«Розлучення краще, ніж шлюб, схожий на війну»: Чому більшість шлюбів закінчуються розривом

У книзі Джона Фарндона «Питання на засипку. Як змусити ворушитися мізки» є хороша задача. «Чоловік кладе дружині в омлет варення. Вона просить його це не робити, але він продовжує. Чи може це стати причиною розлучення?», – питає автор. А далі пропонує теорію про те, що, акцентуючи увагу навіть на чомусь дуже незначному, ми надаємо йому величезних масштабів. Ця теорія дійсно має право на життя, особ­ливо враховуючи статистику розлучень у нашій країні.

У 2023 році, за рейтингом World of Statistics, Україна опинилася серед п’яти країн з найбільшою кількістю розлучень. Перше місце зайняла Португалія, де розлучилось 94% пар. Тоді як в Індії цей показник становить лише 1%. В Україні – до 70% розлучень.

Чому так відбувається?

Є так званий феномен «молодого шлюбу». Тобто криза сім’ї, що лише починає свій шлях. Саме цей період є найменш стійким. І саме в цей період відбувається чи не найбільше розлучень. Які основні причини:

 

• фінансова нестабільність;
• інфантилізм (невміння взяти на себе повну відповідальність, перекидання відповідальності лише на партнера чи батьків тощо);
• мало досвіду побудови стосунків та вирішення конфліктів;
• виявляється сексуальна несумісність.

Тож пари вважають, що кожен окремо не може вплинути на ситуацію. Партнери думають, що вони поспішили та вирішують розірвати шлюб.

Якщо ми говоримо про так званий «середній шлюб», то він охоп­лює період перших 10-20 років сімейного життя. Тут частка розлучень значно падає. І часто це є фактори, які на перших етапах були незначними або розглядалися як такі, що згодом можуть бути вирішені:

 

• безпліддя;
• небажання миритися з будь-якими вадами партнера;
• неправильний розподіл ролей;
• різні погляди на виховання дітей.

У цей період людина знає, чого хоче, тому й ставить собі питання: «Чи задовольняє партнер мої потреби?».
Відомий професор Беверлі Фер говорить, що поширеною причиною розлучень на цій стадії є те, що люди більше не знаходять радості у своєму шлюбі.

На стадії «зрілого шлюбу» голов­ними причинами розлучення є:

• втома;
• нудьга;
• відсутність спільних інтересів;
• відсутність позитивних емоцій від шлюбу.

 

Також у цей час подружжя у випадку розлучення не тримають спільні цілі, як-от, виховання дітей, матеріальні досягнення. Більше не треба «родити сина, саджати дерево та будувати дім». З’являється те саме відчуття, що все найкраще з цією людиною вже минуло. На фоні цього прихильність, любов та інколи повага зникають.

У цьому випадку людина думає, що новий партнер поверне відчуття щастя, гостроти та новизни в стосунках. І в той же час з’являються постійні звинувачення партнера в тому, що саме через нього шлюб став таким.

«Усі сім’ї щасливі однаково, але нещасна кожна по-своєму», – доречне висловлювання, яке свідчить про те, що кожен випадок розлучення є унікальним. І для виявлення причин треба знати всю історію стосунків.

Що робити, щоб зберегти хороші стосунки, у яких поважають один одного?

Є так звані «4 вершники Апокаліпсису», що вбивають ваш шлюб. Це критика, презирство, агресивний захист та замикання в собі.

Як же їх уникнути?

1. Прийняття людини такою, яка вона є. Це сформована особистість. Людина змінить щось у собі лише тоді, коли потребуватиме цього за власним бажанням. Якщо ви й критикуєте, то лише дії людини, а не її саму. Це важливо! Забудьте про такі фрази: «ти завжди...», «ти ніколи...», «ти з таких людей...», «чому ти такий (така)...».

2. Ви партнери, а не конкуренти. Коли один із подружжя вважає себе кращим за іншого, це відразу стає помітно. Образливі жарти, прізвиська, злий гумор, сарказм. Робота над собою, своєю
самооцінкою, своє цікаве життя допоможуть поважати себе та партнера. У вас є спільні цінності, одні й ті ж точки дотику. Розвивайте свої сильні сторони, як пара.

3. Коли ви чините тиск на партнера, він робитиме супротив. Це вроджена особливість психіки. Як пружина, на яку ви тиснете. Виникає агресивний захист. Інколи партнер займає роль жертви і починає виправдовуватися, а після переходить у напад. Умійте проявити емпатійне слухання партнера. Проявіть розуміння його почуттів. Дайте змогу висловити почуття.

4. Не ігноруйте проблему. Так, ви, звісно, можете «тікати» в телефон, коли починаються складні розмови. Але від цього ситуація не вирішиться. Такий «нейтралітет» сприймається партнером як несхвалення, холодність, дистанціювання, відсутність контакту, гордовитість.

Учіться говорити. Це не так просто, як може здатися. У цьому процесі важливо вміти слухати та чути. Є хороша вправа на слухання та розуміння. Встановіть таймер на 7-10 хвилин та слухайте протягом цього часу партнера. Нехай він говорить на «гостру» тему. Просто слухайте та підтримуйте мімікою. Потім перекажіть, що ви почули, як ви зрозуміли слова партнера. Вважаєте, це просто? Це дуже складно. Але продуктивно.

І наостанок. Не нехтуйте професійною допомогою сімейного психолога. Людина, що може побачити ваш конфлікт, ваші проблеми під зовсім іншим кутом. Цей спеціаліст з ваших слів та поведінки розуміє деструктивні схеми взаємодії та допомагає долати їх.

текст: Ліана Колесник-Цапенко, сімейний психолог, сексолог, керівник «Центру сімʼї»
фото: надане авторкою