Увесь непотріб зі смітника баба Люда зносить у квартиру. Терпіти цей сморід уже немає сил!

До редакції «КП» звернулася кіровоградка Інна Титаренко, яка живе по вулиці Конєва, 23. Від імені всіх жителів під’їзду жінка скаржиться на бабусю, яка проживає на другому поверсі. Уже кілька років поспіль та стягує до своєї квартири сміття. Останнім часом, за словами Інни, сморід у під’їзді став просто нестерпним. У кого ще просити допомоги, жінка не знає.

–Ми живемо на другому поверсі у 44 квартирі, а наша сусідка Людмила Резніченко – у 43. Вона збирає усе сміття зі смітника і тягне до себе у квартиру. Сортує пластикові, скляні пляшки, мішки, папір, картон, інший непотріб, – розповідає Інна Титаренко.

Каже, такий спосіб життя жінка веде вже не один рік, однак останнім часом «сміттєва діяльність» бабусі стала просто нестерпною для сусідів. Окрім того, що в неї завалена непотребом власна квартира – вщент заповнені сміттям спальня та кухня, жінка складує те, що назбирала, ще й у під’їзді.

– Вона влаштувала у під’їзді «перевалочний» пункт. Це все стоїть і біля дверей, і біля ліфта. Останнім часом ситуація ще погіршилася. Сморід стоїть жахливий. Зараз повна антисанітарія. А про те, що коїться у неї в оселі, я взагалі мовчу. Сусіди з верхніх поверхів казали, що бачили, як у неї по квартирі бігають щури, – каже Інна.

Жінка зауважує, що не влаштовувати антисанітарію у будинку сусідку просили не один раз, однак та відмовлятися від своєї звички наміру не має. Мовляв, пенсія маленька, тож треба якось заробляти гроші – збиранням макулатури, пляшок.

– До неї зверталися не один раз, але вона нам відповідає, що на одну пенсію прожити не може, тому ходить на смітник. Просити припинити це – немає сенсу. Я не забобонна, але коли на тебе сиплять прокльони, знаєте, м’яко кажучи, неприємно. До того ж у нас мала дитина, – додає Інна.

Звернутися ж до родичів бабусі мешканці будинку теж не можуть. Кажуть, син фактично не з’являється в батьківській хаті. А чоловік баби Люди – лежачий хворий. Тож вплинути на жінку нікому.

– Онуки якось приїжджали, вікна пластикові встановили, бо вона начебто квартиру обіцяла на них переписати. Тоді усе сміття з помешкання вивозилося машиною. Але ж потім бабуся знову почала все тягти в хату, – розповідає сусідка і додає, що з місяць тому у бабусі виникла пожежа. – Це стало останньою краплею. Я подзвонила на «гарячу лінію» голови обл­держадміністрації. Там мені порадили звертатися до дільничного міліціонера і у санстанцію.

Однак у санстанції відповіли, що не мають жодних повноважень, аби якось вплинути на ситуацію. Дільничний теж не зміг дати ради проблемі, бо жодних важелів впливу, каже, не має.

– Дільничний міліціонер приходив і сказав, що теж не може зарадити, тільки може порадити їй, щоб сортувала сміття на подвір’ї, а не в будинку. Він написав заяву з моїх слів, постукав до цієї бабусі у двері, її не було вдома і на цьому все скінчилося, – переповідає Інна. – Дільничний каже, може виписати їй тільки штраф. Але який сенс – все одно вона його не заплатить, та й на ситуацію це ніяк не вплине.

А тим часом через страшенну антисанітарію сусіди баби Люди почали хворіти.

– Ми з донькою постійно в лікарні. І у мене, і у дитини почалася алергія, якої раніше не було. Хто знає, в чому причина? А зараз лежимо в інфекційному, – говорить жінка.

Інна каже, вже не знає, в які двері їй гримати, аби нарешті хтось щось зробив. Остання надія, зізнається, була на гарячу лінію губернатора. Однак там нічим не зарадили.

– Сміттєзвалище цієї бабусі заважає не тільки мені, а й усім мешканцям нашого під’їзду. Ми вже не знаємо, куди звертатися. Всі готові зібрати підписи, якщо потрібно. Але кому їх давати? – риторично запитує Інна.