Студентка з Кіровоградщини: це польським вишам треба рівнятися на український рівень освіти
Анастасія Чегодяєва – двадцятирічна студентка із Соколівського Кропивницького району. Навчається у Варшавському приватному університеті. Дівчина здобуває спеціальність теле-радіожурналістки, але мріє ще про додаткову професію перекладача. Чи легко вчитися українцям у зарубіжних вишах, чи можуть суміщати навчання і підробіток, де вчитися краще і в якій країні мріє жити – Анастасія розповіла «КП».Анастасія Чегодяєва сумлінна, розумна і скромна дівчина. Закінчила Кропивницький педагогічний ліцей і вступила у Варшавську суспільну академію наук. Нині вже навчається там на третьому курсі. Каже, на закордонному навчанні більше наполягла мама, тож поїхала вчитися у сусідню країну.
– Моя знайома вже вчилася у Варшаві, тож ми порадилися з мамою і вирішили, що я вступатиму туди. Ще в 11 класі ліцею почала готуватися, вивчала польську мову, займалася з репетитором. Київська фірма допомогла з оформленням документів і три роки тому у жовтні, бо там навчальний рік починається в цей період, поїхала на навчання. Коли ж приїхала до Польщі, зрозуміла, що мій рівень знань мови зовсім недостатній, щоб там вільно себе почувати. Записалася на мовні курси і вже за місяць відчувала себе впевнено, – розповідає Настя.
Дівчина каже, довго не могла визначитися, який факультет обрати. Хотіла зосередитися на творчій сфері, тож обрала факультет теле-радіожурналістики.
– Мені здалося, що це цікаво. Але зовсім не уявляла, чим треба буде займатися. На другому курсі прийшло розуміння, що це за професія, бо ми почали знімати на камеру, готувати журналістські матеріали. Правда поки наші сюжети показували тільки на університетському телеканалі, – ділиться студентським досвідом співрозмовниця.
За час проживання в Польщі Анастасія Чегодяєва побачила відмінності в освіті українській і тамтешній. Каже, у нашій країні рівень викладання і знань значно вищий, утім у Польщі студентам значно легше суміщати навчання і роботу.
– В приватному університеті ставлення викладачів до викладання предмету і до студентів аж занадто демократичне, подекуди навіть несерйозне. Деякі студенти можуть не відвідувати заняття, але заліки їм ставлять і не вимагають знань. В Україні, зокрема в педагогічному ліцеї, де я навчалася, викладачі набагато вимогливіші і до навчання ми ставилися з усією відповідальністю. Відповідно і рівень знань отримали значно вищий. Але в Польщі можна вчитися і вільно працювати. До студентів там взагалі ставлення роботодавців дуже лояльне. Вони можуть підлаштувати графік роботи під студента, як йому зручно, крім того, оплата праці студенту вища на 2-3 злотих за годину. Мінімальна ставка за роботу для студента за годину в середньому 14-15 злотих, тоді як дорослому робітникові платять 11-12 злотих. Некваліфіковану роботу знайти у Польщі не важко, – розповідає дівчина.
Утім є і підводні камені, про які треба знати, наголошує студентка. Зокрема, обов’язково українським студентам треба укладати письмову угоду з роботодавцем, бо буває, що ті дурять і не виплачують зароблене. За два роки навчання Настя й сама змінила кілька робіт. Працювала в будівельному і продуктовому магазинах, у кав’ярні. Встигала і вчитися, і працювати. Каже, зароблених грошей цілком вистачає, аби оплатити житло, купити проїзний квиток на громадський транспорт і ще й лишається на їжу. Дівчина з гордістю хвалиться, що за увесь час перебування у Польщі сама заробляла на оплату житла, яке там винаймала.
Нині Анастасія Чегодяєва вчиться на третьому курсі і готується до захисту диплому бакалавра. Планує далі продовжити навчання у магістратурі, але вже точно визначилася, що фах змінить.
– Хочу вступати на англійську філологію. Це більш практично і приземлено, і на роботу можна влаштуватися в будь-якій країні, – ділиться планами співрозмовниця.
Зарубіжну освіту дівчина вже може порівняти з українською і переконливо каже, це полякам треба рівнятися на наш рівень освіти, їм треба їхати в Україну на навчання, щоб побачити, які гарні є у нас місця. Своє майбутнє Анастасія Чегодяєва не пов’язує з Польщею. Каже, любить українське тепле море, але щоб повернутися додому, треба закінчити навчання і отримати диплом.
– А взагалі мрію бути щасливою людиною, не важливо де, головне, щоб поряд були рідні люди, – ділиться Анастасія.
текст: Любов Попович
фото: Олена Сідорова
