Чому заплакав кіровоградський «кіборг»?

У ніч з неділі на понеділок, після героїчної оборони донецького аеропорту, повернулася частина бійців 3-го окремого полку спецпризначення. Упродовж тривалого часу наші хлопці були під постійним обстрілом російських військ. За героїчні відбиття атак, неймовірну витривалість і мужність кіровоградських вояків прозвали «кіборгами».

Аби зустріти своїх героїв, кіровоградці почали збиратися під військовою частиною, що біля обласної філармонії, на початку десятої. Утім, приїхали наші вояки після опівночі – пошарпана техніка рухалася зі швидкістю не більше 40 кілометрів на годину.

Проте тривале очікування на настрій і кількість тих, хто прийшов привітати спецпризначенців з поверненням, не вплинуло. Щойно під’їхала колона, близько сотні людей зустрічали солдатів оплесками, квітами і патріотичними вигуками «Герої!», «Героям слава!», «Дякуємо!».

Попри пізній час, бійці все-таки вийшли на кілька хвилин до рідних, друзів і просто небайдужих містян.

Серед тих, хто повернувся з донецького пекла і Сергій (ім’я змінено). Разом зі своїми побратимами він теж вийшов до зустрічаючих. Шукав у натовпі дружину з донькою.

Коли нарешті підій­шли його родичі, маленька дівчинка не впізнала свого тата, відверталася і ховала обличчя. Жінка сказала: «Ти чого, це ж тато!». Кіровоградський «кіборг» заплакав.

Було помітно, що хлопці втомлені і виснажені. Коментарі журналістам вони не давали, але все найголовніше передали їхні посмішки і сяючі очі. Після команди «Здати зброю!» бійці повернулися до військової частини.

А двома днями раніше, у п’ятницю, близько десятої, на центральній площі Кіровограда сотні городян небагатослівно, скромно, але щиро зустрічали 18 військових. Два місяці хлопці несли службу в 41-му батальйоні територіальної оборони Чернігова. Брали активну участь у гарячих точках. Довелося виконувати службово-бойові завдання і разом із 25-го­­­ аеромобільною бригадою, яка не раз потрапляла під обстріли.

Повернувшись додому, хлопці воліють не згадувати про війну. На всі запитання відповідають: «Все добре». Але потім уривками розповідають, як кожен ранок розпочинався у них із обстрілів мінометами і гранатометами, як холодно вже спати в окопах, бо не вистачає теплих речей. Діляться і тим, що ворог, аби не потрапити під обстріл, просто чіпляв на свою військову техніку український прапор. Тоді їм вдавалося впритул підходити до стратегічно важливих точок і атакувати наших військових.

Солдати пробудуть з рідними 10 днів. Після короткої відпустки вони знову повернуться на неоголошену війну. Кажуть, поїдуть на фронт із бойовим настроєм і обов’язково переможуть.