Про секрети стосунків із пасажирами розказала «стюардеса» тролейбуса в Кропивницькому
У житті часто буває так, що не людина обирає професію, а навпаки. І коли цей тандем складається, то робота приносить задоволення, а людина на своєму місці також випромінює позитив. Саме так склалося в житті кропивничанки Людмили Іванової. Жінці 39 років. Працювала на різних роботах, аж поки черговий пошук не привів у комунальне підприємство «Електротранс». Вона усміхнена і товариська кондукторка, яка любить свою роботу, а її люблять пасажири. Про особливості роботи кондуктора, історії з пасажирами і про те, скільки ще житиме ця професія – жінка розповіла «КП».
Людмила народилася у Кропивницькому, тут вивчилася на майстра будівельних робіт. Але за фахом трудове життя не склалося. Вже рік вона працює кондуктором.
– У минулому році я шукала роботу. Вирішила дізнатися, чи можна влаштуватися в комунальне підприємство «Електротранс». Виявилося, що працівники потрібні. Зраділа, що знайшла роботу, – розповідає жінка.
Перший робочий день на зміні в тролейбусі Людмила пам’ятає і сьогодні. Було трохи лячно, бо багато чого не вміла і не розуміла. Утім, не святі горшки ліплять, почала працювати й одночасно вчитися, тож у кінці зміни з полегшенням зітхнула – все пройшло добре.
– Я працюю на різних маршрутах. Тиждень на першій зміні, тиждень на другій. Ми працюємо 6 днів і маємо один вихідний. Одяг дозволяється будь-який, обов’язковим є лише корпоративний жилет, який нам видають. Спочатку ми приходимо в депо й отримуємо робочу путівку. На ній вказано час початку і закінчення зміни, бортовий номер тролейбуса, а також кількість проданих талонів, їхні серії і номера. Потім проходимо медичний огляд, йдемо в касу, отримуємо талончики і виїжджаємо на лінію. Робоча зміна триває 6-8 годин. У кінці зміни знову проходимо огляд та здаємо кошти в касу, – розповідає про свої робочі будні Людмила.
Робота кондуктора – це не просто видача квитків пасажирам, це – спілкування з людьми. А вони за день в салоні тролейбуса зустрічаються різні, з різним настроєм, одні – привітні, інші, навпаки – аж іскри з очей летять. Людмилі до кожного треба підійти, видати квиток, віддати решту. Хтось нормально реагує на кондуктора, а хтось сприймає це як нагоду позбутися негативу. Тоді жінка обеззброює посмішкою і жартом. Іноді буває, що пасажири в тролейбусі гублять свої речі. У таких випадках діє чітка інструкція: кондуктор має принести їх у диспетчерську, а там уже намагатимуться знайти господаря. Саме такий випадок зі щасливим фіналом стався нещодавно.
– Я йшла по салону тролейбусу і побачила, що лежить гаманець. Почала запитувати у пасажирів, можливо, хтось загубив, але ніхто не відгукнувся. Після зміни я його віддала диспетчеру. Потім ми відкрили гаманець, у ньому були гроші і пенсійне посвідчення, за яким уже знайшли власницю пропажі. Ми їй зателефонували і через кілька годин вона прийшла. Дуже зраділа, що гроші цілі, адже для пенсіонерки це була б дуже велика втрата, – розповідає кондукторка.
Людмилі робота подобається, незважаючи на те, що в ній є безліч мінусів.
– Звичайно, тут є свої нюанси, як і на будь-якій роботі. Люди різні трапляються, робота з ними ніколи легкою не буває. Хто без настрою, хто втомлений – усім не догодиш. Але ще жодного разу не було такого, щоб я хотіла покинути роботу. Тут нудно не буває, у всьому намагаємося знаходити позитив. Інколи зміна видається складною, інколи легкою, як і у продавця магазину. Усе залежить від кількості людей і їхнього ставлення, – говорить співрозмовниця.
Жінка вважає, що потрібно любити свою роботу і робити так, щоб люди залишалися задоволені.
– Ми працюємо на зміні тільки півдня, тому в мене вистачає часу на домашні клопоти. За рік на підприємстві знайшла багато друзів, з якими спілкуємось і поза роботою. У мене гарні стосунки з водіями та іншими працівниками підприємства. Буває, що люди в гарному настрої і починають щось у мене запитувати. Якщо є час, то я, звичайно, з ними говорю. На кінцевій у нас завжди є 10 хвилин перерви, тому можна і каву випити, і поспілкуватися. Заробітна плата мене цілком влаштовує. Якщо в тролейбусах введуть електронні квитки, то, можливо, моя професія зникне. Але це буде не раніше ніж за два роки. Якщо так і станеться, то доведеться шукати нову роботу, – розповідає жінка.
Людмила Іванова вважає, робота кондуктора цікава, от тільки якби ще й пасажири ставилися до «стюардес» тролейбусів із повагою і розумінням, ця професія стала б іще престижнішою.
текст: Аміна Клюй
фото: Ігор Демчук
