Працівники Піщанобрідського ліцею щодня печуть 1500 пиріжків для воїнів на передову

«Я десь вичитала притчу: коли спалювали Джордано Бруно, комашка набрала в рот води, понесла і бризнула на вогнище. Її питають, ну ти ж знала, що ти не загасиш вогонь, для чого ти це робила? А вона каже: коли я помру і Бог спитає, що я робила, коли побачила несправедливість, я скажу – я робила все, що могла. Тому кожен із нас повинен зараз робити все, що може». Цю притчу під час розмови з «КП» нам пригадала очільниця Піщанобрідського професійного аграрного ліцею Тетяна Ліщенюк. Із 2014 року колектив цього закладу готує смаколики і раз на тиждень відправляє захисникам у зону АТО. Із початком повномасштабної війни робота у кулінарній лабораторії кипить щодня.

– У 2014 році у Кропивницькому я зустріла свого випускника, який прийшов із зони АТО на ротацію. Тоді тільки почалася війна. Ми зайшли у кав’ярню, питаю: як ви там? А він – сильно сумуємо за нашими пиріжками. У нас тоді в училищі пиріжки такі великі з капустою, з картоплею смажили на олії. Після зустрічі я їхала додому і думала, ну що пиріжки, смажені на олії, вони ж за день стануть дубові… І з того дня ми почали робити випічку для хлопців, переважно робили печиво. Спочатку люди активно несли продукти, потім спад відбувся, але я не могла це вже залишити. І всі 8 років ми це робили. Щомісяця з зарплати купувала мішок борошна, моя подруга Наталя Сумська купувала різні прянощі і приправи, часом Ніна Селецька борошном допомагала. І щотижня ми готували і відправляли в АТО смаколики, – розповідає «КП» Тетяна Ліщенюк.

Із першим днем повномасштабного вторгнення асортимент вирішили розширити.

– 24 лютого вискочила на ринок, купила м’яса, сала, дріжджі, борошно у нас було в запасі. І ми почали пекти. Ми робимо котлети в тісті, пиріжки з печінкою, капустою, з яйцями і зеленню, із сиром та зеленню. Нам директор Добровеличківського консервного заводу безкоштовно дала сто трилітрових банок вишень. Тепер робимо ще й рогалики. Коли хлопці телефонують, то кажуть на них круасани. Ну, хай собі називають, як хочуть, а ми робимо рогалики – з яблуками і з вишнями. Тобто, у нас асортимент великий. І ми намагаємося у кожен ящик, де не солодка випічка, покласти або сало з часником, яке теж готують наші дівчата, або, якщо є кошти, купуємо ковбасу копчену, – продовжує співрозмовниця.

Посилки захисникам відправляють щодня!

– Дівчата приходять на 05:00. До обіду все напекли – 1500 пиріжків і рогаликів, десь о 12:00 завантажуємо машину і веземо це у Кропивницький волонтерам організації «Серця матерів», вони передають нашим бійцям. У нас жодного вихідного не було. На війні їх немає. Тому готуємо щодня у нашій кулінарній лабораторії. Долучаються вже не тільки наші майстрині з ліцею, а й інші жінки. Спочатку у нас була поломана машина для вимішування тіста, все в ручну робили. У дівчат були просто синці й мозолі на кулачках від вимішування. Але зараз набагато легше – нам відремонтували машинку, – каже жінка.

Підтримують ініціативу ліцею тамтешні фермери та підприємці, а також місцеві жителі.

– Катерина Баширова привезла 1 250 кілограмів борошна. Завдяки Віктору Очеретному у нас завжди є ящики для пакування посилок. А їх знайти зараз теж не просто – щодня стільки випічки скласти. Люди кошти перераховують. Щоранку у фейсбуці я звітую, що закупили, що ми робимо, щоб люди теж були в цій темі і думав кожен – що ж я можу зробити в такій ситуації? Я розумію, що хлопчики в тих окопах там гинуть, не на постілі сплять…. Ну важко їм. І ми хоч якось намагаємося допомогти,– каже Тетяна Ліщенюк. – Така велика несправедливість, оця чорнота наповзла на нашу світлу Україну. Нам треба позбутися від неї і кожен повинен робити все, що може. Хто автомат узяв, хто може з Джавелінів стріляти, хто може кидати коктейлі Молотова, а хто може пекти пиріжки – хай пече, хто має можливість зібрати якісь продукти і принести – також спасибі! Це кожен буде якийсь вклад робити у нашу перемогу.

 

фото: із соцмережі