Кіровоградське обласне дитяче патолого-анатомічне бюро. Що стоїть за цією назвою?

Кіровоградське обласне дитяче патолого-анатомічне бюро викликає сум і скорботу. І не тільки через те, що тут мертвим людям роблять розтини, хоч і через це теж… Але й через його облаштування. Скромна й охайна будівля зовні, а коли потрапляєш всередину – часом здається, що повертаєшся в минуле на кілька десятиліть. Деякі кабінети нагадують кадри з фільмів жахів. Приміщення бюро площею близько 200 квадратних метрів збудували у 60-х роках і з того часу жодного разу капітально не ремонтували. Потроху коштом обласного бюджету і власними силами заклад удосконалюють. Нині на черзі – придбання холодильної камери, на яку під час останньої сесії депутати обласної ради спрямували 350 тисяч гривень. Чому вона потрібна та про особливості роботи дитячого патолого-анатомічного бюро – «КП» розпитала у начальника закладу Єгора Єрьоменка.

Ми не тільки розтинаємо тіла, а й рятуємо життя

– Як самостійне дитяче патолого-анатомічне бюро – наш заклад єдиний в області. Існує стереотип, що патологоанатом тільки з трупами працює. Насправді наша робота полягає не тільки в тому, щоб зафіксувати причини смерті і скласти в архів. Основна – це все ж таки прижиттєва діагностика патологічних процесів, що відбуваються у тілі людини. З лікарень нам надсилають зразки тканин, які ми досліджуємо і робимо висновок, що це за хвороба – гастрит, пневмонія, цироз, злоякісні чи доброякісні пухлини… На основі цього лікар призначає лікування і вдається врятувати людське життя, адже наші дослідження мають важливе значення у визначенні того, як далі лікувати пацієнта, – пояснює очільник закладу Єгор Єрьоменко.

За пів року бюро зробило 13 165 гістологічних досліджень. Розтини тіл – це приблизно 10-15% від усієї роботи бюро.

– Ми робимо анатомічний висновок, макродослідження й опис під час розтину, і потім мікродослідження. Встановлюємо чи підтверджуємо причини смерті. Це також допомагає у майбутньому врятувати життя іншим. На основі наших висновків лікарі працюють із рідними померлих та населенням загалом, запроваджують профілактичні та просвітницькі заходи, – каже фахівець.

За пів року 2021-го зробили більше розтинів, ніж за минулий рік

Дитяче патолого-анатомічне бюро обслуговує також і доросле населення.

– Насправді дорослих значно більше. Діти становлять 20%, дорослі – 80%. За пів року зробили понад 300 розтинів, а за рік зазвичай у межах 200. Серед дорослих – 291 розтин, 11 розтинів мертвонароджених і 16 розтинів дітей до року, – констатує керівник закладу.

Ранній смерті дитини можна запобігти

– Причини смерті дітей – передчасні ускладнення при народженні, пневмонія, асфіксія, вроджені аномалії. Більшій половині таких випадків ранньої смерті дитини можна запобігти. Та перед цим треба до вагітності або ж на ранніх термінах обстежуватися, – зауважує лікар.

За його словами, раніше діти частіше народжувалися з вадами, а деякі з часом помирали, бо патології розвитку не діаг­ностували у перинатальному періоді.

– Зараз на досить високому рівні, за бажанням жінки, можна визначити ймовірні ризики, коли потрібно перервати вагітність чи підготуватися до народження дитини вже з якоюсь патологією. На жаль, доволі часто жінки мають запальні захворювання статевої, дихальної чи іншої систем і не завжди на них звертають увагу. Через це буває, що діти народжуються з запальною патологією, наприклад, пневмонією. Лікарі з перших хвилин життя новонародженого намагаються врятувати від вродженої пневмонії, від сепсису, – говорить Єгор Єрьоменко. – На мою думку, зараз більший процент таких запальних захворювань. Не діагностовані вади зараз зменшилися. Раніше боролися з метгемоглобінемією – коли дітей напувають водою з колодязя, яка для них отруйна, з підвищеним вмістом шкідливих речовин. Дитина помирала від отруєння, а батьки навіть не підозрювали причину. Завдяки нашим дослідженням після розтинів і рекомендацій, випадки зменшилися, але, на жаль, раз-два на рік в області все ж трапляються. Також бувають синдроми раптової смерті, коли в ліжечку дитина помирає, коли приховані запальні захворювання та деякі особливості імунної системи.

Серед причин смерті дорослих нині найпоширеніша – ковід.

– Із коронавірусом відсотків 90 померлих. До ковіду були запущені пневмонії. Також поширені причини – серцево-судинна патологія, онкологія, цироз, гепатит, – зазначає лікар.

Трапляються інколи аномальні причини смерті.

– Дуже рідкісна вада розвитку – дзеркальне розташування органів. Тобто, якщо зазвичай печінка справа, то в цьому випадку – зліва. І так усі органи. Можна було б жити, але судини, системи органів перекручені. Відсутність головного мозку, порушення черепа – це викидні та переривання вагітності, бо патологію на УЗД видно. Хоч, знаєте, у наш час смерть від виразки чи апендициту – теж дивно, – говорить очільник бюро.

Патолого-анатомічне бюро – не популярна тема, тут не попіаришся

Бюро створене у 90-му році і деякі проб­леми в роботі лишилися ще з тих часів. На останній сесії обласної ради депутати виділили 350 тисяч гривень, за які сподіваються купити холодильне обладнання.

– Ми не контрактуємося з НСЗУ, бюро – комунальна власність обласної ради. Вони нас підтримують. Я працюю у закладі лікарем 12 років, із них – 8 керівником. Скільки пам’ятаю, завжди потрібна була нова холодильна камера для зберігання тіл. Зараз це ще актуальніше питання, бо збільшилася кількість померлих. Нинішня камера – дуже маленька і незручна, розрахована на два-три тіла. Але ми вміщували туди і по п’ять. Це дуже-дуже не комфортно і важко. У підлозі вже дірки провалюються, ми туди підкладаємо картон. Треба, щоб у камері була температура нуль, максимум +1. У цій камері взимку +1-2 градуси, але коли зовні температура +35, то всередині +8-9, – розповідає Єгор Єрьоменко.

За словами керівника, нині вивчають усі пропозиції, щоб встановити нову холодильну камеру для зберігання тіл.

– Плануємо у 2,5-3 рази збільшити камеру, щоб вистачало на 10 померлих і зручно було завозити їх на каталці. Сподіваємося, що ще вистачить на побутову морозильну камеру для зберігання видалених органів, адже зараз вони зберігаються у старому побутовому холодильнику, – каже співрозмовник.

Крім цього, заклад потребує ремонту й оновлення іншого обладнання.

– Звичайно, це фінансування на техніку, хімічні реактиви для роботи, на ремонти. Кожного року чогось не вистачає. У лабораторії ремонт зробили років два тому – стіни, стелю. Сама будівля 60-го року, її капітально не ремонтували. У 2016 році виділили кошти з обласного бюджету і ми купили новий мікроскоп за 65 тисяч гривень. Другий мікроскоп купили через два роки коштом бюро. До цього працювали ще за радянськими. Та в цілому обладнання не дуже часто оновлюється. Є ще і 80-х, і 90-х років випуску, – констатує лікар.

Операційну, де роблять розтини, також ремонтували. А от обладнання там теж з минулих десятиліть. Металеві каталки деякі новіші і пофарбовані, деякі старіші оцинковані. На них дерев’яні пофарбовані зеленою фарбою підголівники. Бетонні операційні столи облицьовані плиткою, яка вже частково відпала. Старі медичні стелажі…

– Бюро – тема не популярна, до нас заради піару депутати чи підприємці не ходять… Колись планувався ремонт моргу і почали говорити: «А навіщо морг ремонтувати? Невже йому щось потрібно? Приміщення, ніж, стіл – та хай кромсають». Це думка людей непрофесійних, але вона показує загалом думку населення… А коли вже торкнулося і їх, коли приходять за своїм дідусем, хочуть, щоб лежав у холодильній камері, розтин щоб нормально пройшов і красиво зашили, – розповідає Єгор Єрьоменко.

Ще серед проблем – дефіцит працівників.

– Як-то кажуть, потоку кадрів у нас немає. Але професія дуже непопулярна. Зарплату – гарний лікар, який працює з живими людьми, мабуть, трошки більшу отримує. А тут – померлі, гістологія… Приходять на роботу після бюджетної форми навчання. Три роки відпрацьовують і їдуть із нашого міста. Якщо місцева людина, ще є шанс, що лишиться. Ми от з колегою місцеві.
Якщо із західної, східної України – додому їдуть. Це і зарплата, і житло, перспектива в іншому місті прижитися… Зараз молодого лікаря чекаємо, – говорить керівник бюро.

Небезпечна робота у нас, можна ще й отримати чимось важким по голові

За весь час роботи Єгору Єрьоменку, на щастя, не довелося робити розтин знайомим. Та й у випадку, якщо у морзі опинилася знайома чи близька людина, розтин має робити інший лікар. Також не дозволяють бути на операції іншим родичам померлого.

– Були випадки, коли лікар-інтерн казав: «Тут мій брат лежить. Можна я на розтині буду присутнім». Ми не допускали з етичних, епідеміологічних і юридичних поглядів. Був випадок, коли близько 30 осіб іншої національності просто оточили бюро, вимагаючи, щоб розтин проводили в їхній присутності. Викликали правоохоронців, розбороняли. Небезпечна робота у нас. Можна ще й отримати чимось важким по голові. Але таке буває не часто, – розповідає керівник бюро.

Люблю свою роботу, але до померлих дітей досі звикнути не можу

– Якби не любив, напевно пішов би десь на якусь фірму гроші заробляти. Ми тут фанатики цієї справи. Та і всі лікарі інших напрямків теж. Інакше в цій системі довго не зможеш працювати, – запевняє Єгор Єрьоменко.

Ще студентом думав, що працюватиме іншим лікарем.

– Можливо анестезіологом, травматологія подобалася. Навчався на педіатричному відділенні. У кінці третього курсу добре здав іспит із патанатомії. Але ще й гадки не мав, що за цією спеціальністю працюватиму. А потім мене познайомили з роботою бюро у Запоріжжі. Тоді матері сказав, що буду патологоанатомом. Вдома не дуже зраділи, звичайно. Дід мій уже був хворий, ледь не присмерті. Лежить і запитує, анекдот розказати з цього приводу? Розкажи, кажу йому. Він тоді: «Онучок, ким ти хочеш стати? Патологоанатомом. Ой, як добре. Будеш усю нашу родину лікувати». Загалом близькі казали, що не думали, що я буду трупорізом. Це зараз вони до кінця розуміють, що моя робота – це діагностика, що це дуже важливо, – розповідає лікар.

Обсяги роботи в бюро – чималі. Інколи за день здійснюють по десять і більше розтинів. Крім цього, треба робити мікроскопічні дослідження. Але за 12 років роботи лікар досі не може звикнути до померлих дітей.

– З кожним роком усе важче. Це відчуття загострилося, коли народилася власна донька. Так, це робота, співчуття рідним і близьким цієї дитинки. Але коли ти вже сам батько, то важко, звичайно. Це накладає певний відбиток. Нас потрібно на пенсію раніше відправляти. Але в нас такого немає. Зате щодня безкоштовно дають пів літра молока за шкідливість роботи, – розповідає чоловік.

Зізнається, ще у 2013 році замислю­вався над тим, щоб змінити роботу. Тоді Єгор Єрьоменко був простим лікарем патологоанатомом.

– Працювати лікарем – це одне, а керувати і відповідати – це інше. Коли кожного року якісь проблеми, це ж і моральний обов’язок, не тільки звичка. Як кинути 15 людей, особливо, коли сам був і за лікаря, і за начальника, і за санітара, й іноді навіть за водія. Крім лабораторії та бухгалтерської справи, мабуть, усе робив. Зараз у нас по два лікарі і працівники бухгалтерії, 6 лаборантів, 3 санітари, медреєстратор і водій. Робота кожного в цій структурі відповідальна, складна і важлива. Адже ми маємо справу з померлими, спілкуємося з їхніми рідними, в той же час допомагаємо визначити діагноз і запобігти сумним наслідкам, – підсумував Єгор Єрьоменко.

текст: Наталка Маринець
фото: Олексій Каприця