Золоті стежини Кіровоградщини

Про дивовижні місця нашої області, які бережуть дух історії та наповнені містичною силою розповість унікальна книга «Золоті стежини Кіровоградщини». Авторка книги – еколог, біолог та геолог Ніна Бабанська. Книга стала своєрідним продовженням її праці над популяризацією спадщини видатної особистості нашого краю, педагога, еколога, методиста і колекціонера Ігоря Бабанського. Видання незабаром вийде з друку, а поки Ніна Бабанська ексклюзивно для «КП» розповіла, про що її книга.

До видання цієї книги Ніна Бабанська йшла 35 років. Саме стільки часу вона вивчає місця, на які вказав її батько, відомий краєзнавець, колекціонер і еколог колишнього Кіровограда. Разом із нею майже два десятиліття пошуковою, науковою роботою займались учні Кіровоградського колегіуму №11, члени обласного дитячо-юнацького екологічного клубу «Ексампей», яким керувала Ніна Бабанська. Потім естафету перейняла група дослідників унікальностей Кіровоградського краю «Ексампей-Еко», в яку входять геологи, археологи, історики та краєзнавці.

З 39 місць, вказаних Ігорем Бабанським, детально вивчені 10 заповідних територій регіонального та всеукраїнського значення. Сім із них увійшли у книгу.

– Ця книга гарно ілюстрована і не залишить байдужим нікого. Її можуть використовувати вчителі, студенти як екологічні нау­ково дослідницькі стежини, а туристичні компанії як туристичні маршрути, бо матеріал викладений як готова туристична презентація. Це не книга задля книги, а, так би мовити, практичний посібник із дослідження унікальності флори, фауни, історії краю, довідник із цікавою інформацією і навіть порадами для відпочинку, – розповідає авторка.

Скам’янілі слони, Монастирище, Лозоватка, Розлитий камінь, Чорне озеро, Сакральний центр Скіфії та Загублений світ – екологічні стежки унікальними місцям нашої землі.

Скам’янілих слонів у 30-х роках минулого століття відкрили геологи поруч із селом, яке колись звалось Пустопілля. Серед степу, на березі Сугоклеї, з-під землі вийшла скеля заввишки з три поверхи. Ні, не скеля, а величезні слони торкаються одне одного хоботами, а біля них слоненята, через спини яких переливається вода.

– Навколо цих слонів – первозданний степ. Тут земля не знала ні мотики, ні плуга, ні трактора. Сон чорніючий, ковила Лессінга, чебрець повзучий, веливалія сарматська, гвоздика бузька, кілька видів полину та інші червонокнижні рослини ростуть у цій місцевості. Такі ділянки степу залишилися в Україні, зокрема в нашій області. Чому саме – пояснюється в книзі, – розповідає Ніна Бабанська.

У Компаніївському районі, між селами Полтавка та Софіївка, знаходиться урочище «Розлитий камінь».

– Це пласт рожевого граніту, який кам’яним водоспадом застиг у своєму падінні до Сугоклеї. Через нього тече безіменний струмок. З цими скелями та струмком пов’язана легенда про велике кохання, злу віщунку, чари, квітку горицвіту та дзвінкий ручай, – розповіла Ніна Бабанська.

На її думку, це ідеальні місця для шкільних екскурсій-уроків із біології, історії, географії – недалеко від обласного центру, безпечно і є де відпочити. Деякі туристичні стежки можна поєднати.

Одним із місць, які увійшли до чудес України, яких не можуть пояснити вчені, є Чорне озеро, що знахо­диться в Чорному лісі поблизу села Вoдяне Знам’янськoгo райoну. Його глибину досі не можуть визначити, в ньому вода залишається холодною цілий рік, живе в цій воді єдиний вид риб – земляний карась, а ще тут плавають острови. Навкруги, на болотних берегах озера ростуть трави, більш притаманні Тибету чи Кавказу, ніж цент­ральній Україні. Чому саме так відбувається, пояснює у своїй книзі Ніна Бабанська.

Усі ми в дитинстві читали Джека Лондона та уявляли себе золотошукачами. Дізнатися на власному досвіді, як миють золото та добувають напівкоштовне каміння, можна відправившись екостежкою «Лозоватка». А ще побачити в селі Карачак залишки церкви, яка свого часу була відома на всю царську Росію. Книга розповість, чому саме до неї вінчатися, хрестити дітей чи поминати родичів приїжджали зі всієї імперії. Хрест із цієї церкви зараз знаходиться в експозиції обласного краєзнавчого музею в залі Ільїна.

Заказник загальнодержавного значення «Монастирище», що в Устинівському районі, давно на слуху в усіх жителів області. Родзинкою цієї публікації є опис древньої обсерваторії під відкритим небом. Знайдений там минулого року наскельний малюнок, за припущеннями дослідників із «Ексампей-Еко», є дзеркальним відображенням найяскравіших зірок нашого небосхилу Альдебарану, Капели, Бетельгейзе, Рігелю, двох Сіріусів та Адару. Є там і камінь-мегаліт, у виямці якого сонце сідає точнісінько в момент його сходу в день зимового сонцестояння. А також є місце, де диск сонця точно лягає в момент літнього сонцестояння. Ці загадки японці у 2003 році запропонували внести у список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Навіть надали Ніні Бабанській документ про готовність за свій кошт зробити тут відповідний туристичний об’єкт, але папери загубилися у кабінетах облдержадміністрації.

Ще однією цікавою еко­стежкою, описаною в книзі, є «Загублений світ» урочища «Каскади», які знаходяться в долині річки Буки неподалік села Злинка Маловисківського району. Це надзвичайно гарне і не характерне для нашого лісостепу місце виходу на поверхню Українського кристалічного щита. Цікава й історія самого села Злинка, де досі існує єдина в Україні церква єдиної віри і звучить крюковий спів.

Описати все, що містить книга «Золоті стежини Кіровоградщини», неможливо і, напевно, не треба. Її авторка своєю працею хотіла викликати цікавість, збудити науковий інтерес у наших земляків до рідного краю. Впевнені, що їй це вдалося.

текст: Тетяна Фоміна
фото: Ігор Демчук