«КП» привітала колишню працівницю газети з 94-річчям
Кропивничанка Прасковія Калашник усе своє трудове життя працювала коректором у «Кіровоградській правді». 7 листопада їй виповнилося 94 роки. Вік поважний і дорогий для неї самої, і для її рідних, адже кожен день життя цінується особливо. Якою була молодість Прасковії, як вона прийшла вперше в редакцію та чим полюбляла займатися, окрім роботи – розповіла «КП» її донька Тетяна.
Молодість Прасковії Василівни припала на дуже тяжкі часи. Коли ділилася спогадами з донькою, казала, її фактично не було. Коли їй виповнилось 14 років – розпочалася Друга cвітова війна.
– Мама була ще малою, щоб іти воювати, тому вона лише допомагала готувати їжу для наших військових. Одного разу кухар забрав її збирати картоплю, а їх якраз почали обстрілювати. Вони втекли у посадку, а там були зв’язківці. Один із них каже їй: «Ой, какая хохлушка, как в сказке. Какие красивые у тебя косы и зубы!». А в мами й справді було дуже гарне і довге волосся. Пам’ятаю, як вона розповідала, що у річці Дніпро тоді текла вода червона від людської крові. Кременчук і Крюків були зрівняні з землею. Наші страшно відступали, а коли гнали полонених, то все село кричало й кидало їм хліб. Усім, хто воював, давали довідки, що вони брали участь у бойових діях. Мамі також хотіли дати, але її батько не дозволив. Він сказав, що люди там воюють, а ти оце будеш брати лише за те, що ходиш готувати їсти, – розповідає Тетяна.
На роботу у редакцію «Кіровоградської правди» Прасковія прийшла у 1945 році. На той час там працювала друкаркою її сестра.
– Мама була ще зовсім молодою, коли прийшла до редакції. Приміщення, де розміщувалася газета, було надто брудним після німців, тому багато часу вони витратили на прибирання. Пропрацювала мама в «Кіровоградській правді» майже все життя. Цілих 40 років віддала професії. Пам’ятаю, як вони їздили всім колективом заготовляти дрова на зиму. Потім вона пішла на пенсію, але вдома не сиділа, редактор газети запропонував їй чергувати в редакції, – ділиться спогадами донька Прасковії.
Жінка має дуже велику родину і міцну підтримку. Усі її люблять і поважають.
– Мама була наймолодшою у родині, сестер її вже немає. З чоловіком вони розійшлися давно. Він поїхав на північ на заробітки і там залишився. Мама до нього їхати не захотіла, тому всі сімейні турботи лягли на її плечі. Я у неї єдина донька. У мами – двоє онуків, моїх дітей: один був військовим, а зараз на пенсії, інший мешкає у Києві. Також має двох правнуків, моїх онуків: хлопчик навчається на програміста у Кропивницькому, а дівчинка проживає у Києві і працює фотографом, – говорить Тетяна.
Зараз Прасковія Василівна майже не бачить і не чує. Донька доглядає за нею, тому знаходиться поруч кожну хвилину.
– Я до сьогодні пам’ятаю смак пиріжків і вареників, які мама дуже любила готувати. Маминими пирогами і варениками смакувала вся редакція. А ще вона гарно вишивала, це було її улюбленим заняттям на пенсії. Мама лагідна та чуйна жінка. Вміє вислухати, порадити, допомогти. На життєвому шляху було багато труднощів, але незважаючи на них, вона завжди досягала своєї мети. Її любов зробила мене щасливою та впевненою у собі. Я пишаюся своєю мамою, бо все життя вона присвятила своїй улюбленій справі, – каже донька Тетяна.
Нинішній колектив «Кіровоградської правди» сердечно вітає Прасковію Калашник із днем народження. Бажаємо міцного здоров’я, вічної молодості та довголіття. Хай підтримують та надихають, розуміють та допомагають рідні люди. Кожен день зустрічайте з посмішкою і надією, грійте своє серце щастям. Бажаємо вам прожити ще багато-багато років в оточенні своєї великої родини, яка цінує вас та дуже любить. Вітаємо!
Колектив газети «Кіровоградська правда», 1956 р.
текст: Аміна Клюй
фото: надане родиною
