Собак-безхатьок у Німеччині взагалі немає. А за домашніх – німці платять податки!

Відома кіровоградська захисниця тварин Олена Ерет, яка кілька років тому очолювала громадську організацію «Бім», переїхала жити за кордон. У Німеччині Олена вже кілька місяців. Вона розповіла «КП», як її зустріла ця країна, яка відмінність українського та німецького способів життя, а також розповіла, що найбільше її вразило та, звісно, про тамтешнє життя тварин. Ставлення німців до собак і котів дійсно вражає!

Хоча ми у Німеччині, думками і серцем – в Україні
Олена розповідає, планувала переїзд до цієї країни вже давно. Разом із чоловіком вона чекала виклику до Німеччини протягом останніх чотирьох років. Справа в тому, що її чоловік – нащадок німців, які проживали в Миколаївській області ще з часів Катерини. Його батько нині живе в Німеччині вже більше двадцяти років. Для таких людей, як виявилося, існують особливі умови переїзду в цю країну.

– Ми приїхали в Німеччину у травні цього року. Мій чоловік отримав німецьке громадянство. А я, як дружина нащадка пізнього переселенця – вид на проживання на три роки. Такі, як я, на перших порах отримують від держави допомогу. З держбюджету оплачується житло та проїзд. Але при цьому ми зобов'язані виконувати всі вимоги. Це і відвідування інтеграційних курсів, і отримання професії, – розповідає Олена Ерет.

Після того, як наша землячка завершить вивчення німецької мови, курси з якої зараз справно відвідує, у неї з’явиться можливість самостійно шукати роботу. Опісля – через півроку – Олену позбавлять допомоги, яку виплачує наразі держава, а також пільгової оплати житла. Вважається, цього часу переселенцю достатньо, аби стати на ноги.

– Якщо роботу за спеціальністю не вдасться знайти, людина має перекваліфікуватися і продовжувати пошуки. Увесь цей час держава виплачує допомогу, продовжує підтримку, – пояснює Олена.

Вона, до речі, вже намагалася влаштуватися на роботу, яка їй найбільше до душі – догляд за тваринами. Власне, цим Олена і займалася немало років на Кіровоградщині до того, як очолювала громадську організацію захисту тварин «Бім», і після вона опікувалася безхатніми собаками й кішками, а десятки хворих бідолах брала на лікування до себе додому, потім шукаючи їм нових господарів.

– Після того, як досягнемо достатнього рівня знання німецької мови, розпочнемо пошуки роботи. Чоловік, скоріше за все, працюватиме водієм. А я дуже хотіла б працювати з тваринами. Я вже навіть дізнавалася і шукала місце, але, на жаль, мого досвіду недостатньо для такої роботи у Німеччині. Щоб працювати у притулку, зоопарку або клініці хоча б помічницею по догляду за тваринами, треба мати спеціальну освіту. У мене такої, на жаль, немає. А для того, щоб влаштуватися на таку роботу, треба проходити навчання протягом трьох років, – каже захисниця тварин.

Олена розповідає, Німеччина зустріла її з чоловіком дуже доброзичливо та тепло. Німці ставляться до них привітно. Каже, багато з тих, із ким вона та чоловік спілкуються, неабияк хвилюються за Україну і підтримують українців у боротьбі за цілісність і незалежність держави.

– Зараз ми потроху, поволі адаптуємося і звикаємо до німецького способу життя, порядку і звичаїв. Тут, безумовно, комфортно жити. Але думками і серцем ми весь час в Україні. Дуже боляче читати новини, – зізнається Олена.

Німеччина – це перш за все порядок
Ділиться, найбільше її та чоловіка вразив порядок, який панує абсолютно в усьому в Німеччині. Хоча живуть в цій країні вже кілька місяців, такому способу життя дивуються і досі. Порівнювати порядок у Німеччині і Україні взагалі неможна.

– Якщо назвати одним словом, то Німеччина – це перш за все порядок. Це вражає найбільше. Порядок у всьому. І іноземців із перших днів Німеччина зобов'язує жити за своїми правилами і законами. Усе дуже суворо, – розповідає Олена.

– Відразу кидається в очі соціальна захищеність людей похилого віку, інвалідів. Кожному з них надається допомога по догляду та по дому. І це незалежно від того, самотні це люди чи ні. До них приходить лікар, медсестра, домашня помічниця, котра прибирає і готує їсти, ходить за покупками у магазин. А інваліди на візках пересуваються завжди разом із поводирями, – продовжує Олена.

Каже, дуже вразив громадський транспорт. Він приходить хвилина у хвилину. А якщо з технічних причин запізнюється, то перед пасажирами тисячу разів вибачаються. Погодьтеся, для України – це взагалі дикість.

– Багато питань тут можна вирішувати через інтернет чи звичайним листуванням, це дуже зручно. Усі відомства мають свої сайти і сторінки на міських порталах, де можна записатися он-лайн і отримати номерок для візиту до будь-якого чиновника. Це неабияк спрощує життя німців і людей, які проживають в Німеччині. До речі, у Берліні живе близько чотирьох мільйонів населення! Серед них дуже багато іноземців, – додає екс-кіровоградка.

Говорить, вибір продуктів у німецьких магазинах і супермаркетах дуже великий. Проте практично всі вони відрізняються за смаком від українських. Каже, смачніших за наші немає.

– Коли ми приїжджали за своєю собакою в Україну, то на замовлення німців везли в Берлін сало, городні помідори, яблука і горілку. Не уявляєте, наскільки всі вони були в захваті! – з гордістю говорить Олена.

Розповідає, у Німеччині неабияк зачаровує природа. Не те, щоб пейзажі були гарнішими, аніж в Україні, ні. Однак те, наскільки доглянутий кожен клаптик землі – дійсно вражає.

– Природа дуже схожа на нашу. По суті, відмінність тільки в тому, що кожен клаптик землі, лісосмуги старанно доглянутий. Тому кожен газон, кущик, клумба виглядають дуже ошатно. Уявіть собі, в Берліні бігають зайці! Найчастіше бачу їх рано вранці під будинками на травичці і біля під'їздів. А ще пару разів ми бачили лисиць! – не перестає дивуватися Німеччиною Олена.

За жорстоке ставлення до тварин штрафують і садять в тюрму
Однак домашніх тварин, які бродять вулицями Берліну, там не побачиш. Безпритульних собак та кішок в цій країні просто немає, запевняє Олена. Говорить, у німців взагалі завести домашнього улюбленця – дуже відповідальна справа.

– Кожна собака має бути зареєстрована в мерії. Там їй видають жетон із номером. Його потрібно прикріпити собаці на нашийник. Тварина повинна його постійно носити. Щорічно за кожну собаку її власник сплачує від 80 до 360 євро податку. Також необхідне обов'язкове страхування собаки – це 80 євро на рік, – розповідає Олена.

– Під час вигулювання за своїми собаками неухильно треба прибирати. Обов'язково потрібно ходити на прийом до ветеринара, а за бажання можна відвідувати школу для собак і їхніх власників, де кінологи і спеціально навчені інструктори допоможуть скорегувати поведінку тварин, – додає Олена.

Каже, за жорстоке ставлення до тварин або у випадку, якщо господар вигнав собачку чи кішку на вулицю, – штраф 25 000 євро або тюремний термін. Про такі жорсткі правила українським захисникам тварин можна тільки мріяти…