Мова ворожнечі чи конструктивний діалог

Як відрізнити правдиву інформацію від маніпуляції і пропаганди, спрямованих на розпалювання громадянського конфлікту? Як не піддатися на войовничі заклики з теле­екранів? Як знайти конструктивний діалог, щоб уникнути конфлікту? На всі ці запитання відповіді дали експерти Українського кризового медіа-центру для журналістів провідних кіровоградських видань, аби ті пояснили своїм читачам, як відрізнити інформаційне зерно від полови.

Найпоширеніший вид дезінформації, а нерідко і відвертої брехні – це фейк, наголошує виконуючий обов’язки головного редактора державного Радіо4 Естонії Артур Аукон. Фейки завжди поширюються з певною метою, нерідко вона настільки далека від самої новини, що залишається тільки дивуватися. А кінцевий споживач цієї новини сам визначає, вірити їй чи ні. Як приклад, навів ситуацію, як сприйняли новину про коронавірус в Естонії, про який ще півроку тому ніхто не знав. Вона багато у чому схожа і з Україною.

– Коли в Естонії почули перші новини про коронавірус, багато хто опинився перед вибором: вірити чи ні? Суспільством почали ширитися різні фейки, що цей вірус придумала конкретна людина, що його завезли з імпортними чіпсами. Всі ці інформаційні вкиди ширилися соцмережами і засобами масової інформації набагато швидше, ніж перевірена правдива інформація. У результаті, сьогодні вже всі зрозуміли, що ця загроза цілком реальна, – каже Артур Аукон.

Яка ж причина поширення фейків? Артур Аукон каже, не завжди вони мають на меті інформаційну війну. Інколи, при глибокому розслідуванні, з’ясовуються цілком комерційні інтереси окремих людей. Як приклад, навів історію з Німеччини, де активно засоби масової інформації повідомляли про часті випадки зґвалтувань жінок і дів­чат. Насправді ж таких фактів було зареєстровано одиниці, але в суспільстві нагніталася думка, що треба мати особисту зброю для самозахисту. В ході розслідування з’ясувалося, що ці фейки ширилися на замовлення власника магазину зброї, який таким чином намагався збільшити продаж.

Інколи на поширенні фейків попадаються і політики. Якщо таке не призводить до громадянського конфлікту, то коштує цілої кар’єри. Саме так сталося в Естонії, де один високопосадовець поширив інформацію про те, що Франція продала Росії два десантні кораблі «Містраль» за один долар. Політик не запідозрив брехні, бо побачив цю інформацію на офіційному сайті Польщі. Саме те, що він не перевірив правдивість новини і поширив її у суспільство й зіграло з ним злий жарт, він позбувся посади. Насправді такого факту продажу не було. Експерти дослідили, що саме російськими засобами масової інформації поширилася новина про продаж кораблів, аби показати, що Росія має такого союзника, який готовий продати їй кораблі задарма. Цю новину підхопили інтернет-видання в інших країнах, а це вже пропаганда міцності і войовничості Росії, мовляв, не варто опиратися такому сусіду у боротьбі за незалежність вашої країни.

До чого може призвести мова ворожнечі на трагічному прикладі маленької африканської країни Руанда показав правозахисник, координатор проєкту «Без кордонів» Максим Буткевич.

У 1994 році в Руанді стався жахливий геноцид. За три непов­них місяці представники етнічної більшості країни народності хуту вирізали більше мільйона представників національної меншості тутсі. Трагедія відбувалася тихо, бо всіх підряд – чоловіків, старих, жінок і дітей убивали холодною зброєю – мачете. Важко навіть уявити скільки людей гинули щохвилини, хоча і цю цифру дослідники підрахували. Гаазький трибунал засудив усіх злочинців у владі країни, які спричинили трагедію, у тому числі і керівників та журналістів тамтешнього «Радіо тисячі пагорбів», які словами розпалювали міжнаціональний конфлікт і непрямо закликали представників хуту братися за зброю. Усі вони отримали пожиттєве ув’язнення, останнім навесні цього року, через чверть століття, заарештували колишнього урядовця, який поставляв холодну зброю хуту. Увесь цей час він переховувався в іншій країні, утім справедливого покарання йому уникнути не вдалося. І в цьому полягає віра багатьох народів, що всі тирани, завойовники і розпалювачі воєн отримають по заслузі, наголосив Максим Буткевич.

Українці також щодня перебувають у полі інформаційної гібридної війни. Група з аналізу гібридних загроз зробила аналіз російських засобів масової інформації, чий інформаційний простір перетворився на полігон гібридної війни. Згадайте скільки ви чули з екранів телевізора про те, що в Україні фашисти і бандерівці не дають жити російськомовним, що на сході нашої країни триває громадянсь­ка війна і ніяких російських військових там немає. Або інші настільки дурні повідомлення про розіп’ятого хлопчика, про корову, якій на копита намотали онучі, щоб тихо вивести з української території, чи знищення снігурів і підтримку синичок. Системність поширення подібних новин притуплює критичне мислення і тоді люди насправді вірять у те, що їм трактують, наголошує старший аналітик групи з аналізу гібридних загроз Українського кризового медіа-центру Олександра Цехановська.

Важливо будь-яку інформацію сприймати критично, перевіряти, піддавати сумніву, каже експертка. У такому разі вашим розумом важче маніпулювати і наштовхувати до конфлікту. Особлива відповідальність лежить і на журналістах, адже вони першими мають перевіряти інформацію і лише потім її поширювати. До того ж мають уникати мови ворожнечі, а навпаки – звертатися до конструктивного діалогу. Будьте пильними!

текст: Любов Попович
фото: відкриті джерела