Естонія – країна стартапів, медичного комунізму і найшвидшого будівництва освітніх закладів

Казкова країна. Саме таке перше враження складається про Естонію. Її територія складає трохи більше 45 тисяч квадратних кілометрів. До її складу входить 222 острови у Балтійському морі. В Естонії живе один мільйон 300 тисяч жителів. Це трохи більше, ніж у Кіровоградській області. Естонія має одні з найвищих рівнів доходів на душу населення у Центральній Європі, внутрішнього валового продукту, найвищий індекс легкості ведення бізнесу і найнижчий рівень інфляції. Який шлях розвит­ку місцевого самоврядування обрала Естонія, як вдалося досягти такого економічного рівня, як живуть, працюють, навчаються, лікуються і відпочивають звичайні естонці, а ще які неймовірно красиві крає­види, міста і хутори є в країні – на власні очі бачила «КП» під час візиту в рамках спільного проекту Українського кризового медіацентру та Естонського центру Східного партнерства.

Країна контрастів

Дві години літаком з Борисполя – і ви вже в Таллінні, одному з найкращих міст Східної Європи. (Про його історію і красу «КП» ще розкаже). Після неймовірної серпневої спеки в Україні північне місто зустріло комфортною прохолодою і зовсім іншим – чистим і свіжим повітрям. Дихати там легко, як і пересуватися вулицями. Перше, що вразило – на міських вулицях зовсім мало машин і громадського транспорту, ще менше перехожих. Одразу відчувається спокійний і розмірений ритм життя і від цього теж стає спокійно, відступає відчуття поспіху і тривоги. У якому куточку Естонії ви б не побували – скрізь впадають в очі чистота, бережливе ставлення до навколишнього середовища й історичних цінностей.

Порівнювати життя в Естонії й Україні цікаво, хоча здебільшого це порівняння не на користь нашої країни. Звісно у нас є багато спільного, зокрема й радянське минуле. В Естонії його теж помітно, але там цього і не приховують. Пам’ятники радянської доби прибрали в музеї історії, а написи «Слава КПСС» досі прикрашають будівлі. Як і українці, естонці теж святкують День Незалежності, але вони свою вважають відновленою, бо до 1940 року (початку радянської окупації) країна вже була незалежною.

Середня зарплата в Естонії складає 1600-1800 євро. Але багато спеціалістів отримають майже удвічі більше, а менше півтори тисячі роботодавці не платять. Соціальна допомога при безробітті може становити 500-700 євро, приблизно такою ж є і мінімальна пенсія. В цій країні найкраща в Європі підтримка материнства. При народженні малюка мамі півтора року виплачують її щомісячну зарплату. Проїзд у громадському транспорті Таллінна для місцевих жителів безкоштовний.

Житло в столиці Естонії коштує дуже дорого навіть для самих естонців. Середня ціна на квартиру – 350-400 тисяч євро. Будинки тут дуже гарні і побудовані в одному стилі. В цій країні законом заборонено на власний розсуд склити балкони і змінювати архітектуру. Проте у глибинці на хуторі будинок можна купити навіть за 3-5 тисяч євро. Ці будинки здебільшого дерев’яні і збудовані багато років тому. Їх теж не осучаснюють, бо вважають, що в цьому і є та особливість і натхнення для їхніх мешканців.

Якою б дорогою не їхав у країні – скрізь вона ідеальна. Відчути швидкість на естонських дорогах дуже важко, бо вони рівні. Звісно дороги ремонтують, є об’їзди і тимчасові незручності, проте роб­лять це там дуже якісно. А ще при будівництві доріг зводять і мости через них – це для лосів, які вільно мігрують лісами, а під мостами – жолобки для жаб. Ці рівчачки рятують земноводних під час міграції, щоб вони не гинули під колесами автівок.

Діджитальна країна

Естонія – одна з найбільш діджиталізованих країн із пострадянського простору. Чому вони пішли цим шляхом? Відповідь у ментальності народу – естонці дуже скромні і не дуже люблять спілкуватися один з одним. Цифровізація дозволила охопити населення буквально всіма послугами, крім двох: через інтернет не можна одружитися і розлучитися. Крім того, вона дозволила вирішити багато проблем – знизити рівень корупції, значно прискорити і здешевити процеси. Першу електронну послугу в країні запровадили ще 1999 року. Це була електронна декларація, за якою громадянам повертали сплачене ПДВ протягом двох тижнів, тоді як здавши паперову декларацію, люди чекали коштів 3-4 місяці. Цей метод спрацював дуже ефективно і вже за кілька років усі установи перевели документообіг у цифрову форму, а діджиталізацію узаконили і створили державний портал електронних послуг, де 99% усіх послуг можна отримати онлайн. Естонія на сьогоднішній день має понад тисячу електронних резидентів. Наприклад, можна не виїжджаючи з країни, відкрити представництво чи підприємство в Японії чи США.

Тут навіть на виборах голосують онлайн. Кількома кліками можна проголосувати і перевірити чи зарахований голос.

Країна місцевого самоврядування

Естонія – парламентська республіка. Президента країни обирають депутати парламенту і в його повноваження входить тільки зовнішня політика. Про парламент Естонії – рійгікогу (на фото зліва) – треба сказати окремо. Він знаходиться в історичному приміщенні, яке будували ще данці у 13-14 століттях, потім добудовувала російська цариця Катерина ІІ. Ці епохи і культура народів відобразилися і в архітектурі – стриманому стилі бароко від скандинавського народу і розкоші та розмаху від російського. В різні часи приміщення добудовували, зміцнювали. Фортечну оборону тримали чотири башти, які вінчали кожен кут приміщення. Нині їх залишилося три, найвища з них – башта Довгого Германа – тримає державний стяг Естонії.

Сьогодні парламент Естонії вражає стриманістю і скромністю. Він відкритий для відвідувачів і туристів, охочі навіть можуть безперешкодно бути присутніми на засіданнях депутатів у гостьовій ложі. До парламенту країни входить 101 депутат, хоча парламентських місць 120. Кількість обранців стала меншою після вступу Естонії до Євросоюзу. Про стабільну роботу парламенту і політичну витримку депутатів свідчить той факт, що перша і поки остання бійка тут сталася ще 1929 року, коли один обранець поштурхав міністра сільського господарства.

Внутрішніми справами країни займаються уряд, державні органи управління, повітові ради самоуправління. Місцеві вибори в країні відбуваються раз на чотири роки, жителі обирають виборчі збори, а депутати зборів обирають мера населеного пункту. Якщо це велике місто, там діє два органи самоуправління – міські департаменти і районні управи. Депутати ради районної управи обирають старійшину (в українському форматі – голову ради). Роботу одного з таких районів міста Таллінна – Ласнамяе – побачила «КП».

Це найбільший район столиці, тут мешкають в основному російськомовні естонці, які народилися в родинах колишніх фахівців, котрі приїхали сюди свого часу за розподілом з усіх куточків колишнього Союзу. Власне цей район дуже схожий на багато міст в Україні, бо тут такі ж радянські забудови багатоповерхівок. Лише будівлі, що зводилися пізніше, у час незалежності Естонії, відрізняються архітектурно. Про життя району розповів його старійшина 29-річний Володимир Світло. Цю посаду він обіймає вже вдруге. Як розділяються повноваження між міською адміністрацією і районною? Володимир Світло каже, в Естонії вважається поганим тоном відправляти людину з її зверненням від однієї адміністрації до іншої, важливо одразу вирішити проблему, куди б не звернулися. Бюджет району складається з податків на доходи фізичних осіб і дотацій із державного бюджету. Цікаво, що галузі житлово-комунального господарства ні в Таллінні, ні в його районах немає. За житловий фонд відповідають квартирні товариства, які збирають комунальну плату і витрачають на нагальні потреби. Якщо потрібна більша сума, скажімо, на ремонт доріг чи комунікацій – діє міська програма «Двори до порядку», з якої можна отримати дотацію. Підприємства, які надають послуги з електро-, водо -, газопостачання, належать до комунальної власності. Місто може тільки передати ці комунальні підприємства у підрядне управління.

Медицина

В Естонії – медичний комунізм. Так кажуть і жителі країни, і лікарі. Лише 10 відсотків медичних закладів приватні, решта –
державні. Всі, хто працює і сплачує податки, мають медичну страховку, яка покриває всі витрати на лікування, не залежно від того, де живе громадянин – у місті чи у віддаленому хуторі. Як і в Україні, тут перший візит – до сімейного лікаря (на фото справа - центр сімейної медицини, зліва - кабінет сімейного лікаря, ). Звернутися до нього можна онлайн. Пацієнтові визначають першочерговість надання медичної допомоги – невідкладна чи планова. Якщо допомога потрібна негайно – за направленням від сімейного лікаря пацієнт потрапляє в руки вузьких спеціалістів. Якщо потрібна медична порада – тоді з хворим поспілкується сестра душевного здоров’я. Саме цей медичний працівник в лікарнях Естонії найпопулярніший, бо зазвичай більшість проблем зі здоров’ям вирішуються після спілкування з сестрою. Важливо вислухати пацієнта і дати рецепт ліків. В Естонії купити в аптеці без рецепта можна лише вітаміни. Всі інші ліки – тільки за рецептом від лікаря. Будь-який подарунок лікареві, навіть букет квітів, що може вплинути на ставлення медпрацівника до пацієнта, вважається корупцією. За це можна навіть втратити роботу. Середня зарплата лікаря – 1800 євро на місяць. Лікарі дуже затребувані в мед­закладах країни, тому для них завжди знайдеться робоче місце.

 

Освіта

Естонія – країна, де найшвидше будують нові садочки і школи. Про те, що виховання дітей і освіта – пріоритет для естонців, «КП» побачила в містечку Рае. Воно розташоване недалеко від столиці, тож багато людей їздить туди на роботу, проте жити неподалік у тихішому населеному пункті вважається престижно. За останні кілька років тут активно почали будувати житлові будинки, відповідно значно збільшилася кількість дітей. Для них тут будують нові садочки і школи. Навчально-виховні заклади в Естонії дуже відрізняються від українських. Вони сучасні, гарні, комфортні. Навчають і виховують дітей там теж інакше. В дитячому садочку діти цілий день проводять на вулиці, сплять, їдять і граються. В естонському садочку абсолютно нормально побачити, як діти пиляють пилкою колоду і забивають цвяхи, а звичними іграшками для них є кухонний посуд. Таким чином їх привчають до життя в реальних умовах. Хоча звісно є у них і сучасні іграшки.

Естонські школи – це місце для розвитку. Тут немає традиційного навчання в класах. Учитель може працювати з дітьми де завгодно – на вулиці, в холі, бібліотеці, в їдальні. В класах шкільні меблі мобільні, щоб у будь-який момент змінити обстановку уроку. До сьомого класу учням не виставляють оцінки, а предмети вивчаються за темами. Вчителі кажуть, така система освіти дозволяє дітям пізнавати світ і розвиває вміння вчитися. З 7 по 9 клас вивчають профільні предмети і це обов’язкова середня освіта, яку мають здобути всі діти. Далі – вибір школяра, або продовжувати навчання в гімназії і далі здобувати вищу освіту, або йти в проф­техучилище. Охочих здобувати робітничі професії в цій країні багато, бо вони затребувані на ринку праці і отримують зарплату вищу від середньої по країні.

Естонія – член Євросоюзу і НАТО. Це безпечна і заможна країна, досвід якої можна запозичити багатьом країнам-сусідам, яких об’єднує спільне історичне минуле.

текст і фото: Любов Попович