Бізнес Кіровоградщини перепрофільовується, щоб бути корисним у воєнний час

,

11956Слова про те, що «життя розділилося на до і після» та «все буде інакшим» із початком повномасштабної війни, яку Росія розпочала проти України, здається, набули найповнішого смислу. Та, як співав Скрябін, «українці – як мурашки, по крупинці будують спільний дім. Маленькі, сірі – але нас дуже багато, ніхто не вижене нас з рідної землі».
І всі відмічають згуртованість українців – і тих, хто на території країни, і тих, хто за її кордоном. Кожен на своєму місці намагається бути корисним і робити свій вклад у перемогу.

 




КОМПАНІЯ «АВ4», КРОПИВНИЦЬКИЙ


Кілька років тому компанію заснували партнери Олександр Маринець і Василь Голованов. Основний напрямок – створення та виготовлення меблів як для дому та офісу, так і для торгівлі.

11957– Багато наших виробів можна побачити в магазинах та супермаркетах. Це стійки, стенди та стелажі, на які викладають продукцію. Меблі для дому та офісу виготовляли у стилі лофт. Стильний мінімалізм і поєднання металу та дерева. Всі проекти робили під індивідуальні потреби замовників. Ми любимо свою справу – спілкування з клієнтами, підбір і вирішення ескізних задач… Звичайно, хотіли вдосконалюватися і розвиватися далі, – розповідає Олександр. – 24 лютого – день, який змінив кожного українця і змінив, здається, увесь світ. У перші дні війни ми призупинили виробництво, попросили наших працівників бути з сім’ями та дотримуватися вимог щодо безпеки. Ми мали зрозуміти, як будуть розвиватися події далі. Проте, хочу відзначити, що майже всі працівники хотіли продовжувати працювати.

Після невеликої перерви компанія відновила роботу.

11958– У Кропивницькому відносно спокійно, тому ми маємо бути тим надійним тилом для інших міст. У такі важкі часи від кожного з нас залежить, в якому стані опиниться економіка нашого міста і нашої країни. Треба працювати, наші співробітники повинні отримувати зарплату, країна повинна отримувати податки, це ті, на перший погляд, дрібниці, які допомагають нам робити маленькі кроки для стабілізації нашої країни, – продовжує Василь.

Аби бути максимально корисним, порадившись, партнери вирішили перепрофілювати напрямок виробництва.

– Перед нами постало питання – а що зараз ми можемо робити, зважаючи на наші можливості і специфіку роботи? Очевидно, що меблі, які ми виготовляли, наразі не на першому місці в списку потреб нашої країни. Було багато думок і спілкування з різними людьми. Побачили, що є велика потреба в ліжках двоярусних, одноярусних – для тероборони, армії, для центрів, де розселяють людей, які вимушено покинули свої домівки. Але так швидко і в таких об’ємах знайти їх дуже складно. Тому ми зайнялися цим напрямком. Нині час, коли потрібно робити все, що допомагає будувати нашу перемогу, як би це пафосно не звучало. Тим паче наша влада просить, щоб бізнес працював, щоб народ продовжував жити, – кажуть засновники «АВ4».

Чоловіки відзначають, пишаються, що вони українці. Вдячні захисникам, рятувальникам і всім правоохоронцям за захист на передовій, захоп­люються волонтерами, медиками, підприємцями і всіма українцям, які згуртувалися і впевнено та наполегливо видворюють ворога з батьківщини.

– Після нашої неодмінної перемоги, думаємо, ми зможемо відновити роботу з нашого напрямку. Можливо, це буде не швидко, але із ще більшим ентузіазмом. Ліжка вже, мабуть, не будуть нашим основним напрямком, але цей продукт ми залишимо в нашому каталозі як нагадування про те, що нас не можна здолати і те, що ми можемо вирішувати будь-які завдання, – говорять Олександр Маринець і Василь Голованов.

 

119591196011961



 

 СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧИЙ КОМПЛЕКС «FANCLUB», КРОПИВНИЦЬКИЙ


Чи не щодня Кіровоградщина приймає переселенців із територій, де ідуть активні бойові дії. На зміну звичному життю людей – нові міста, незнайомі люди... Одним із тих бізнесів, які допомагають пережити той жах і адаптуватися до іншого життя, став спорткомплекс «FanClub». Нині там проводять безкоштовні заняття для переселенців.

11962– Клуб ні на день не зупиняв свою діяльність, хоч я розумію, що тимчасове закриття було б економічно вигідніше. Вдень ми працювали як спорткомплекс, а ввечері приймали людей-переселенців, щоб вони відпочили від дороги. Спочатку це була невелика кількість людей, до 30. Але я розумів, що можемо прийняти і більше, та не вистачало матраців і подушок. Якось під час розмови зі своїм другом я йому розповів це. А наступного дня, завдяки йому, у нас вже були і матраци, і ковдри, – розповідає «КП» керівник «FanClub» Гагік Хачатрян.

Чоловік каже, був період, що кожен день приймали більше 300 людей!

11964– Ми надавали їм першу необхідну допомогу – прихисток, тепло, гарячий душ, туалет. Тут вони могли випити гарячого чаю, зарядити телефони, електромобілі. І я весь час намагався бути поруч, щоб дати їм душевне тепло. Один із складних моментів був – нам телефонували і запитували, чи можна з тваринами зупини­тися. У когось кішка, папуга, морська свинка. І ми приймали усіх! Цим ми, українці, відрізняємося від інших – у біді думаємо про вірних друзів, – продовжує Гагік.

Усім, хто зупинявся у спорткомплексі, організовували похід у басейн.

– Я розумів, що людям це подобається, завдяки цьому вони виходять із депресії. Я порадився із тренерами спорткомплексу і ми організували такий благодійний проект – люди можуть займатися у фітнес-залі або плавати у басейні безкоштовно. Ми не думали, що буде так багато бажаючих. На сторінках у соцмережах ми публікуємо графіки занять. Для відвіду­вання потрібно тільки показати документи. А для басейну – ще й довідку від дерматолога, яку можна також отримати у нашому закладі. На безкоштовні заняття необхідно обов’язково записуватися, деталі за номером: (099) 605-49-49. Я вдячний усім працівникам спорткомплексу і всім небайдужим людям. Після перемоги над ворогом у нас буде дуже багато роботи. Я вірю, що цей день дуже скоро настане. Унікальність українського народу в тому, що, незалежно хто якої національності, ми усі боремося за нашу свободу в цій прекрасній краї­ні, – підсумував Гагік Хачатрян.

 

11965

 



 

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКА ШВЕЙНА ФАБРИКА


Із початком повномасштабного вторгнення тисячі військових стали міцним щитом від ворога. Підтримуючи їх у тилу, українці намагаються максимально їх підтримувати – відправляють ліки та продукти, шукають та передають для них необхідні обладнання та екіпірування.

Олександрійська швейна фабрика – це приклад ще одного свідомого бізнесу, який у воєнний час оперативно дещо змінив свій напрямок діяльності, щоб також зробити внесок у перемогу. Замість різнобарвних весняних суконь вони шиють розгрузки – спеціальні жилети для комфортного носіння великої кількості дрібних речей.

11968Фабрика працює у будні з 08:00 до 17:00 години, але кравчині готові працювати навіть у вихідні, повідомляють у сюжеті телеканалу «Вітер».

– Що можемо, те робимо. Ми одразу по першому кличу всі вийшли, згуртувалися на допомогу нашим військовим. Тому що вони всі захищають нашу батьківщину, – каже технолог Валентина Кучер.

11969На підприємство привезли додаткове обладнання, аби прискорити процес виробництва. За кілька днів чергова партія розгрузок вирушить на передову.

– Було дуже складно, поки приїхали лекала, поки люди змогли налаштуватися. Зараз відшивається 150 розгрузок. Я дякую голові Олександрійської військової адміністрації, міській раді і всім, хто долучилися і допомагають нам працювати, всім, хто допомагає обороняти, – сказала меценатка Ольга.

Жінка забезпечує поставку матеріалів і технологічну підтримку фабрики. Її підприємство у Дніпрі перепрофілювалося на виготовлення спорядження для захисників ще у 2015 році.

 

1196711970

текст: Ірина Іванова
фото: «АВ4», «FanClub», «ВІТЕР»

e-max.it: your social media marketing partner