощо, вміють і «Куща водити» і пісню гарну заспівати, то не вмре, не загине наша культура. Пан Авксентьєв пообіцяв підтримку олександрівській культурі. А хіба б не те саме пообіцяли у будь-якому іншому районі області? А коли обіцянки ще й виконуються владою, то взагалі прекрасно.
А свято – це свято. Можна було не лише пісень наслухатися, хороводів надивитися, а ще й до води ставка причаститися, тобто поплавати – попірнати, у кого виникало таке бажання. Хоч і кажуть, що на Трійцю до води – зась, бо русалки залоскочуть…Ох, і що за Зелен - свято вийшло!