«КП» завітала у будинок для людей похилого віку «Затишна оселя» і почула, чого хочуть і що бажають людям його мешканці

,

11850Надворі хурделить і мете. За кілька днів Новий рік і погода доречно створює святковий настрій. Коли хочеться побути у колі рідних біля ялинки, обійняти, побажати щиро всіляких гараздів. Усі ми чекаємо цього з нетерпінням. Чекають свята і 14 мешканців будинку для людей похилого віку «Затишна оселя», що в Аджамці Кропивницького району. Як живеться їм, за що вдячні і чого бажають – розповіли «КП».

Нині завітати в гості в будинок не просто: треба дотримуватися усіх карантинних вимог і головне – мати сертифікат про вакцинацію. Утім «КП» готова до цього, тож купуємо для його мешканців потрібний подарунок – тонометр для вимірювання тиску, беремо свіжий номер газети, фрукти і їдемо в Аджамку. Дорогою спілкуємося із засновницею закладу, головою Благодійного фонду і директоркою будинку для людей похилого віку «Затишна оселя» Валерією Кривошапкою. Жінка каже, саме карантин дав поштовх для найбільшого бажання і працівників, і мешканців будинку – щоб скоріше закінчилася епідемія ковіду і всі повернулися до звичного життя.

– Рік, що минає, став для нас важким через ковід, адже весь час заклад був закритий. Багато людей і родичів наших підопічних хотіли до нас приїхати, але через карантин не змогли. Лише влітку був короткий період пом’якшення. В матеріальному плані було складно, але не критично. Ми витримали, а крім того, ще й заклали фундамент для будівництва другого корпусу закладу. З виготовленням і оплатою проектно-кошторисної документації нам допомогла кропивничанка Наталія Кліменкова. Ще одні спонсори оплатили будівельні матеріали і ми заклали фундамент. Дуже вдячна за допомогу нашим друзям. Тепер шукаємо, хто допоможе придбати бетонні блоки для будівниц­тва, – розповідає Валерія Кривошапка.

Нині в «Затишній оселі» є місця для більшої кількості пожильців, але прийняти їх сюди знову ж таки завадила епідемія коронавірусу, каже директорка закладу.

Тим часом під’їжджаємо до «Затишної оселі». Там нас уже чекають із нетерпінням бабусі і соціа­льні працівники. Усі – наче одна велика родина.

– Так і є, для мене це велика родина, ми всі тут – як одна сім’я, – каже соціальна працівниця Світлана Бердаліна. – Ми звикаємо до наших підпічних, ставимося до них, як до рідних батьків. Тому всім їм бажаю міцного здоров’я і довголіття.

11851У приміщенні закладу затишно і тепло, стіни прикрашають картини, інтер’єр кімнат – абсолютно домашній. У їдальні, де нас зустрічають, уже святковий настрій – вбрана ялинка. Бабусі з радістю приймають подарунки, а особливо газету. Ще одним новорічним сюрпризом від редакції стала передплата на десять примірників газети для тутешніх мешканців.

– О, так тут же пишуть про мою рідну Олександ­рію! – радіє 84-річна Тетяна Дерипаско. – Скоро виповниться рік, як я живу в «Затишній оселі». Приїхала з Олександрії. Тут знайшла собі подружку – Валентину Василівну, разом любимо співати. Навесні і влітку займаюся улюбленою справою – висаджую і доглядаю квіти. Троянди, чорнобривці, петунії – то все я насаджую. Люблю працювати на землі. Тут дуже добрі люди, дуже вдячна Валерії Миколаївні (директорка закладу – «КП») і всьому персоналу за чуйне і людяне ставлення до нас.

Із вдячністю про працівників будинку каже і 80-річна Валентина Олексієнко. До приїзду гостей бабуся вбралася і навіть взула черевики на підборах. Живе в закладі з моменту його відкриття.

11852– Мені тут дуже подобається, гарний догляд, добросовісні працівники, кухарі готують дуже смачно, ми вдома не їли таких страв, які нам готують. Тут є лежачі пожильці, то за ними доб­ре доглядають. До всіх мешканців персонал ставиться дуже чуйно. У них така важка праця, хочеться, щоб і зар­плати були більші, бо вони заслужили, – каже жінка.

Найкоротший термін у будинку живе 75-річна Людмила Матюшенко, але відчуває себе, наче у родині.

11853– Я тут живу чотири місяці. Діти поїхали на заробітки за кордон, а я перенес­ла важку операцію, самій обійти себе важко. Мені порадили «Затишну оселю» і я не шкодую, що сюди приїхала жити. Валерія Миколаївна – справжній психолог, розрадить, утішить, підбадьорить. Тут домашня атмосфера, хороший дог­ляд, страви, як удома – котлети, пиріжки, холодець. Які тільки з’являються перші овочі і фрукти – вони у нас на столі, а коли був сезон кавунів, то ми вже наї­лися! Ось готуємося до свята, нас запитують: що хочемо на святковий стіл? Кажемо – холодець, олів’є і голубці. Дні народження завжди святкуємо разом, смакуємо торт, співаємо. Тут стежать за нашим здоров’ям, постійно вимірюють тиск, якщо треба зробити укол чи поставити крапельницю – медсестра все зробить, –  розповідає про своє життя літня жінка.

Згодна зі своєю сусідкою і 84-річна Олена Пінкаленко. Каже, тут для неї всі жінки – подружки. Разом співають, інколи починають згадувати пережите, то і поплачуть. Живуть, як вдома – однією родиною, дякують за догляд і допомогу. Підтримку від персоналу і сусідок отримує і 73-річна Ольга Тимошенко. Жінка живе у закладі другий рік, за станом здоров’я потребує посиленого медичного догляду, то тут його повністю отримує.

Другий рік мешкає у «Затишній оселі» й 76-річна олександрійка Людмила Садовнікова. Каже, щотижня з нетерпінням чекає «Кіровоградську правду», яку редакція передплачує для мешканців закладу.

– Я люблю читати газету, бо в ній часто пишуть про Олександрію, про рідні мені місця, радію, коли читаю про знайомих людей, бачу, що місто почало змінюватися на краще. Я жила в родині доньки, вона з чоловіком доб­ре до мене ставляться, але поїхали на заробітки за кордон. Аби я не була сама і мала гарний догляд, вирішили, що краще мені жити в «Затишній оселі». Звісно, за домом сумую, але тут мені добре. Ми спілкуємося з жінками, тут чуйні працівники. З дітьми я спілкуюся через інтернет, тож зв’язок підтримуємо. Вдячна всім, хто поруч зі мною, – каже жінка.

Всі мешканці «Затишної оселі» мають дітей і внуків, проте через різні обставини їхня родина нині тут. Але зв’язок із рідними важливий для них. Тож Валерія Кривошапка дуже пильно слідкує, аби родичі не забували про її підопічних.

11854– Буває, бачу, що хтось засумував. Наче все є – увага, догляд, але ж літні люди хочуть ще й спілкування з рідними. Тоді пишу або телефоную родичам, щоб подзвонили своїм рідним. Ще до того, як відкривати будинок, я бачила, як роб­лять у Європі, і в мене була така мрія, щоб поруч із будинком для людей похилого віку були діти. Через дорогу від нашого будинку – дитячий садок. І коли ми відкрилися, до нас приходили діти на свята. Ось за цим я і всі мешканці закладу дуже сумуємо. Найбільше наше бажання, щоб якнайшвидше закінчилася ця пандемія і щоб дітки з садочка могли до нас приходити і ми мог­ли проводити спільні заходи. Бо літні люди в ці моменти дуже щасливі, радіють життю. Якої допомоги потребуємо? Продукти завжди потрібні, бо їх з’їдають. Хто хоче допомогти з будівниц­твом – запрошуємо на толоку. Сорок газоблоків коштує п’ять тисяч гривень. Є люди, які складаються коштами по 100-200 гривень і нам перераховують. На одну машину газоблоків уже зібрали, в січні будемо завозити, – каже Валерія Кривошапка.

Будівництво другого корпусу «Затишної оселі» – головна мрія, яку планує здійс­нити директорка закладу і сподівається у своїх планах на Божу поміч і підтримку небайдужих людей.

Новорічні бажання мешканців «Затишної оселі» на перший погляд прості, але такі необхідні. Хочуть, аби всі були здорові, жили у мирі і радості, були щасливими. Цього бажають собі і всім людям. А гостей теж не залишили без подарунка – заспівали улюблену українську пісню.

Поки «КП» спілкувалася з мешканцями «Затишної оселі», сюди з подарунками завітали приватні підприємиці з Кропивницького Ліна Косова і Світлана Масаликіна. Привезли, крім смаколиків і фруктів, крупи, цукор, мед, побутову хімію. Кажуть, це вже друга ходка сюди з подарунками, які збирали небайдужі кропивничани для підопічних закладу. Люди правду кажуть: не збідніє рука того, хто дає.

Тож долучайтеся до благодійності, допомагайте продуктами і коштами на будівництво. Перерахувати гроші можна на розрахунковий рахунок: UA893052990000026003015101303 ЄДРПОУ 39438840 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Або на карту «Приватбанку»: 5168 7456 0973 8239 (Валерія Кривошапка)

 

11855

текст: Любов Попович
Фото: Людмила Попудіна

e-max.it: your social media marketing partner