Кохання, що врятувало життя і надихає на рекорди: Військовий Олександр Тітенко розповів про свою дружину – Діну
Кожному з нас хочеться, щоб наші обранець чи обранка зберігали вірність шлюбній обітниці до кінця: «Я беру тебе собі за дружину / чоловіка і обіцяю тобі любов, вірність і чесність подружню, і не залишу тебе аж до смерті». На жаль, статистика «Опендатабот» піддає сумніву вічне кохання: у 2024 році на п’ять зареєстрованих шлюбів припадало одне розлучення. «ВВС News Україна» взагалі зводить перспективу бути разом до кінця нанівець, пишучи, що, за даними Міністерства юстиції та судової влади, у 2024 році кількість розлучень майже дорівнює кількості зареєстрованих шлюбів. Основними причинами розлучень є стосунки на відстані, складна фінансова ситуація, зради та стабільно високий рівень стресу, який ми всі відчуваємо через тривалу війну. Але ж є і ті пари, які проходять всі випробування. Сьогодні саме той день, коли варто підслухати їхні секрети. Тож спеціально до Дня Святого Валентина наша редакція підготувала історію кохання з першого погляду, яке триває вже понад 20 років.
Рецептом щасливого шлюбу поділився Олександр Тітенко – військовий із 13-річним досвідом та триразовий рекордсмен України: він побив рекорд з бурпі (відтискання зі стрибком) – 870 разів за годину; з силового виходу – 295 повторень; а також командного рекорду з відтискань на брусах – 51 537 разів за 12 годин. За його забігом у листопаді 2024 року в марафоні Незламності разом із ветераном Дмитром Красновським на колісному кріслі спостерігала вся країна. Та за лаштунками цих досягнень чоловік за будь-якої нагоди згадує про кохання всього життя – свою прекрасну дружину – Діну.
КОХАННЯ З ПЕРШОГО ПОГЛЯДУ
Студентське кохання може закінчитись разом із практикою, а може тривати все життя. Можливо, глибоко в душі кожен із нас відчуває, чи готовий бути до кінця саме з цією людиною, чи це лише короткостроковий роман. Наш герой вирішив не розмінюватись, обравши відразу свою ідеальну жінку.
– Я закохався у Діну з першого погляду. І ми разом до сьогодні, маємо двох чудових діток: сина Всеволода і донечку Олександру, – розповідає Олександр, дивлячись на дружину закоханими очима. – Вона для мене є ідеалом жінки: це поєднання краси, розуму, харизми, жіночності – усе це є в ній!
ЗА МИТЬ ДО ІЛОВАЙСЬКОГО КОТЛА
Проте історія їхнього кохання могла завершитися трагічно ще у 2014 році – задовго до рекордів. Олександр був у складі групи військових, які пізніше опинилися в Іловайському котлі.
Тоді Росія вперше відкрито застосувала свої регулярні війська та техніку. Наші воїни опинилися
в оточенні. В результаті перемовин запланували «гуманітарний коридор» для виходу ЗСУ. Але окупанти відкрили вогонь, попри домовленості. У серпні 2014 року в Іловайському котлі Україна втратила 366 військових, 300 потрапили в полон, а 429 отримали поранення. Всі ці жахливі події розгортались швидко та непередбачувано для української сторони.
– Я перебував на донецькому напрямку, коли вже точилися розмови про Іловайський котел. На той час із Діною ми вже десять років були разом і мали сина Всеволода. Я розумів, що на війні можна не вижити. Тому вирішив, що потрібно все-таки офіційно одружитися, – згадує Олександр. – Весілля запланували на 30 серпня. Коли 29 серпня я приїхав додому і зайшов в інтернет, то побачив свою групу, яка стояла на колінах перед чеченцями. Весілля врятувало мене від полону і зберегло життя. Ось така історія, яка подарувала мені життя.
У той день він втратив багато знайомих. І весілля вийшло з присмаком трауру.
КОХАННЯ НА ВІДСТАНІ
Відтоді минуло вже десять років. Олександр сьогодні – сержант ЗСУ, пара все ще разом і проходить усі випробування війною та невизначеністю.
– Найдовше ми були окремо під час повномасштабного вторгнення. Я тоді був на «нулі», на донецькому напрямку. Ми не бачилися дуже довго. Але ж є відеозв’язок, і вона мені завжди телефонує, надсилає щось. Ми фізично не разом, але завдяки сучасним технологіям я не відчував, що ми далеко. Якщо побачив її по відео – цього було вже достатньо. Хоча, звісно, хотілося обійняти, поцілувати, – розповідає чоловік.
Закохані й досі прагнуть робити приємні сюрпризи та підтримують одне одного в усьому. Олександр розповів, як у 2022 році без попередження приїхав із фронту до дружини на її день народження. Друзі та колеги допомогли
організувати зустріч: Діну, яка працює слідчою, викликали на «нібито звичайний виїзд». Та замість чергового порушення громадського порядку на неї чекав чоловік із букетом квітів, декламуючи вірш під музику.
РЕЦЕПТ ЩАСЛИВОГО ШЛЮБУ
Олександр радить усім чоловікам і жінкам влаштовувати приємні сюрпризи, обійматися, дарувати квіти та завжди підтримувати одне одного.
На перший погляд такі різні особистості мають міцний зв’язок і живуть інтересами одне одного.
Діна, хоч і не займається спортом із таким захопленням, як чоловік, багато читає та цікавиться спортивними темами. Олександр підтримує її у всіх починаннях. Нині Діна викладає в Донецькому університеті внутрішніх справ і пише наукову роботу. Пара полюбляє
тривалі розмови і піші прогулянки. Як інтелектуальний, так і емоційний зв’язок подружжя відчувається майже фізично під час спілкування.
– Фундаментом міцних стосунків є повага та довіра, – переконаний Олександр. – Я довіряю дружині більше, ніж собі. Напевно, саме ці дві складові скріплюють наш союз.
Велике кохання – це не швидкоплинна пристрасть, яка позбавляє сну. Це тепле, стабільне відчуття, яке надихає та допомагає реалізувати власний потенціал.
Якщо резюмувати досвід Олександра та Діни, можна зробити висновок, що Чарльз Дарвін мав рацію, коли у своїх роздумах про шлюб у 1838 році писав, що дружина може стати другом та компаньйоном. Адже у сучасному світі нам потрібен надійний партнер, з яким можна разом проходити кризи, сміливо змінюватись, рости і падати, знаючи, що чоловік чи дружина підстрахує та підтримає.
текст: Лія Іванінська
