Бібліотека – не завжди означає читальня: є й такі, де співають, печуть млинці, ліплять вареники та їздять гуртом на велопрогулянки

Завідуюча Кіровоградською бібліотечною філією №10 Наталія Анісімова стала героїнею соціального проекту однієї з найдорожчих торгівельних марок світу. Учасників шукали по всій Україні серед творчих та активних людей, які дарують радість, надихають інших своїм прикладом, допомагають зробити рідне місто кращим, а ще – пропагують здоровий та активний спосіб життя.

Якщо хтось досі думає, що бібліотекарі покликані лише зберігати й видавати книги, то він глибоко помиляється. У крихітній бібліотеці, яка обслуговує жителів мікрорайону Завадівка в обласному центрі, абоненти і співають, і печуть млинці, і ліплять вареники, і навіть їздять на велопрогулянки!

Кількість різноманітних заходів, проведених Наталією Анісімовою, вражає. Про кожен бібліотекар розповідає із задоволенням, бо, зауважує, не звикла працювати за шаблоном. Так народилися «Пісні бабусі за прялкою», «Ніколи більше…», «У житті є місце подвигу», «…А батько виховував у синів фізичну витримку з дитинства», «Хай лине пісня народна», «Сповідь солдатських сердець», «Розвиток культурного життя Завадівки». І це не просто тривіальні назви – за кожним заходом криється колосальна робота і організаторів, і самих учасників.

Наприклад, проект «Життя у стилі вело» Наталія Анісімова реалізувала у своєму мікрорайоні найкраще. Сподівається, він знайде своє продовження.

– Торік проект «Життя у стилі вело» проводили всі бібліотеки Кіровограда. Наш захід був одним із найкращих, бо був масовий, адже участь у ньому взяли близько восьми десятків читачів. Ми проїхали стежинами нашого мікрорайону, рідної місцевості, згадали історію нашого краю, – розповідає завідуюча бібліотеки, як пропагувала здоровий спосіб життя в поєднанні з краєзнавством.

До речі, краєзнавчій роботі в бібліотеці відводять чималу роль. Наталя Анісімова каже, що вона досліджує історію Завадівки, цікавиться талановитими людьми, які там живуть, а потім знайомить із ними читачів, організовує зустрічі, творчі засідання, оформлює художні виставки.

– У нас чимало талановитих людей. Наприклад, тут живе заслужений діяч України, відмінник народної освіти, кандидат педагогічних наук, диригент, композитор, відома людина не лише в Кіровограді – Борис Притула. Ми проводили зустрічі з ним і в рамках нашого клубу, і з усіма жителями мікрорайону. У нас також живуть видатні спортсмени. Це чемпіонка світу (2010, 2012 року) зі спортивної  радіопеленгації Наталя Щербатюк. Є у нас і ціла спортивна родина Саласенків – це почесні жителі нашого мікрорайону, чемпіони України, неодноразові переможці та призери міжнародних турнірів з боксу. З ними ми також проводили зустріч. І це дуже корисна справа, адже так агітуємо молодь займатися спортом, вести здоровий спосіб життя, – ділиться співрозмовниця «КП».

У бібліотеці серед тихого читання книг часто можна почути і спів – то проходять репетиції до концертів. В аматорському гурті «Берегиня» співають як самі бібліотечні працівники, так і читачі.



– Без мови – немає народу, без пісні – немає душі, – переконані артисти «Берегині», які прищеплюють читачам любов до української народної пісні і традицій.

Єдина проблема, зізнається Наталія Анісімова, це габарити її бібліотеки. Читальня часто не вміщає в собі усіх бажаючих долучитися до заходів. У теплу пору року простіше – акції влаштовують на вулиці, а от у холодну доводиться тулитися на відведених квадратах.

– Нині ми проводимо наші акції надворі, бо наша бібліотека дуже маленька. Навіть просили у школі кімнату, щоб більше людей помістилося. Бібліотека у нас маленька, крім мене ще є бібліотекар Наталія Усатенко, яка працює на півставки, але об’єм роботи ми виконуємо великий. У нас до плану 1125 читачів за рік, але маємо їх більше. Наприклад, щодня тут буває близько трьох десятків читачів, а то й більше. У нас активність читачів дуже велика. Шкода, що маємо таке маленьке приміщення. Взимку намагаємось потіснитися, щоб побільше людей втиснулося, – скаржиться і водночас радіє Наталія Анісімова, бо на прикладі власної бібліотеки точно знає: попри скептичні прогнози і всюдисущий інтернет, люди все одно тягнуться до живої книги.