Сто років – не межа! Ексклюзивна розмова з довгожителькою з Кіровоградщини
Оці дві жінки – уособлення усієї жіночої суті і життя. Це Євгенія Антонівна Будяненко і її донька Євдокія Миколаївна. Живуть вони в селі Олексіївка нині Кропивницького, а ще донедавна Бобринецького району. 1 березня Євгенія Антонівна зустріла свій сотий день народження. «КП» з букетом весняних квітів завітала на гостину до довгожительки, аби привітати її з ювілеєм.Євгенія Антонівна зустріла гостей у гарному настрої і доброму гуморі. На свій вік жінка має світлий розум і добру пам’ять. Згадує, скільки всього довелося пережити – і горя, і радості. Про сьогоднішній день каже: так добре жити, тільки вже часу немає. Ясно пам’ятає і голод, і війну, і тяжку працю в колгоспі.
– Ми так бідно жили, що страшно й сказати. Нас у мами було троє. В голодовку помер тато і молодший братик. У нас не було нічого, навіть ряднини ніякої, одна ганчірка для попелу. То ото в ту ганчірку братика загорнули і поховали отам за дерезою. Їли макуху, жаб ловили і пекли, ракушки варили. Такі вони нам добрі були. Вижили, бо мама наймалася на роботу, – розповідає Євгенія Антонівна.
Жінка пригадує і страх, якого натерпілася в роки війни. Каже, німців дуже боялася. А в повоєнний час згадує тяжку працю в колгоспі.– Я найкраще за всіх снопи в’язала, у своїй бригаді найбільше встигала нав’язати. То за це і на Дошці пошани була, і в Книгу села мене вписали, – хвалиться бабуся.
З гумором розповідає про свою молодість. Каже, женихів було багато, проте заміж ні за кого не хотіла йти. Мала веселу вдачу, любила співати й танцювати. Коханого свого таки зустріла, але довго сімейне щастя не тривало. Чоловік помер, коли донечці виповнилося два роки. Більше заміж не виходила, жила з донькою, для неї трудилася, дала їй вищу освіту. А вона віддячує мамі любов’ю і турботою. Каже, бажає мамі здоров’я, адже так добре, коли мама жива.
Все життя Євгенія Будяненко важко працювала, але ніколи не скаржилася на важку долю, завжди була на позитиві. Напевно, кажуть її односельці, це і є секретом її довголіття.
Живе довгожителька у батьківській хаті, яка за віком ще старша за неї саму. Поряд в одному дворі у будинку, який колись збудувала, живе донька Євдокія з родиною. Бабуся – в турботі і пошані, має двох онуків, чотирьох правнучок. Односельці поважають Євгенію Антонівну і всю її родину, кажуть, люди дуже добрі, щирі, хороші. Про довгожительку відгукуються доброзичливо. Розповідають, що вона завжди була лідером, дуже сильною жінкою, ніколи не сумувала. Ще донедавна сама могла і води в хату занести, досі сама розтоплює пічку, може зготувати страву. І хоча рідні їй усе це роблять, кажуть, щоб вона вже відпочивала, проте та без діла не хоче сидіти.Бабусю часто навідують сусіди, односельці. Євгенія Антонівна їм радіє.
– Я не втомлююся, люблю, коли до мене приходять. Мені приємно, що я така стара, а люди мною нуждаються, – з гумором каже ювілярка.
«КП» дякує старості села Олексіївка Світлані Бондаренко за постійну увагу до довгожительки і за організовану зустріч із нею. А Євгенії Антонівні бажаємо міцного здоров’я і многая літа! Радуйте рідних і близьких ще багато років!
текст: Любов Попович
фото: Ігор Демчук