У Кропивницькому презентували картини, намальовані пальцями
Замислитися про проблеми, що наповнюють не тільки окреме особисте життя, а й увесь світ, змушують картини художниці Христини Мигуль. Свої роботи вперше у Кропивницькому майстриня представила на персональній виставці на несподіваному для поціновувачів художнього мистецтва артмайданчику – у кав’ярні «Театральній». Роботи вражають емоційним наповненням, глибоким змістом і незвичною технікою малювання.
«КП» уже розповідала про талановиту дівчину з Новгородки Христину Мигуль, яка ще студенткою-другокурсницею Львівської академії мистецтв намалювала нинішній герб Новогородки. Після закінчення академії Христина лишилася у Львові і довго працювала у сфері модної індустрії. Але увесь цей час її не полишало бажання малювати картини. Кілька місяців тому вона повернулася у Кропивницький. Не з порожніми руками. Привезла з собою картини та багато планів і мрій, про які розповіла «КП».
– Моя перша професійна освіта – хореограф, закінчила школу-ліцей «Пролісок» Анатолія Короткова. Потім училася на дизайнера у Львові. Так склалося, що моя діяльність весь час була пов’язана з творчістю і мені завжди хотілося малювати, але часу на це не вистачало. Коли народилася донька, у мене з’явився час на реалізацію бажання – я почала малювати, – розповідає художниця.
Майже всі картини Христина Мигуль намалювала протягом останніх двох років. Головними героями її полотен є люди.
– Мені для зображення потрібна натура й іноді я беру за сюжет фотографію, інші малюнки, але в результаті у мене виходить зовсім інша картина, яку я наповнюю емоціями, смислом, який змушує не просто споглядати гарне зображення, а замислитися над проблемою, щоб люди побачили і зрозуміли її. Зорова пам’ять найміцніша, тож через картини розкриваю соціальні проблеми, привертаю до них увагу людей, – каже Христина. – Ось картина «Відокремлення», на якій зображені земна куля і багато людей різних національностей у масках. Як художник я не могла лишатися осторонь проблеми пандемії коронавірусу. Картиною я показала, що всіх людей розділяють кордони і континенти, але одна хвороба стала спільною для всіх жителів земної кулі.
Кожна картина художниці викликає емоції. Саме цього прагне майстриня.
– Я хочу, щоб моя картина зачепила, щоб у душі щось, як кажуть, йокнуло, і глядач задумався і захотів щось змінити на краще. На моїх полотнах багато дітей і жінок, їхні почуття, їхнє місце у світі, – розповідає художниця.
Справді за зображенням героїв картин можна розгледіти фізичний біль, відчай, втому, радість, гнів, горе й багато інших емоцій, які ми часто ховаємо за маскою і не бачимо за рожевими окулярами. Інколи, щоб передати гостроту почуттів, майстриня сама проходить через фізичний біль, коли малює картини.
– Я не малюю пензлями. Мій інструмент – мастихін. Малюю пальцями, ганчіркою. Ось цю картину «Глибокий погляд» – малювала пальцями. Поки завершила, то постирала всі пальці. Я люблю контактний живопис, бо через руки передається енергія глядачу через картину, – розповідає художниця.
У Кропивницькому це перша виставка Христини Мигуль. Каже, це знайомство кропивничан і гостей міста з нею. Художниця повна планів і мрій. Нині працює над проєктом «Зроби цей світ кращим», у якому будуть представлені роботи багатьох інших майстрів пензля з України. Першими глядачами артпроєкту стануть кропивничани, а далі виставка помандрує світом.
– Я вже отримала запрошення від відомого французького митця Віктора Орлі, який є частим гостем Кропивницького. Тож артпроєкт поїде у Францію в його галерею. Цей проєкт представить роботи художників на різні болючі теми, але головними героями картин будуть люди й емоції. Сподіваюся уже влітку глядачі побачать мою мрію, – ділиться планами Христина Мигуль.
Нині картини художниці можна побачити у кав’ярні «Театральній» у музично-драматичному театрі імені Кропивницького.
текст: Любов Попович
фото: Ігор Демчук
