Таллінн: місто казкових будиночків, вузьких вулиць і войовничих веж
Якщо ви не лінивий турист, який любить гріти боки на сонячному пляжі, а цікавитеся історією, гарними краєвидами і мрієте втекти від спеки, найкраще місце для такого відпочинку – Таллінн. Нещодавно «КП» розповіла про Естонію. Окремої розповіді заслуговує столиця цієї країни, яка дивовижно поєднала в собі старовину та сучасність, є одним із найгарніших міст Європи, а її історична частина внесена до списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Побачила найкрасивіші куточки, відчула дух історії і насолодилася гостинністю Таллінна «КП» завдяки спільному проекту Українського кризового медіацентру та Естонського центру Східного партнерства.
Таллінн умовно можна поділити на дві частини – сучасне і старе місто. Сучасне місто забудоване спорудами здебільшого у стилі радянських часів і більш новими, гарними зі стриманою архітектурою. Найцікавішою принадою для туристів є старе місто, яке зберегло своє обличчя ще з 13-14 століть. Столиця Естонії – найбільше місто країни, тут мешкає майже 450 тисяч жителів, проте територіально воно невелике, у будь-який куточок можна дійти пішки. В Естонії більша частина жителів розмовляє естонською мовою, менше – російською. Молодь здебільшого говорить естонською і англійською. Жителі міста дуже привітні, навіть якщо не розуміють мови, на якій їх запитують, допоможуть звернутися до когось, хто вас зрозуміє і дасть відповідь. Майже весь період існування, а це більше ніж вісім століть, столиця Естонії називалася Ревель і лише у 1919 році минулого століття після здобуття незалежності місто перейменували на Таллінн.
Про заснування, розвиток, занепад і відродження, про пережиті війни і традиції жителів сьогодні можна дізнатися в історичному центрі – старому місті. Перше враження, яке виникає тут – ти потрапив у казку і зараз відчиняться ставні на вікні старого будиночка під червоним дахом, а звідти визирне Оле-Лукоє. Місто справді зачаровує. Казкові будиночки на вимощених бруківкою вузеньких вуличках. Інколи вони настільки вузькі, що важко уявити, як колись ними проїжджали кінні екіпажі. Вулиці старого міста кілька століть не змінюють своїх назв: Аптечна, Башмачна, вулиці Кухаря і Візника. Багато вулиць носять назви ремісничих майстерень, які тут досі діють: склодувів, вітражна, швацька.
Старе місто має шість в’їзних воріт (в’їзні ворота в нижнє місто – на першому фото нижче) і вісім веж. На одній із них, розташованій на будівлі Естонського парламенту, кожного ранку піднімають державний прапор. Тут досі збережена частина муру, збудованого ще в 13 столітті. Місто поділяється на дві частини – верхнє і нижнє. Зрозуміло, що у верхній частині жили заможні жителі і купці, а в нижній – обслуга і ремісники. Потрапити з однієї частини в іншу можна двома вулицями – короткою і довгою. Вони відповідно й мають такі назви: Довга нога (на другому фото нижче) і Коротка нога. Всі вулиці дуже тісно забудовані. Про заможність колишніх господарів будинків можна дізнатися дуже просто: чим більше вікон на фасадній частині будинку, тим багатшим був власник. Кілька століть тому жителі міста сплачували податок на вікна, тому будинки здебільшого будували з вузькими фасадами, але довгими у внутрішні двори. Зараз у цих будинках розміщені кав’ярні, ресторанчики, сувенірні крамниці, у деяких досі діють ремісничі майстерні (третє фото нижче), а в деяких живуть звичайні люди.
Всі вулиці старого міста ведуть на центральну площу біля ратуші (на фото справа). Тут завжди було торжище, а ще місця публічної ганьби для чоловіків і жінок. Чоловіків прив’язували до стовпа і били різками, злодіям могли навіть відрубати руку. Жінок могли покарати за злі язики і лінощі. Нині чоловічий стовп ганьби про себе нагадує лише місцем (на першому фото нижче), а жіночий зберігся біля входу в ратушу (на другому фото нижче). До речі, в самій ратуші сиділо керівництво міста – магістрат. Туди входили багаті купці і вибирали їх на ці посади пожиттєво. Крім судилища, на Ратушній площі щотижня відбувалися ярмарки і святкування. Традиція збиратися тут на свята збереглася і до сьогодні.
В історичному центрі Таллінна розміщені також найстаріші храми – лютеранські кірхи і православні церкви. Хоча сакральних споруд тут багато, естонці вважають себе найатеїстичною нацією.
За всю історію існування Таллінн неодноразово був під владою данців, німецьких лицарів, шведів, росіян. Усі ці епохи залишили свій слід в архітектурі міста. До 1918 року Ревель був частиною Російської імперії, а потім Естонія проголосила про свою незалежність. Лише 1940 року вона знову стала частиною СРСР. Період до 1991 року естонці вважають окупацією, а незалежність із цього часу – відновленою.
У Таллінні не менш гарними є й інші місця. Особливий свіжий дух Балтики можна відчути на міській набережній біля Балтійського моря. Це улюблене місце талліннців. Піднесенням і граціозністю вражає площа Свободи, силу і міцність демонструє вежа «Товста Маргарита» (перше фото зліва), захоплення викликає собор Святого Миколая (друге фото зліва). Таллінн – це місто, яке викликає любов з першого погляду, а повернутися сюди хочеться завжди.
текст і фото: Любов Попович
