Кропивничанка понад 10 років в’яже унікальні килимки з пластикових торбинок
Переробляти пластикові пакети 84-річна Лариса Бондаренко почала ще до того, як екорух набув популярності в обласному центрі. Жінка не викидає пакети і сітки з-під овочів. Із них в’яже килимки на підлогу, на стільчики, підставки під посуд. Каже, навіщо викидати і засмічувати природу, коли можна ледь не усьому знайти застосування.
У будинку, який колись Лариса разом із покійним чоловіком збудували, тепло і затишно. Підвіконня заставлені квітами, на поличках – книги, м’які іграшки, шкатулки, різноманітні дрібнички, стосами складені вирізки з газет. На диванах – вишиті подушки. І ледь не в кожній кімнаті і коридорах – круглі яскраві в’язані килимки, а на столах – в’язані підставки під посуд. Вони додають особливої домашньої атмосфери. На перший погляд, та й на другий, навіть не зрозуміло, що вони зв’язані не з ниток і тканини, а зі звичайних пакетів і сіток з-під овочів. Їх жінка робить уже 12-й рік.
ПІДГЛЕДІЛА ЗА КОРДОНОМ
– У мене мама в Росії жила. Я раніше кожен рік на зиму їздила до неї. Востаннє там була у 2010-му. І от одного разу приїхала, дивлюсь, у сусідки лежить в’язаний круглий килимок. А мене ж хлібом не годуй, треба дізнатися, питаю, а з чого це? Вона каже, з пакетів. Я роздивилася те все. Повернулася додому. А я працювала на авіаремонтному заводі, там майстри були на всі руки. Вони зробили мені гачечок для в’язання. І от з того часу я почала в’язати саме такі килимки, – ділиться з «КП» 84-річна жінка.
МАЙСТЕР-КЛАС ДЛЯ ЧИТАЧІВ «КП», ЯК ЗВ’ЯЗАТИ КИЛИМКИ З ПАКЕТІВ
Жінка зауважує, пакети обов’язково повинні бути чистими.
– Мені подобається, щоб вони були яскравими, кольоровими. Щоб зробити целофанові нитки, треба відрізати ручки і низ кулька. Потім нарізати смужечки зручної ширини – 3-5 сантиметрів, кому як краще. Після цього усі відрізочки треба зв’язати. Потім цю мотузочку скручуємо у клубок. Все, нитки готові, – пояснює майстриня.
Далі вже звична техніка для в’язання гачком.
– Набираємо ланцюжок повітряних петель, потім набираємо півстовпчики, стовпчики. І пішли в’язати по колу на скільки вистачить пакетів чи бажання, – посміхається співрозмовниця «КП». – В’язати треба тугенько, потім готовий виріб потрібно поставити під прес, щоб він вирівнявся.
НАВІЩО ВИКИДАТИ, КОЛИ МОЖНА ПЕРЕРОБИТИ
– Нічого страшного, якщо пакет порвався. Це все можна акуратненько порізати, ну не викидати ж! Більше в’яжу з міцніших пакетів. Із них швидше, а з отих «маєчок» вихід малий. Вони тонкі, тому треба багато для ниток. Також у хід ідуть сітки з-під картоплі, цибулі та інших овочів і фруктів. Я нічого не викидаю, все згодиться у переробці і менше сміття літатиме вулицями. Зараз у мене пакетів немає, закінчилися. Уже сусіди, знайомі і близькі приносять, – розповідає Лариса Бондаренко.
Килими із перероблених пакетів довговічні, зауважує жінка.
– Пакети, коли вони от так зв’язані і тримаються купи – міцні. Тому довго служать. А ще вони менше збирають пилу, ніж із тканини. Адже все сміття крізь дірочки просипається на підлогу. Я піднімаю, те сміття замітаю і все. Не треба витрушувати їх. І не так часто потрібно чистити, як звичайні. Якщо забруднилися – ганчірочкою протерли і вони вже чисті. Я он на двір виношу, порошком чи милом натру, щіткою почищу, водою змию – і готово, – розповідає співрозмовниця про догляд за такими виробами.
НІКОЛИ НЕ СИДЖУ БЕЗ ДІЛА
– Колись прийшла до знайомої, а вона мені жаліється, що їй немає чим зайнятися. Я кажу, ну що ти кажеш, у своєму домі і немає що робити. А вона просто не читає, не в’яже, нічим іншим не займається. Звичайно, їй немає що робити. А я телевізор ось так, щоб сісти дивитися, ніколи не сиджу. Вмикаю його, щоб хтось говорив. А зараз переважно слухаю радіо, у мене на кухні прийомничок маленький і я його ношу за собою з кімнати у кімнату. Я весь час чимось зайнята. Багато читаю, перед сном обов’язково. Дуже люблю квіти, зараз вони у мене на підвіконнях, а весною, коли вже тепло, виношу їх на двір. Окрім килимків колись зробила штору на скріпочках. Вони коштували ні по чому – 10 копійок коробочка, 3 копійки листівки були на пошті. Тоді, звичайно, фантиків яскравих таких не було. От різали також на смужечки, загортали ті скріпочки… Ну ось і створила штору. І вона в мене висить вже ой-йой-йой скільки, – розповідає «КП» Лариса Бондаренко.
Жінка зізнається, займатися усіма такими справами їй не важко, адже любить бути при ділі. А килимків Лариса Олексіївна нав’язала і собі, і знайомим.
– Мої килимки у багатьох рідних, знайомих, сусідів. Якщо кудись їду, то везу у подарунок. Єдине прошу – не розказувати, хто зробив, я замовлення не приймаю, – сміється жінка. – У мене питали, яка ціна, за скільки часу можу зробити. Але я не продаю, якщо дуже треба комусь, кажу, несіть пакети – зроблю. Якщо це підставочка під чашку, то, звичайно ж, швидко в’яжу. Якщо вже накидка на стілець чи килимок на підлогу, то не за день точно, ніколи не засікаю час. Я почала, досхочу пов’язала і відклала. Ну не за один день, звичайно, довгенько деякі приходиться в’язати. Але мені це подобається.
Збирайте пакети і приходьте в’язати килимки. Лариса Бондаренко проведе майстер-клас
Коли? 18 березня, у Всесвітній день переробки
Що? Екомистецька акція
Де? Освітньо-культурний простір «Гончаренко центр»
– Із турботою про навколишнє середовище, ми хочемо запропонувати тим містянам, котрі досі користуються пакетами, не викидати їх, а перетворити цю небезпеку для навколишнього середовища у гарні килимки, – каже директорка «Гончаренко центру» Вікторія Талашкевич.
Тих, хто хоче долучитися до акції, запрошують збирати сухі і чисті різнокольорові пакетики і до кінця зими приносити у «Гончаренко центр». Адреса: м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 4а (другий поверх).
текст і фото: Наталка Маринець
