Єдиний музей ґудзиків в Україні – в Олександрії
У світі існує безліч музеїв, які зберігають історію і різноманітне надбання людства. Серед них – із десяток музеїв ґудзиків. В Україні також є єдиний такий музей. Знаходиться він в Олександрії. Облаштувала збірню талановита жителька міста, художниця Ірина Кваша у колишньому приміщенні ґудзикової фабрики. Нині музей ґудзиків є частиною артпроєкту «VashArt gallery». Як виникла ідея створити музей і артпростір вцілому, «КП» розповіла засновниця і власниця галереї.
– Створити музей ґудзиків надихнули самі ґудзики, які ми знайшли у купі сміття, коли прибирали в приміщенні колишньої ґудзикової фабрики, – пригадує недалеку історію Ірина Кваша.
Ідея збирати ґудзики виникла спонтанно п’ять років тому, каже художниця. Спочатку вона підшукувала приміщення для розміщення картин і творчої майстерні для місцевих художників. Оскільки в Олександрії вибір не великий, погодилася винайняти закинуте і занедбане приміщення колишньої ґудзикової фабрики, яке стояло пусткою у середмісті вже багато років.
В оренду занедбану площу фабрики віддали художниці на умовах, що вона прибере звідти гори сміття і зробить ремонт. Ірина погодилася.
– Коли почали прибирати увесь непотріб і сміття, побачили, що в тих купах валяється безліч ґудзиків, подекуди цілі палетки з пришитими ґудзиками, мушлі, з яких їх вирізали. Стало цікаво, як їх робили, до якого одягу пришивали. Вирішили все те добро не викидати, а перемити і залишити для музею, – розповідає Ірина Кваша.
Жінка каже, до 1970 року у цьому приміщенні діяла ґудзикова фабрика і розміщувалося Українське товариство сліпих. Незрячі люди й працювали на фабриці, виготовляли ґудзики з мушлі. Саме приміщення збудоване наприкінці 19 століття як житловий єврейський будинок. А з 1934 року тут почала працювати ґудзикова фабрика.
– В Олександрії досі живе багато людей, чиї родичі працювали на цій фабриці. Вони розповідають, що для виготовлення ґудзиків возами привозили мушлі з моря, виварювали їх, а потім фрезою вирізали з них кругленькі заготовки. Кажуть, що тоді рибою смерділо на все місто, а приїжджі говорили, що в Олександрії пахне морем, – розповідає засновниця музею.
Білі блискучі ґудзики вручну пришивали на паперові палетки, на яких зазначали адресу: місто Олександрія, навчально-виробниче підприємство Українське товариство сліпих.
Завдяки ґудзикам, знайденим на смітнику колишньої ґудзикової фабрики, Ірині Кваші вдалося зібрати гроші на ремонт приміщення.
– Ми виготовили сувеніри зі знайдених ґудзиків і почали продавати їх охочим по 50 гривень. Одразу зазначили мету: збираємо гроші на ремонт і облаштування картинної галереї. Так зібрали перші кошти. Згодом багато людей почали приносити нам з домашніх архівів старі світлини родичів, які працювали на ґудзиковій фабриці, інструменти, якими виготовляли ґудзики, шкатулки і навіть цілі мішки ґудзиків – від старовинних до сучасних. Адже раніше наші бабусі ніколи не викидали зношені речі, не зрізавши з них ґудзики. Так назбиралася купа експонатів для музею, – каже Ірина Кваша.
Нині «VashArt gallery» – це творчий простір, де, крім музею ґудзиків, розміщується картинна галерея, майстерня, де проходять майстер-класи з малювання для дітей і працюють художники, тут є зала, де збираються місцеві музиканти. Увесь цей простір наповнюється цікавими експонатами і речами. До ґудзиків додалися старовинні монети і паперові гроші, радіоприймачі і фотоапарати, побутові речі радянських часів і ляльки. Загалом старожитностей назбиралося стільки, що Ірина Кваша вже думає над розширенням музею. У тому, що це цікаво олександрійцям, переконана. Як доказ наводить курйозний випадок.
– На вході в галерею ми прикріпили звичайну радянську м’ясорубку і вигадали легенду, що якщо покрутити її ручку – бажання обов’язково збудеться. І що ви думаєте? М’ясорубку вкрали! Напевно, крутять вдома, щоб усі бажання здійснилися, – сміючись, розповідає Ірина.
А ще співрозмовниця ділиться цікавими фактами про ґудзики. Чи знаєте ви, чому на жіночий одяг ґудзики пришивали на правий бік, а на чоловічий зліва? Виявляється, що в 17 столітті, коли винайшли ґудзик як елемент одягу, їх пришивали на вбрання по кілька сотень у кілька рядів. Жінкам такі плаття і сорочки допомагала вдягати прислуга. Аби їй було зручно застібати таку кількість ґудзиків, їх пришивали на правий бік. Чоловіки вдягалися самі, але й для них ця справа була не з легких, бо на жупанах інколи пришивали до 900 ґудзиків.
В олександрійському музеї є ґудзики з військового та губернаторського одягу, є навіть ґудзики з дзвіночком, які пришивали колись, щоб відганяти злих духів. Є тут ґудзики часів царату, післяреволюційного періоду, часів Другої світової війни, радянського періоду.
Ірина Кваша ділиться планами і має намір розширювати музей, бо вже ніде розкладати зібрані експонати. Сподівається, що її ініціативу підтримають не тільки жителі міста, а й місцева влада, адже хоч у світі й існує з десяток музеїв ґудзиків, в Україні такий поки один. Засновниця переконана, що музей ґудзиків є туристичною родзинкою Олександрії і запрошує всіх охочих відвідати музей і галерею «VashArt gallery». Заходьте: місто Олександрія, вулиця Чижевського, 8.
текст: Любов Попович
фото: Ігор Демчук