Урятував чотирьох. Кропивничанин став посмертним донором

Максим Гулий – із Кропивницького. 10 липня він потрапив у ДТП неподалік селища Смоліне. Там зіштовхнулися вантажівка та мікроавтобус, за кермом якого він був. Водій вантажівки загинув на місці, Максима – госпіталізували.

12 липня, у свій 40-й день народження, чоловік помер у лікарні. Його рідні вирішили дати згоду на посмертне донорство.

– 19 серпня було б 19 років, як ми у шлюбі. Максим був неймовірним чоловіком і людиною. Дбав про нас із сином, готував нам сніданки, часто робив щось смачненьке й на вечерю, хоч і сам важко працював. Завжди допомагав із хатньою роботою, брав на себе найскладніше, бо я 4 роки тому перенесла онкозахворювання. Максим завжди придумував нам із сином якісь цікаві подаруночки та сюрпризи на свята і навіть без приводу. Найбільше любив Гелоуін та Різдво – прикрашав квартиру, перевтілювався у різні образи, з друзями влаштовували одне одному на дні народження квести, – розповідає «КП» про Максима його дружина – Яна.

Каже, чоловік був дуже патріотичним, відповідальним, завжди готовий прийти на допомогу.

– Змолоду мріяв, щоб його син говорив українською і коли у нас народився син Тадей, ми перейшли на українську мову. Це було ще до подій Революції Гідності. Максим активно донатив на ЗСУ, допомагав закривати різні збори. Завжди намагався підтримувати батьків. Був активним, веселим, з чудовим почуттям гумору, дружелюбним, доброзичливим, нікому не чинив зла. Вів здоровий спосіб життя, – продовжує розповідати про свого чоловіка Яна.

Після смерті Максима рідні вирішили, що він може стати посмертним донором. Від нього трансплантували серце, печінку та нирки.

– Тут я навіть не вагалася, адже це абсолютно логічно і Макс би однозначно хотів такого рішення. Який сенс гнити органам у могилі, якщо вони можуть врятувати чийогось татуся чи синочка?! І ми раді, що, наскільки я знаю, йому вдалось врятувати аж чотири життя. Тобто, часточка його продовжує існувати в цьому світі. Тільки я дуже сподіваюсь, що врятували теж хороших, патріотичних людей, які будуть продовжувати життєву місію Макса – робити цей світ кращим, – говорить жінка.

Попрощалися з Максимом 16 липня.

– Він був винятково обережним і уважним водієм. Я не можу зрозуміти, як таке могло з ним трапитись, адже він завжди дотримувався правил і швидкісних обмежень… На похороні багато людей говорили про те, що Макс був людиною, яку не треба було просити, якщо треба допомога – він сам її пропонував. А якщо просили, то був безвідмовним, – сказала Яна.

Нині у соцмережах друзі Максима публікують пости у пам’ять про нього.

“ Навіть після смерті він допоміг людям, ставши благодійним донором органів... В 40-й день народження він не отримував подарунки, а сам дарував...
Макс поєднував у собі безліч чеснот, виняткове почуття гумору, вміння бути водночас сильним та чуттєвим. Це та сама людина, про яку за 11 років дружби я не можу згадати нічого поганого... Взагалі...
Разом з відчуттям порожнечі, мене переповнює вдячність. За Тебе та твою сім’ю. Максим, я навіть не знаю, чим заслужила мати таку людину в своєму житті. І я не буду
писати про тебе в минулому часі, бо ТИ Є. І завжди будеш... В спогадах, думках, почуттях, традиціях, звичках, музиці, речах, місцях, жартах...

Мар’яна Кузнєцова

“ Кум, не вірю, не хочу, не можу прийняти. З 2007 року ти поруч. Ти навчив нас багато чому. Ти найкращий хрещений, з найдобрішим серцем.
Макс – це втілення всього найкращого, за цей час жодної сварки, дякуючи Максу, він так умів все згладити, як ніхто інший.
Чесний, добрий, відкритий, веселий, надійний, розумний, відданий…
Куме, дякую, що ти був і завжди будеш у нашій сімʼї.
Куме, легких тобі хмаринок.