Стежками сіл Кіровоградщини. Гайок, Олександрійський район

Я – Аліна Шевченко, мені 15 років, навчаюся у 10 класі. Хочу розпочати нову рубрику «Стежками наших сіл»! Чому я обрала саме таку тему? Все просто. Я народилася і живу в селі, що нині вважається вимираючим. З дитинства не з чуток знаю, яке воно – сільське життя. У своїй рубриці розповідатиму про села Кіровоградщини, їхню історію та відомих людей. Отже, символічно, розповім про рідний Гайок, що в Олександрійському районі.

Не знаю, як краще: Гайок, Пустельникове чи, може, взагалі Михайлівка?.. Тут ще й досі дерев’яні електричні стовпи, тут поля по сусідству з людьськими городами, тут єдина житлова оселя, яка у 2020 році відзначить своє 95-річчя!

Село Михайлівка (Гайок) засноване у XIX столітті, тоді на його території проживало більше двохсот людей. Михайлівка входила до Пустельниківської сільської ради, яка у 1958 році припинила своє існування. Того ж року у сусідньому селі Ізмайлівка утворилася Ізмайлівська, яка існує і дотепер. За словами старожилів, у Михайлівці була навіть крамниця, Михайлівський вугільний розріз, сільський клуб, а ще ставок.

Саме таку Михайлівку згадує місцева жителька Тетяна Лихацька: «Я народилася у селі Пустельникове, яке було значно меншим від Михайлівки. На горі, поблизу Видного, частину Михайлівки ми називали Заповітом, там був клуб. Я ще дівчиною любила з друзями ходити до заповітського клубу на танці. Ох, і людей там було – і молодь, і діти, і вулиці повні, а городи які… а землі родючі!.. Ходили ми до клубу, а потім на михайлівський ставок. Ото розваги були! Тоді ніхто й подумати не міг, що через декілька десятків років тут практично не лишиться нічого, тільки ми та Гайок...».

Ще років тридцять тому Михайлівка і справді передбачала далеко не таке майбутнє, адже тут, на михайлівських землях, жило багато людей, вони вели господарства, обробляли землі, раділи життю, як і всюди… Найвагомішою причиною занепаду такого великого села стали роботи з видобутку руди та брикету на Балахівському вуглерозрізі. Він знаходився у Петрівському районі, з котрим межувала Михайлівка. Люди почали хворіти, подейкували, що через радіацію. Так заселили Пустельникове, а Михайлівка, на жаль, підкорилася силі розвитку промисловості. Частина кар’єру схована під деревами й кущами, які поволі розрослися там за довгі роки, а під ними утворилося глибоке урвище, покрите рослинами, котре так болісно мовчить про себе і свою історію разом із забутим селом.

Нині Михайлівка поділяється на три кутки: Видне, Гайок та Шанхай.

Село Гайок – це околиця Михайлівки в минулому, всього декілька дворів, розташованих на території колишнього панського саду і парку, який селяни називали гайком, через його чудові простори і вдале розташування.

Станом на 2001 рік кількість жителів Гайка складала 15 осіб, а територія охоплювала лише одну вулицю по сусідству з полем – Польову. А станом на 2020 рік? Перепису ще ніхто не робив, бо, фактично, Гайок – це Пустельникове, як кажуть пустельничани: «та сторона», бо від Пустельникового Гайок відокремлюють береги річки та сінокоси. У Гайку лишилося всього два житлових будинки, та й ті на різних кінцях колишньої Михайлівки.

Я звідти, з того самого Гайка, і пишаюся тим, що він – моє рідне село. Його балки, гори, схили, вузенька річка й така гучна тиша його великої історії мене надихають, дають сили і невичерпну любов до прекрасного.