Ми могли поворожити на картах чи каві, наче погратися у ляльки

Знаходити долю та відповідати на питання, як краще вчинити в тій чи іншій ситуації, допомагає людям ворожка Нара. До жінки звертаються з різними питаннями в будь-яку годину дня і ночі. Вона нікому не відмовляє у пророцтві на каві, адже може допомогти людям поглянути на ситуацію з іншого боку.

Вірменка за національністю Наріна Гаспарян має напрочуд унікальний дар – ворожити на кавовій гущі. Це вміння в неї з’явилося з десяти років. Її ніхто не вчив, сама потайки піддивлялась, коли родичка показувала сестрі, як читати долю на кавовій гущі. Тільки тоді не сестра перейняла цей «досвід», а десятирічна Нара.

– Узагалі в нашому роду дуже багато ворожили: бабусі, прабабусі. От у них усіх був такий дар. До десяти років я в собі взагалі нічого не відчувала, до смерті мами. Тоді до нас приїхав жити двоюрідний брат із дружиною. Дружина його допомагала погосподарству. Вона дуже гарно ворожить, тож почала вчити цьому мою сест­ру, якій тоді було 15 років. Я ж постійно за ними підглядала, хоча мене і відганяли. Так потихеньку я почала вчитися, – пригадує Нара.

Ворожка каже, що ще більше «теорії» ворожіння почула, коли вони з Баку переїхали у Вірменію. Вже тоді в чотирнадцять років мистецтво ворожіння на кавовій гущі відкривалося для неї з кожним днем усе більше й більше. Згодом усе побачене й почуте дівчина почала застосовувати на практиці, але нині цей дар вона не вважає чимось особливим, а сприймає, як щось звичайне і буденне.

– У Вірменії дуже багато жінок уміють ворожити. От і в мене все так пішло-поїхало, – каже Нара. – Ледь не з самого дитинства я ворожила своїм подругам і це для мене було природно. Прийшли вони, випили каву, перевернули чашки і передали мені, а я читаю узор.

Зовсім по-іншому Нара почала сприймати ворожіння на каві, коли переїхала в Кіровоград. Каже, тут на неї не так, як на її батьківщині, почали реагувати люди і вона з часом зрозуміла чому. Ворожіння на кавовій гущі тут вважалось чимось незвичним, навіть неординарним, магічним.

– Коли я приїхала в Кіровоград, то на каві ворожило дуже мало людей, – пригадує жінка, додаючи, що свого вміння ніколи не цуралася, навпаки – із радістю читала долю для своїх нових – кіровоградських – подруг.

Переїхати в Україну жінку змусила важка ситуація. Пригадує, як у Вірменії почалась війна і кожен тікав, куди міг. Так Нара зі своєю сім’єю та родичами подалися в Росію. Тільки там вони були не довго – одна з доньок тяжко хворіла, тож сім’я переїхала в Україну, до Кіровограда.

– Коли я народила дитину і пішла в декрет, у Вірменії почалася війна. Тоді дуже багато люду звідти виїздило. Ми теж. Другу доньку я народила в Росії. У п’ять місяців вона почала дуже хворіти. У мене там сестра жила, тож коли вирішили мігрувати в Україну, вона переїхала з нами, щоб мені допомагати. Але моя дитина тоді померла, – боляче згадує Нара, додаючи, що в той тяжкий період її дуже підтримала сім’я. –У мене з сестрою дуже теплі стосунки, і з племінницею, і племінником. Вони мені дуже багато допомагали. Сестра постійно була поряд. У нас мама рано померла, я свою старшу сестру вважаю мамою.

Нара професійно ворожить десять років. Відтепер не лише подругам, а й усім охочим. З часом кількість клієнтів, які прагнули дізнатися відповіді на бентежні питання, ставало дедалі більше.

– У мене була подруга, яка до мене часто приходила, щоб я їй поворожила. Я ніколи з неї не брала грошей. Потім вона влаштувалась працювати на «Ласку». Якось вона до мене прийшла з незнайомою жінкою, розповіла, що в неї серйозні проблеми, тож просила мене їй поворожити. Я погодилась. Коли жінка йшла, вона поклала мені гроші. Мені так соромно стало, я кажу подрузі, щоб забрали, що мені незручно, – пригадує Нара.

– Після першого клієнта минула доба і раптом стукають у хвіртку. Чоловік відкриває, а там три жінки, які питають, чи тут ворожка живе. Для нас це було дуже незвично. Звичайно, я їм поворожила і вони пішли. Після цього мені вдома почали з посмішками казати, відколи це я стала ворожкою? Тобто, хто знав мене, для них моє ворожіння було звичайною справою, як у дитинстві на картах подруги одна одній ворожили. Вони ж не вважають себе ворожками. Я тоді теж не вважала. Після цих жінок наступного дня до мене знову стукають, я відкриваю двері, переді мною стоїть вісім людей і питають, чи ворожка тут живе? З того моменту до мене почали ходити люди з різних місць. Отак все й почалося, – розповідає Нара.

Жінка вкотре підкреслює: через свій дар особливою себе не вважає.

– Це наче готуєш борщ вдома, а тоді поїхала готувати борщ до подруги. Ти хвилюєшся? Ні! Для мене це теж природно, – наводить приклад ворожка.

Зараз жінка звикла, що її називають гадалкою, адже в професійному плані вона значно виросла. Людей приймає не лише вдома, а й у Києві.

– Усе почалося з того, що я приїхала в гості до подруги, а там було п’ять жінок. От я їм і поворожила. Після цього мені хтось зателефонував із проханням поворожити, коли я запитала, хто їм дав мій номер телефону, сказали, що знайшли в інтернеті. Я зайшла в інтернет і там серед тих, хто ворожить на кавовій гущі, значилось і моє ім’я, про мене люди писали, – згадує Наріна.

Люди, які приходять до неї, мають різні долі. На жаль, у деяких сумні історії, про які не зовсім хочеться розповідати.

– До мене часто приходили онкохворі люди. Але я не можу їм чесно сказати, що їм залишилось дуже мало, кажу, що будуть погіршення. Дівчаткам, у яких онкохворі батьки, цього не кажу. Про смерть – ніколи. Я не можу травмувати дитячу душу. В мене не виходить, – ділиться ворожка.

Нара додає, що часто до неї приходять люди, в яких виникли конфлікти у сім’ї.

– Коли жінка не знає, що їй зраджує чоловік, і кажеш їй про це, вона дуже негативно сприймає. Тому до цього я підводжу обережно. Спочатку спостерігаю за реакцією, знають вони цю інформацію чи ні, щоб м’якше сказати, – каже Нара.

У практиці ворожки з десятирічним стажем було чимало випадків, коли після ворожіння доля клієнтів змінювалася. Про всі приклади вона і сама не знає, адже, каже, буває і таке, що люди приходять один раз, а тоді в них усе налагоджується і вони забувають дорогу до ворожки.

– Буває і таке, що поворожили і пішли, а я не знаю, як там усе завершилося. Інколи ж їхні знайомі приходять і тоді переповідають історії. Наприклад, одну жінку, яка до мене приходила, зраджував чоловік. Вона йому постійно влаштовувала сварки, плакала і не розмовляла з ним. Після ворожіння я їй порадила, як краще ставитися до чоловіка. Через два місяці прийшла її подруга і каже, що в неї все змінилося. Вона почала поводитися інакше, то й чоловік по-іншому до неї почав ставитися. Вони почали ходити в кіно, гуляти, нормально спілкуватися, в них почалося зовсім інше ставлення один до одного. У них все налагодилося, як у перший рік спільного життя. Насправді ж у них уже донька школярка. Різні бувають випадки, – каже Нара.

Ворожка за допомогою кавових візерунків не лише дає відповіді на конкретні питання, а й описує долю людини.

– Приходять люди, а я їх питаю: «Ви хочете почути про себе в загальному чи маєте конкретне питання?». Тоді вони кажуть, що хочуть спочатку почути в загальному, а потім, якщо вони чогось не почули, запитують. У мене дуже багато є постійних клієнтів. Образно, якщо в мене 100-150 клієнтів, то 60 з них до мене приходять роками. Постійні відвідувачі завжди приходять із конкретними запитаннями, – зазначає ворожка.

Загалом за день у Нари може бути до тридцяти клієнтів. Інколи, каже жінка, їх буває і менше, в залежності від пори року.

– От улітку та весною за день може бути до тридцяти в середньому. Взимку менше двадцяти. Буває і сорок п’ять, якщо зранку починаю, із сіл приїздять, – уточнює Нара.

Графік роботи ворожки починається з одинадцятої і закінчується майже опівночі.

– Усі мої клієнти знають, що до мене краще приїхати о дванадцятій годині ночі, ніж о пів на десяту ранку. З одинадцятої години починаю прийом, а якщо людина з села приїздить, доводиться і раніше приймати, – пояснює ворожка.

Серед існуючих видів ворожіння, передбачення на каві Нарі найближче. Наприклад, карти жінці нецікаві, тому вона ніколи і не намагається на них ворожити.

– Мені карти нецікаві. Але я їм довіряю. У мене сестра дуже гарно ворожить на картах, але вона не приймає людей. Так як ворожить моя сестра, я таких людей ще не зустрічала, – розповідає Нара, уточнюючи, що після того, як її сестра розкладає колоду, в неї стаються в житті непередбачувані ситуації. – Вона спочатку ворожила собі, а потім помітила, що коли вона комусь поворожила, стали відбуватися погані справи в доньчиній сім’ї – хвороби, неприємності. Тому вона карти взагалі тепер в руки не бере, – розповідає гадалка.

Щоправда, забобони, що самому собі не можна ворожити, Нара абсолютно не сприймає. Каже, випивши кави і сама заглядає на візерунки.

– Я можу сама собі поворожити. Це неправду кажуть, що самій собі не можна ворожити. Можна. Якщо не можна ворожити собі, то кому тоді можна? – міркує жінка. – Я собі не ворожу детально. Можу подивитись хвилинку-дві загальну картину.

Ворожіння не відкривається в один день, переконана Нара, адже свої здібності потрібно розвивати, як лікарю, щоб лікувати людей, як журналісту, щоб писати статті…

– Я не вірю, що в один момент можна прокинутися і почати ворожити. Уміння треба розвивати. Якби не приїхала братова дружина, не показала моїй сестрі, а я не підгледіла і не навчилася цьому, можливо не стала ворожкою, – припускає Нара. – Може це і було в мені десь закладено.

Ще Нара належить до тих ворожок, які не ставлять ціну за своє вміння ворожити, адже життя тяжке.

– Люди, які приходять ворожити, – різні. У когось цілком пристойне матеріальне становище, а деякі звертаються від скрути. Вони приходять, бо в них проблеми, неприємності. Я не можу сказати людині, от дайте мені стільки-то і людина витягне останні гроші, – каже Нара. – До мене якось прийшла одна жіночка. Її мама була присмерті, один син сидів у тюрмі, іншому відрізали ноги, бо в нього була гангрена через цукровий діабет. Вона прийшла до мене й каже: «У мене от такі проблеми. Я дуже хочу, щоб мені поворожили. Я довго не наважувалася, бо не було грошей. А це мама отримала пенсію і я прийшла». Як у такої людини можна взяти гроші?  Я вважаю, що на ворожіння не повинна ставитися ціна.

У родині Нари вже всі звикли до її захоплення, у потрібну хвилину завжди підтримують.

– Вони мене завжди підтримували в усіх питаннях, що б я не робила. І коли в мене бувають помилки, вони стараються їх корегувати. У нас вірменська сім’я і дещо інший менталітет – і в сімейних стосунках, і у вихованні дітей, – розповідає Нара, додаючи, що її 25-ти річній доньці Ліані теж передалося уміння ворожити, але у неї в житті наразі інші інтереси.