Андрій Райкович: «Рік колосальних випробувань і складних рішень»

У нинішніх умовах підбивати підсумки та складати плани на наступний рік – доволі складне завдання. В країні майже два роки йде повномасштабна війна. Звісно, максимальний ресурс – на підтримку ЗСУ, реалізацію проєктів, зумовлених воєнним часом, але й не змінюється вектор уваги й на інші пріоритетні напрямки. Про це зауважує начальник Кіровоградської обласної військової адміністрації Андрій Райкович. Детальніше – читайте в інтерв’ю.

– Андрію Павловичу, економісти та політики в один голос стверджують, що 2024-й рік для України буде ще складнішим, ніж 2023-й. При цьому давати якісь обґрунтовані прогнози ніхто не ризикує. Втім, одне вже зрозуміло й сьогодні: усі ресурси країни будуть спрямовані на підтримку ЗСУ. Як за таких умов виживатиме область? Як формуватиметься обласний бюджет?

– Згадайте, що усі попередні довоєнні бюджети були напруженими, складними і завжди були дискусії, пріоритети і акценти. Про бюджет наступного, третього року війни, довго говорити не доводиться: максимальний ресурс країна спрямує на підтримку Збройних Сил. Це навіть не обговорюється. До державного бюджету із жовтня поточного року спрямовано і ресурс ПДФО військових. Субвенцій з дорожнього фонду також не буде. Тобто обласний і місцеві бюджети мають, як ніколи раніше, грамотно, ощадливо і ефективно господарювати. Це той випадок, коли не популістські гучні слова, а суворі дії. Обласний бюджет забезпечує захищені видатки: зарплати, електроенергія, соціальний захист. Ми не зменшуємо фінансовий ресурс на ці потреби. Але майже 2 роки великої війни чітко вказують, де нам необхідно прискоритись. Підтримка, лікування, реабілітація як військових, так і цивільних, постраждалих від наслідків війни.
Тому розвиток надкластерних і кластерних медзакладів не зупинимо. Найперше – обласна лікарня. Ми чекаємо на МРТ, необхідно технологічно підсилювати усю кафедру хірургії і реабілітації. Ви вже знаєте, що на базі цієї лікарні відомий кардіохірург, професор Тодуров провів першу пересадку серця. Це знакова подія не лише в медичній царині Кіровоградщини. В Онкоцентрі необхідно завершити епопею зі встановленням джерела іонізуючого випромінення.
Не менш важливий напрямок – захист і стійкість стратегічних об’єктів критичної інфраструктури. Я не можу в подробицях розповідати про енергетику. Але повірте, це наша відповідальність і колосальний обсяг роботи.

Стосовно комунальних об’єктів, то обласне КП «Дніпро-Кіровоград», навіть за умови усіх аргументованих претензій до їхнього стану, до менеджменту, нам необхідно втримати і забезпечити його захист, а також технологічно підсилити стабільне енергопостачання.

Характеризуючи основні параметри бюджету-2024, необхідно не забувати про два етапи підвищення мінімальної зарплати, а це також збільшення ресурсу на оплату праці.

Ми не знімаємо з порядку денного будівництво і ремонт укриттів, особливо в освітніх закладах.

Ворог терзатиме ракетними і дроновими атаками. До цього не звикати, але захист має стати нормою. Тому і обласний центр, а там заплановано не менше 25 об’єктів укриття, й інші міста, райцентри, школи в громадах цю позицію мають виконати.

У нас і в Кропивницькому, і в Світловодську, і в Олександрії, в Знам’янці є передпроєктні документи, виділена земля під будівництво великих, середніх містечок, з усією інфраструктурою для переселенців. Це багатогранна проблема: житло, робота, навчання, інфраструктура... По суті мають з’явитися нові комплексні житлові райони.

Найперше у Кропивницькому. Щоб розмістити 20-тисячний житловий масив, треба дороги, комунікації...
Уявляєте цей комплекс роботи? Тому не просто будують вулицю Героїв України, ремонтують вулицю Тамма. Запланували в тому районі ремонт великого укриття.

Зона перспективного містобудування має бути підготовленою. Про це найперше вказують інвестори.
Я вже говорив про стратегію створення сучасної реабілітації. Особливо для військових. Кропивницький своїм коштом продовжить реконструкцію лікарні на Салганних пісках під шпиталь за стандартами Міноборони, ЛШМД має також завершити блок на 9 операційних. Але фахівці вимагають сучасної бази реабілітації. Особливо для тих, у кого тяжкі поранення хребта, кінцівок. А у нас басейна елементарного комунального немає! Стоїть паркан, а за ним на 85% готовий об’єкт у ДЮСШ. До війни не встигли…

Тому допомога ЗСУ, захист стратегічних об’єктів, соціальний і ветеранський кейси, підтримка усіх пільговиків, родин загиблих, одне слово – стійкість території – це і є базові параметри і пріоритетні статті обласного бюджету і бюджетів громад.

– Війна сама по собі надзвичайна ситуація. Чи буде у 2024 році сформований фонд для надзвичайних ситуацій, які можливі будь-коли?

– Резервні фонди і в довоєнний час формувалися. А в воєнний – в обов’язковому порядку. Понад 22 місяці війни нас цьому вже навчили. Кіровоградщина пережила вже понад 120 ракетних і дронових ударів… Є доведений норматив формування резервного фонду. І кожна влада повинна закласти певний резерв. На відновлення критичної інфраструктури, якщо є ураження у населених пунктах після ворожих ударів. Ми ж всі під Богом ходимо і всі залежні від того, як змінюватиметься театр військових дій. Тому повинні резервувати певний фінансовий ресурс для відновлення стійкості будь-якого населеного пункту чи об’єкту.

– Однією з обов'язкових умов збереження України, як держави, у війні з Росією є єдність нації. Причому йдеться не лише про єдність на рівні центральної влади та народу, а й на регіональному рівні. Два голови на одну обласну раду, конфлікт у театрі корифеїв, постійні суперечки у соціальних мережах, проплачена чорнуха… Таке враження, що для деяких наших земляків чи війни взагалі немає, чи вони воюють не з Росією, а з власною владою. Ми з вами не раз розмовляли про демократію, про децентралізацію, а я думаю, що на час війни повинні бути якісь червоні лінії…

– У мене не так багато часу на обговорення таких питань, але якщо вже Ви запитали… Знаєте, про червоні лінії можна дискутувати, коли горе не у твоєму домі, коли за щось б’ються політики в межах трибуни чи телеекрану. А коли ворог сидить у твоїй хаті, на твоїй землі і гинуть кращі, то про які лінії?! Лінію оборони треба зараз зробити, щоб солдата захистити і не пустити агресора далі.

Війна дуже багато змінила у нашому житті. Відтінків стало менше. На фронті з цим трохи легше, бо перед тобою ворог, а поруч і за спиною – свої.

А тут інколи в голові не вкладається – замість того, щоб гуртом без сварок і підлості зробити щось позитивне, бруд, брехня, ницість… Будь-які помилки і недоліки можна усунути, виправити, але без хейту і гарцювання.
МакДональдз – погано, сквер у Кропивницькому – погано, дороги – неприбрані. Але лопату в руки, щоб розчистити біля двору чи навколо своєї машини ніхто в руки не бере, а робоча сила, молодь, і не тільки, у комунальників пішли на фронт, в окопи! Вони ж легально працюють, податки платять. Їх легше мобілізувати. Це стосується не лише комунальних служб. Я не проти публічності. Замовчувати ганьбу не треба, але є межі і розумні рішення, як діяти задля блага громади, а не навпаки.

Невже мало крові, втрат від ворожих ракет і куль, нам треба розтерзати одне одного між своїми?! У нас дуже багато гетьманів на квадратний метр. Усім, у кого зудить, треба більше думати не про себе, не про крісла і преференції, а про тих, хто вигризає для нас можливість бути живими. І все. На цьому крапка!

– Не хотілося б закінчувати нашу розмову на негативі. Згадайте, хто і що потішило вас цієї важкої осені?

– Осінь?.. Насправді і зима, взагалі наступний рік буде часом колосальних випробувань і складних рішень. Напевне, всього про дві речі можна сказати, що потішили. Я втішений, що подарував місту храм у цьому році – Храм Успіння Пресвятої Богородиці. Це сімейне рішення, для мене воно дуже важливе.

А друге – це більше емоційне. Коли їду на передову, стараюсь прихопити побільше смакоти хлопцям, щоб ситніше. І для облаштування щось необхідне, розумієте, про що. А вони все відкладають і беруть в руки дитячі малюнки і листи. І сльози тут. Зокрема, й у чоловіків. От за кого і за що вони воюють.

Текст: Юхим Мармер, «УЦ»
Фото: Юрій Солтик