Бомж Василь: Я нічого не маю проти тварин, для яких будують притулки, проте вважаю, що спочатку треба збудувати такі заклади для людей

Безхатченко Василь близько десяти років не має власного житла. Зустрічати чергову зиму змушений у шалаші, збудованому по вулиці Волкова в обласному центрі, неподалік свого колишнього будинку №28, поруч із дендропарком. Хоча ліжко з невеличким козирком та декількома ковдрами важко назвати навіть шалашем. Коли «КП» спілкувалася з чоловіком, надворі було близько одного-двох градусів морозу і вже випав перший сніг.

–У житті всяке буває. Не треба вважати, що людина, яка не має власного дому – обов’язково неблагополучна. Усі ми помиляємося, проте не у кожного є можливість виправити власні помилки. Якби не мої колишні сусіди, ви б, журналісти, і не дізналися б про те, що тут у таких умовах хтось доживає свій вік. Вони мене не раз рятували, допомагали, чим могли. І зараз переймаються моєю долею. Так сталося, що я потрапив до в’язниці, а згодом втратив житло – мати померла, брати продали квартиру. Зараз змушений пересуватися на милицях, бо відмовляють ноги. Після того, як про мене написали журналісти, сюди приходило двоє представників соцзахисту. Запитували мене про різне, зокрема, про документи, обіцяли зробити все можливе, запропонували відновити паспорт. На жаль, таких, як я, навіть у нашому місті дуже багато. Я нічого не маю проти тварин, для яких будуються притулки, проте вважаю, що спочатку треба збудувати такі заклади для людей. Чому це не робиться, я не знаю. Переконаний, що найближчим часом нічого не зміниться і сумніваюся, що мені допоможуть, – говорить безхатько.

Сусіди розповіли «КП», що у молодості Василь був активним чоловіком і мав популярність у жінок. Навіть більше: у нього нібито є троє дітей, проте дружина їх забрала і втекла. Тим не менш небайдужі люди не залишають безхатька один на один із бідою, допомагають, чим можуть, і сподіваються, що його проблему зможуть вирішити представники влади.

–Люди часто приносять йому їжу, спілкуються з ним. Якщо зараз йому не допомогти, то хто знає, чи переживе він цю зиму. Тому й звернулися до журналістів, аби вони допомогли людині, бо тільки через вас можна достукатись до наших чиновників, – поділився думкою з «КП» один із мешканців прилег­лих будинків Сергій Вік­торович.

З Василевою проблемою «КП» звернулася до Департаменту соцзахисту населення Кіровоградської облдерж­адміністрації і дізналася, що там уже працюють над тим, аби забрати людину з вулиці, проте є певні труднощі, які гальмують вирішення цієї проблеми.

– До Василя їздили фахівці Кіровського районного територіального центру, спілкувалися з ним, запропонували йому пройти курс лікування, відновити документи, які встановлюють його особу. Від медичних послуг Василь відмовився. Зараз міський центр обліку бездомних займається відновленням його паспорта, бо без цього документу неможливе подальше вирішення проблеми. Як тільки він буде готовий, ми продовжуватимемо робити все можливе, щоб допомогти людині, – зазначив у коментарі заступник директора департаменту Віталій Юхименко.

Нагадаємо, Кіровоградщина залишається єдиною областю, в якій немає жодного соціального закладу для безпритульних. Можливо, саме історія Василя надихне посадовців звернути увагу на цю проблему!