Світлана Тилик: для мене медицина і культура – пріоритети розвитку громади

Петрове – одне з небагатьох населених пунктів Кіровоградщини, де за останні кілька років відбулися разючі зміни. Сьогодні селище славиться не тільки футбольним клубом «Інгулець», який наприкінці листопада здобув першу історичну перемогу в українській Прем’єр-Лізі. Тут живуть працьовиті люди, славні нащадки запорізьких козаків, які за століття не розгубили ні духу, ні сили, ні мудрості. До реформи децентралізації у Петрівському районі налічувалося 39 населених пунктів. Після затвердження перспективного плану Кіровоградщини, Петрове стало однією об’єднаною громадою, прийнявши у свою сім’ю всі села і селища колишнього району. Більшість жителів схиляються саме до такого рішення, бо розуміють, що спроможність громади залежить від джерел наповнення бюджету. Разом із тим і проблеми громади тепер стануть спільними для всіх. Як змінилося Петрове, які больові точки нині найчутливіші і на які перспективи очікують петрівчани, бачила «КП».

Ще кілька років тому Петрове було депресивною територією. Сьогодні селище не впізнати: гарна набережна з лавочками і фотозонами, благустроєний центр із місцями для відпочинку, лавками, дитячими майданчиками, відремонтованими дорогами і тротуарами. В осінній похмурий день найбільше враження в Петровому справляють квіти. Вони тут скрізь: на клумбах, біля адміністративних приміщень і майже біля кожного будинку. Яскраві хризантеми створюють такий же настрій селищу. Всі ці зміни сталися, коли петрівчани довірили керівництво селищем Світлані Тилик.

І знову на місцевих виборах, 25 жовтня, вкотре беззаперечну перемогу на посаду селищного голови отримала Світлана Тилик. До такої перемоги вона була готова, бо зов­сім не мала конкурентів. Була єдиним кандидатом на цю посаду у виборчому списку і отримала майже 96% голосів виборців. Решта бюлетенів просто були зіпсовані написами «Молодець» і «Гарна дів­чина».

Нині вона може порівняти, як було і як стало. А ще мріє про те, як буде. Хоча поки про плани говорить із обережністю. Багато зовнішніх чинників, які не залежать від людей, ці плани сьогодні коригують.

– Тут була повна руйнація, в центрі стояла одна лавочка. За останні п’ять років зробили поки ось такий благоустрій: відбудували Набережну і висадили дерева та кущі, відремонтували лікарню, виклали плиткою тротуари і навіть прибудинкові території, – розповідає селищний голова.

Аби в цьому переконатися, далеко ходити не довелося. В центрі селища стоїть кілька багатоповерхівок, де під’їзд до них, двори вражають зробленим благоустроєм – всюди викладено плиткою, зроблені зони відпочинку, клумби майорять квітами і молодими деревцями. Селищний голова каже, ініціативу підтримали і самі мешканці будинків. Коли побачили, яку їм роблять красу, почали висаджувати квіти, дерева і кущі.

Але не тільки естетичним виглядом селища переймається Світлана Тилик. Нині її, як і всіх людей, дуже тривожить ситуа­ція із епідемією коронавірусу і готовністю медзакладів до зростання захворюваності на ковід. Каже, госпіталізованих хворих у лікарні дуже багато, тож розуміє наскільки важливо громаді мати власний медичний заклад, забезпечений усім необхідним медичним обладнанням.

– У квітні, коли вже медичні заклади мали працювати за новою реформою, у нас скла­лася дуже тривожна ситуація. Всі вже почали працювати за новою системою фінансування, а у нас з’ясувалося, що наша районна лікарня не отримала ліцензію на надання послуг, не уклала угоду з Національною службою здоров’я і відповідно не отримає державного фінансування. Грошей не було ні на енергоносії, ні на зарплати, ні на що. Як таке могло статися? – розповідає Світлана Тилик.

Селищний голова й до цього переймалася тим, що з районної лікарні розрахувалися хороші лікарі, а тут взагалі критична ситуація склалася. Каже, терміново зібрали комісію селищної ради і перенаправили усі можливі кош­ти на фінансування медзакладу.

– Треба було зберегти лікарню, бо де б лікувалися наші люди, з сіл куди б їхали? Тоді проблема полягала у передачі майна районною радою Петрівській громаді. Але 31 жовтня депутати райради самі ініціювали передати комунальне майно громаді – лікарню, музичну школу, будинок культури, приміщення адміністрації. Зараз до нас у лікарню прийшли на роботу чотири анестезіологи і один хірург. За цей короткий період ми купили ще один апарат ШВЛ, ще чотири апарати нам передали від благодійного фонду Ріната Ахметова, тож сьогодні маємо їх шість. Придбали переносний рентген­апарат, лапароскопічну стійку, 60 бактерицидних ламп, які роздали в усі школи, садочки, ФАПи. Постійно забезпечуємо ці заклади засобами дезінфекції.

Світлана Тилик сьогодні сміливо запрошує на роботу медичних спеціалістів і лікарів, каже, забезпечать їх і житлом, і достойною зарплатою. Пишається тими спеціалістами, які зараз працюють у медичному закладі. А про те, що в Петрівській лікарні працюють фахівці досить високого рівня, свідчить той факт, що лікува­тися до них їдуть люди не тільки з сусідніх районів Кіровоградщини, а й навіть із сусідніх областей.

З тривогою очікують переформатування з району в громаду працівники закладів культури. Хвилюються, чи вдасться селищній владі зберегти все набуте. Утім Світлана Тилик запевняє: всі потрібні, всім буде робота.

– Для мене культура – одна з головних галузей розвитку. Якби не ситуація в медицині з епідемією коронавірусу, то ми б уже давно закінчили ремонт нашого будинку культури, – розповідає селищний голова і показує ошатне приміщення закладу культури, де вже зроблено фойє, глядацьку залу. Залиши­лося встановити зручні крісла, повісити штори на вікна і ще якісь дрібниці. – В новому бюджетному році все обов’язково доробимо і доведемо це приміщення до логічного естетичного вигляду. Що ми плануємо робити в цій галузі? Безперечно підтримуватимемо заклади культури, бібліотеки. Я вірю, що все погане мине, і в цю залу зайдуть люди, ще одну сцену поставимо надворі, гратиме духовий оркестр і ми поїдемо з концертами в інші села громади. Це точно ста­неться, бо працівники культури створюють настрій, піднімають дух. Зараз через епідемію поки це не доречно. Нині є більша потреба в медичному забезпеченні, оснащенні лікарень і ФАПів. Але я вірю, що ми повернемося до нормального життя.

У те, що Світлана Тилик дійсно переймається розвитком культури, віриться, бо сама має музичну освіту і добре розуміє, наскільки важливою є робота працівників культури. Саме тому запрошує на роботу музикантів і талановиті кадри, як от свого часу переманила в Петрове з обласного центру Наталію Подкопаєву, яка нині працює завіду­ючою відділом культури, молоді та спорту райдержадміністрації. Світлана Тилик розповідає про це в кабінеті Наталії Подкопаєвої і звертає увагу на піаніно, яке стоїть під стіною.

– А ви знаєте, що це моє фортепіано? – запитанням констатує селищний голова. – З цим інструментом сталася ціла історія. Моя мама все життя мріяла, щоб я стала музикантом, бо вважала, що це надзвичайно вишукана, елітна професія для дівчинки. Тому батьки віддали мене в музичну школу і купили піаніно. Тоді, в сімдесятих роках, вони заплатили за нього 420 карбованців, це було надзвичайно дорого. Батьки мені сказали: гратимеш на піаніно – будеш людиною. Мама була дуже вимоглива до мене, не дай Боже отримати в музичній школі на уроці четвірку. Кожного дня я мусила грати по дві години. Звісно я закінчила музичну школу, як того хотіли батьки, і це піаніно було у мене аж до того часу, коли я вже мала свою родину і ми переїхали в нове житло. Там йому просто не знайшлося місця. Тож ми його продали, – розповідає Світлана Тилик.

А далі історію про піаніно продовжує Наталія Подкопаєва. Жінка каже, коли вісім років тому на запрошення Світлани Тилик приїхала в Петрове, захотіла дітям купити піаніно, аби ті вчилися грати. За оголошенням знайшла підходяще і купила. Згодом інструмент переселився у її робочий кабінет.

– Якось на день працівників культури я прийшла привітати Наталю, а в неї в кабінеті піаніно. Мої руки самі потягнулися до клавіш. Відкрила кришку, бачу клавіші до болю знайомі. Кажу, Наташо, це моє піаніно, тут ще ніжка відвалювалася. Беру ніжку і вона лишається в моїх руках. Ось так, через багато років, я з ним знову зустрілася, – сміючись розповідає Світлана Тилик.

Про чіткі перспективи селищний голова поки говорить обережно, каже, нині ще відбувається устаткування громади.

– Коли утворюється один район – одна громада, треба бути дуже прискіпливим до формування бюджету, щоб кожен куточок громади отримав свою частину, – переконана очільниця Петрівської громади.

текст: Любов Попович
фото: Ігор Демчук