Подружжя Нечепоренків із Бережинки: До батьківства треба ставитися відповідально завжди

, Наталка Маринець

11243Не кожні тато і мама можуть стати хорошими батьками. Ще складніше стати хорошими прийомними батьками. Так говорить подружжя Едуарда і Любові Нечепоренків. Майже 10 років тому вони створити будинок сімейного типу. Як наважилися і через що пройшла родина, дізналася «КП».

Спочатку Едуард і Любов взяли одного хлопчика – 8-річного Володимира. Тоді родина ще навіть не задумува­лася про дитячий будинок сімейного типу.

– Дружина зацікавила, почала вивчати це питання. Я спочатку трохи опирався… Але потім зважилися на це. Ми за освітою педагоги, любимо дітей, нам подобається з ними займатися. Вирішили, що можемо так допомагати дітям, – розповідає Едуард.

Нині в будинку сімейного типу Нечепоренків офіційно виховується восьмеро дітей.

– У нас двоє своїх дорослих дітей, доньці Олені 31, сину Дмитру 22 роки. Є діти, які вибули і створили свої родини. Є дітки, які офіційно вибули з дому, але живуть із нами – це Вова і Вітя. Ось Вітя нещодавно у Польщу поїхав. Офіційно у нашому будинку сімейного типу восьмеро прийомних дітей – Аня, Ліза, Альона, Катя, Микола, Арсеній, Даша і Каріна. У нас три 11-класниці, дві 9-класниці, одна 6-класниця, хлопчики ще у молодшій школі. Так що цього року маємо 5 випускниць, – розповідає Любов.

11248Батьки зізнаються, зіштовхувалися з різними труднощами, але вважають, що кожна дитина повинна жити у родині.

– Для нас наші діти найкращі, хоч було всякого… Розумієте, в інтернатах і притулках часто важкі діти із неблагополучних сімей, або без батьків виховувалися. У них є певні психологічні травми і, звичайно, з ними трохи важче, ніж з рідними дітьми, – каже жінка.

– У таких діток слабке здо­ров’я, вони педагогічно запущені. Деякі не вміють спілкуватися з іншими дітьми, у них внутрішній острах перед навколишнім середовищем, перед дорослими, невпевненість і закритість. Можуть обманювати і красти. Було таке, що деякі наші діти їжу ховали під подушки і матраци. Зараз цього немає, – допов­нює дружину чоловік.

Але у Нечепоренків пригод із прийомними дітьми вистачало.

– Старші хлопці могли десь щось украсти – то виноград, то телефон видурили у якоїсь жінки... Але це швидко минуло, бо вони зрозуміли, що ніякої користі від того не отримують насправді. Менші хлопці у школі бійки влаштовували – то Арсеній побив Колю, то Коля Арсенія, то вони разом когось побили… А колись Коля образився на сестричку, зібрався вранці і велосипедом поїхав у мандри у сусіднє село Покровське. Приїхав, а ключів немає, довелося повертатися. Шукали поліція разом із усім селом. На щастя, зустріли ми його самі. Деякі дівчата були дуже темпераментні, от Катя навіть збиралася повертатися в притулок… Але зараз – це найкращі діти, – говорять батьки.

 

11249

Нині подружжя радіє за дітей і пишається їхніми досягненнями та захопленнями.

– Микола – відмінник. Тільки приходить зі школи – одразу щоденник показує. Тато йому: «дай п’ять, молодець». Арсеній – шибайголова, – говорить Едуард. – Вова добре розбирається в техніці, ремонтує її, має майстерню невеличку і заробляє цим.

– Каріна мріє стати лікарем і дуже старається для цього, Аня любить багато читати, особливо детективів, і мріє стати криміналістом, танцює і разом із Дашею ведуть свій інстаграм-блог, Аня і Ліза ще займаються верховою їздою. Ліза малює гарно. Альона мріє стати кухарем. Катюша – це мамина права рука, – посміхаючись, продовжує Любов.

11247Нині у родині гармонія та ідилія. Але це прийшло з часом, говорить подружжя Нечепоренків.

– Треба багато з дитиною працювати, щоб вона довіри­лася, перестала боятися. Але для цього потрібен час. Щодня треба доводити, що ти його не покинеш, піклуватимешся про нього, і лише потім дитина підпускає до себе. А буває, коли дитина вже доросла, то так і не вдається до неї достукатися, – каже Едуард.

– У притулку дитину інші ж діти налаштовують, що не йди в прийомну родину, бо там погано, там будуть ображати, там те, там се… Розповідають усякі небилиці, навіть не знаючи цієї сім’ї. Каріна, Даша і Арсеній останніми прийшли, то їм розповідали, які ми погані. Хоч ті, хто казав, нас не знали. Діти були налякані. Але зараз усе добре, – говорить Любов.

11244Чим доросліша дитина, тим складніше їй адаптуватися у новій родині, адже у неї вже сформувалися звички і світогляд.

– Коли потрапляєш у прийомну родину, дуже закриваєшся, важко довіритися людям, які хочуть допомогти. Бо маєш тверде переконання, що вони тебе зрадять, покинуть… Бо звикла за попередні роки до такого і дуже важко переключитися. Треба дуже старатися і дітям, і батькам, мати терпіння, – ділиться пережитим прийомна донька Альона.

Аби в багатодітній родині не було хаосу, суперечок і труднощів, батьки винайшли власну систему виховання.

11250– Ми розробили спеціальні таблички, які вдосконалювали не один рік. Перша таб­личка розрахована на місяць. Там є різні графи – «режим», «спорт», «гігієна», «зовнішній вигляд», «турбота про здоров’я», «виконання завдань», «навчання», «творчість», «спілкування». Усього їх 17. Тут все оцінюється дотримання режиму, як дитинка встала, як дотримувалася правил, чи зробила зарядку, чи займалася спортом… Якщо з усіх позицій має позитивні відповіді – бали додаються, якщо щось не виконала – віднімаються. Потім накопичені бали перетворюються на кишенькові гроші і дитина сама вирішує, як ними розпорядитися, – пояснює Любов.

Є два види завдань – одні Любов пише на кожен день, інші – на місяць.

– Наприклад, на кожен день – розвісити прання, помити вікно у коридорі і повісити штори, зробити млинці, зготувати вечерю. Наймолодшим – вивчити табличку множення, почитати, написати, намалювати щось. Завдання не дуже важкі, але дитина знає, що їх потрібно зробити, – пояснює жінка. – Сьогодні одні дівчата готують вечерю, завтра інші. Вони у нас всі смачно готують і прибирати уміють, молодці. Завдання на місяць – це, наприклад, чергування на певній території. Тримати в порядку клумбу, щоб чисто було в коридорі тощо.


11245Для дітей виконання цих завдань перетворилося на корисний квест.

– Ця схема вчить економити гроші і знати їм ціну. На непотрібні дрібнички витрачати кошти не будеш. У нас із Каріною вже навіть є депозит 5% на 100 гривень за перевиконання деяких завдань. Із часом бачимо результат і розуміємо, що завдяки цій таб­личці не тільки гроші зароб­ляємо, а й набуваємо звичок бути охайними, стежити за своїм здоров’ям, тримати у порядку кімнату й будинок, – ділиться з «КП» Катя.

Інша табличка має лише 11 рядків.

– У понеділок вони стають на «норму» – це рядочок у центрі таблички. Якщо за день набрали 5 балів, піднімаються
на рядок вище й отримують винагороду – додаткові бали, сюрпризи і найвища винагорода за цією табличкою – цікаві вихідні для переможців. Якщо ж десь проштрафилася, то опускається на сходинку нижче від «норми». Ще раз щось не виконала – ще нижче. За це віднімаються бали, треба виконати додаткове завдання. Найвища міра «покарання» – заборона користуватися телефоном на певний час. У нас немає підвищення голосу на дітей, фізичного покарання. Ці таблички працюють і як заохочення, і як покарання. Не треба, наприклад, постійно нагадувати ліжко застелити і сварити за це. Усе регулюють бали. Діти конфлікти вирішують дуже бурхливо – мінус за спілкування. Тоді вони думають, як інакше можна вирішити ситуацію, чи варта вона сварки, – пояснює жінка.

 

11251



11246У родини є свої традиції, вони люблять ходити на природу, подорожувати гуртом машиною, на велосипедах… Мають власний ютюб-канал «Нечепурики», де показують реальне життя або публікують розважальні відео. Щовечора влаштовують
сімейні збори.

– У нас збори щодня о 20:00. Ще кілька років тому ми намагалися їх уникнути, випрошували, щоб їх не було. Взагалі вони мають тривати десь півгодини, але тепер бувають і по кілька годин – не можемо наговоритися і розійтися, – розповідає Аня. – На зборах обговорюємо різні теми, нашу поведінку. На прикладі інших дітей, вчаться всі. У нас немає табу на теми.

Попри те, що родина велика, подружжя зізнається, від дітей зовсім не втомлюються.

– Раз у два роки для таких родин, як наша, проводять спеціальні курси. Але ми вважаємо, що цього замало. Треба ще й самостійно навчатися і ділитися досвідом з іншими. Треба бути відповідальними батьками завжди, особливо, якщо ви взяли під опіку дітей. Не треба дуже перейматися, якщо вони роб­лять шкоду – це нормально. Дітям треба адаптація, для них властиво капостити. Просто треба пояснювати, чому так не треба робити, чому не потрібно ображати інших... Говорити про все краще, ніж сварити, – підсумовує Едуард.

 

11255112531125211254

 



11256Дуже часто прийомними батьками стають люди з великим серцем, у яких є потреба давати любов. Тоді дитина в цій родині отримає важливе – любов і соціалізацію.

Плюс такої родини, що дитина матиме багато братиків і сестричок. Вона вчиться спілкуванню, соціалізується. Може не лише отримати любов і піклування мами і тата, а й спробувати себе в різних ролях – бути меншим або старшим братиком чи сестричкою. Зрозуміти, що можуть проявляти кооперацію, дбати про менших, отримувати підтримку старших. Це виходить, коли у родині гарно побудовані стосунки, коли прийомні батьки дбають про цих дітей і створили хороші умови.

У притулках і дитячих будинках, якими б хорошими не були вихователі, діти не зможуть отримати ту кількість любові і піклування. Бувають випадки, коли для працівників таких закладів – це лише робота, і тоді діти взагалі мало отримують уваги. У майбутньому це впливає на їхній розвиток. Їм немає у кого навчитися будувати близькі стосунки, навчитися
довіряти. У прийомних родинах цього можна уникнути.

 

Юлія Абрамович, гештальт-терапевт, психолог Центру психологів-практиків

 





⊲ На Кіровоградщині живе близько 179 тисяч дітей, із яких 2987 – діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. 1964 дитини виховується під опікою, піклуванням громадян. В області працює 66 дитячих будинків сімейного типу, де виховується 462 дитини, та 162 прийомні родини, де виховується 316 дітей. В області функціонує 20 сімей патронатних вихователів, де тимчасово перебувають 39 дітей.


1 червня відзначають Міжнародний день захисту дітей, їхніх прав на освіту, відпочинок, змістовне дозвілля. Отримати це дитині значно легше, коли вона в родині.

Дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування можна усиновити, оформити опіку, взяти у прийомну родину чи будинок сімейного типу або стати для них патронатними вихователями.

Якщо ви бажаєте, взяти у свою родину дитину, яка залишилася без піклування батьків, звертайтеся до служби у справах дітей за місцем вашого проживання. Телефон: (0522) 35-12-50 або (0522) 32-17-40 (служба у справах дітей Кіровоградської ОДА)

 

текст: Наталка Маринець
фото: Олександр Майоров

e-max.it: your social media marketing partner