Наталія Агапєєва: Ми повинні подарувати людям півтори години щастя
Ось уже другий рік, як пандемія коронавірусу змінила звичний устрій життя людей не тільки в нашій країні, а й у світі. Можна багато нарікати на ці об’єктивні обставини, проте у народі кажуть: не було б щастя, та нещастя допомогло. Карантин змусив шукати інші форми роботи і спілкування у багатьох галузях, зокрема і в культурі. На зміну закритим концертним залам прийшли онлайн-концерти. Якщо люди не змогли прийти на концерт у заклад культури, то артисти поїхали до глядача. Саме так зробили у Кіровоградській обласній філармонії. За час карантину протоптали стежку з концертами до жителів сіл і з неї уже не звернули. Натомість отримали щирого і вдячного глядача. Як вдалося пережити важкі часи, які позитивні надбання здобули – про це напередодні професійного свята працівників галузі культури розповіла директорка обласної філармонії Наталія Агапєєва.– Ви знаєте, я пам’ятаю, як уперше заснували відзначення Дня працівників культури та аматорів народного мистецтва. Це був 2000 рік. Тодішній Президент України Леонід Кучма ініціював всеукраїнські збори працівників культури й аматорів народного мистецтва у Національній опері України імені Тараса Шевченка у Києві. А міністром культури тоді був Богдан Ступка. Він разом із Президентом вели ці збори. Це було 21 березня. І саме цього дня Леонід Кучма підписав указ про встановлення всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва. Перше відзначення було на наступний –
2001 рік, коли Кіровоградщина звітувала концертом у палаці «Україна», і тоді Богдан Ступка прийшов нас вітати зі святом. Зразу цей день відзначався 23 березня, потім його перенесли на травень. Але в цьому місяці так багато свят і фестивалів, які не давали можливості окремо відзначити день працівників культури й аматорів народного мистецтва. Тоді його перенесли втретє на 9 листопада, поєднавши з Днем української писемності та мови, і це правильно, – поділилася спогадами Наталія Агапєєва.
Багато років жінка працює саме в цій галузі і, зізнається, завжди її мучила совість від того, що на професійні свята інших галузей до філармонії, де проходили урочистості, приїжджали дорогі автівки, а коли святкували працівники культури – шкільний автобус, бо не мали власного транспорту і не було чим приїхати з районів.
– Мені дуже хотілося, щоб до цього свята була якась знакова подія. Тоді виникла ідея започаткувати премію в галузі культури «Духовний скарб Кіровоградщини», яка вручається щороку за внесок у розвиток професійного музичного, хореографічного, фото- та кіномистецтва, популяризацію національної культури, фольклору, збагачення народного мистецтва, популяризацію культури і за розвиток бібліотечної справи. Депутати обласної ради підтримали ідею і щороку премію вручають видатним митцям області, – каже співрозмовниця.
Коли в кінці 2019 року почалися ковідні події, був певний період розпачу в усіх ланках – освіті, медицині і особливо в культурі, продовжує розповідати очільниця закладу. Стало зрозуміло, що припиняється системний графік проведення культурно-мистецьких акцій, бо гастрольні маршрути видатних колективів і окремих виконавців складаються на декілька років наперед. Для працівників філармонії і для керівництва закладу це був виклик, бо потрібно було вижити і зберегти колективи. Тому почали шукати інші форми роботи. З’явилися онлайн фестивалі, які принесли багато відзнак і визнання, але не дали відчуття живого глядача. Потрібно було шукати інші шляхи до нього.
– Було незрозуміло як працювати в обмеженнях, люди хворіють, вакцини немає. Як бути? А тут паралельно ще й відбувається адміністративно-територіальна реформа, розформовуються райони, ламаються налагоджені зв’язки, відділи культури ліквідуються як окремі структурні підрозділи районних державних адміністрацій. Почали налагоджувати зв’язки з керівниками громад, фермерських господарств, щоб ті сприяли організації концертів і виступів на їхніх територіях. А тут не може бути адміністративного впливу, ніхто не буде за розпорядчим документом забезпечувати глядача. Треба щоб наш продукт сподобався керівнику і людям. Коли їдеш у село з концертом, маєш розуміти вподобання цих людей. Вони втомилися від бід, від реформ, від хвороб. Тому ми повинні подарувати їм півтори години щастя. Не залежно від того, чи є в тебе транспорт, костюм, інструмент, хворий ти чи здоровий – ми веземо концертну програму, над якою працювали довгий карантинний період. Коли філармонія була закрита для відвідувачів – не було концертів, але були репетиції за графіком, онлайн, по черзі – оркестр, балет, вокалісти. Без кінця приміщення мили, провітрювали, кварцували, рятували самих себе. Бо у нас колективна система, якщо артист захворів і з оркестру вибув один музикант – уже немає номера, треба змінювати програму, репертуар. А таке трапляється часто, бо хтось захворів, хтось звільнився, люди шукають собі кращого життя, – розповідає Наталія Агапєєва.
На жаль, констатує очільниця філармонії, всі ці об’єктивні обставини знищують культуру. Внаслідок ліквідації районів закрили останні будинки культури, де були хороші творчі колективи. Не всі зуміли зберегти їх, а де це вдалося, виникли інші об’єктивні обставини – де проводити репетиції, як туди добратися учасникам колективів.
Карантин дав можливість більше проаналізувати смисл життя, оцінити його, переосмислити існування своє, як митця, і того, хто до нас приходить. А ще став поштовхом поїхати в села, де люди раніше взагалі не бачили артистів не те що зі столиці, навіть з області.
Наталія Агапєєва каже, культура, яка йде зовні, стирає нашу ідентичність, яка притаманна українському народові з витоків української культури. Тому коли художня рада філармонії обговорює концертні програми, обов’язково враховує самобутність. Це має бути вишукано, красиво, бо сільський глядач такий же вибагливий, як і міський, просто вони ближчі до народної творчості і їм хочеться бачити те, що ближче їм ментально. Але і класична музика сільським жителям зрозуміла, вони із задоволенням слухають музику, яку виконує камерний оркестр «Концертіно». А коли артисти бачать, що зуміли показати те, що цікаве людям, отримують від цього не менше задоволення.– Люди з сіл здебільшого не можуть приїхати у філармонію, тому наші артисти їдуть у райони на різні свята – День Незалежності, День учителя, День села. На День Незалежності дали близько 20 концертів у різних громадах протягом тижня, по три концерти в день. Нещодавно на день села виступали у селі Ставидла Кропивницького району, де живе дві сотні людей. Туди ніколи раніше не приїжджали професійні колективи. Здебільшого виступали народна самодіяльність і аматорські місцеві колективи. Ми вперше туди приїхали з концертом і були щиро вражені реакцією людей. Таких сіл багато, куди їхати не рентабельно, або навіть немає місця для виступу колективу, крім як на вулиці, – ділиться емоціями керівниця філармонії. – Сільський глядач – найкращий, бо він щирий. На яку б сцену ми не виходили, ми викладаємося і працюємо з повною відповідальністю. Пригадую, як в Онуфріївці артисти вже сіли в автобус і від’їжджали, а люди стоячи аплодували і проводжали їх. Багато що залежить і від керівника громади. Якщо людина розуміє важливість не тільки соціального аспекту, а й культурного життя, то і робить усе, щоб це відбувалося системно. Як, наприклад, у Дмитрівській громаді, де голова Наталія Стиркуль запрошує на кожен день села наших артистів із концертом, щоб усі жителі були в рівних умовах і отримали заряд святкового позитиву. Тому намагаємося поїхати в ті села, де ми ніколи не були, навіть якщо там немає умов для виступів, але є люди, які хочуть бачити культуру високого рівня, розвиватися естетично, виховувати смак змалечку.
Наталія Агапєєва відзначає, сільський глядач дуже щирий у своїх емоціях, натомість часто керівники громад не завжди розуміють важливість культурних заходів гідного рівня для своїх жителів. Тому працівники філармонії переконують голів громад і райдержадміністрацій, щоб сприяли організації концертів фахових артистів у селах, адже у людей є багато болю, проблем і турбот, які такі культурні заходи трохи нівелюють.
– Напередодні професійного свята хочу побажати всім людям здоров’я, щоб вони підтримували ту високу культуру, подаровану нам Богом, батьками, нашою землею, яка виплекала українську пісню. Це те, що притаманне нашому народу. Хочу побажати, щоб це цінували, щоб до нас приходив глядач, щоб була можливість розвивати народну творчість. Мистецтво має гуманістичну місію виховання людини всебічно розвиненою. Хочу побажати всім колегам, щоб вони не розпорошували і цінували свій талант, життя і особливо сценічне, бо воно, на жаль, дуже швидкоплинне. Як тут не згадати слова патріарха народної хореографії, легендарного Анатолія Кривохижі, який казав: мистецтво має зворушувати, спонукати глядача до позитиву, викликати такі емоції, щоб він потім це ще довго згадував, – насамкінець додала Наталія Агапєєва.
текст: Любов Попович
фото: архів «КП», обласна філармонія
