П'ять років із Райковичем: що маємо?

Через два з половиною місяці добігає кінця каденція міської влади Кропивницького, яку обрали в 2015 році. Разом із очільником міста Андрієм Райковичем починаємо підсумовувати. Остаточний вердикт тому, як депутати міськради та міський голова скористалися наданими повноваженнями та можливостями міського бюджету, жителі обласного центру винесуть 25 жовтня. Зараз – особиста оцінка міського голови та об’єктивний результат «на табло».

– Для мене головне – те, про що я казав на виборах 2015 року в моїй програмі, – каже Андрій Райкович. – Стратегічні, містоутворюючі, системні речі, які вда­лося реалізувати. Вважаю, що виконано 85-90% від запланованого. Це гідний показник.

Про головне

Відновлення системи комунального громадського транспорту потребувало й оновленої дорожньої інфраструктури.

– Ми виконали багато роботи, пов’язаної з громадським транспортом. Але потрібні дороги, магістральні напрямки, якими він рухається. Ми зробили транспортні розв’язки, про які люди говорили і чекали не один десяток років. Це вулиця Кропивницького, з’єднання Великої Балки з вулицею Полтавською, арка на вулиці Левитського. Для мене важливо те, що я був ініціатором і виконавцем цього важливого програмного завдання, – каже міський голова.

Крім того, відремонтували так званий полтавський міст на Об’їзному, який давно був в аварійному стані, міст через Біянку на Великій Балці, греблю на річці Сугоклея в міському саду та дамбу на річці Інгул (по вулиці Михайлівській) – важлива споруда протипаводкового захисту міста, шлюзи якої також тривалий час були аварійними. До кінця року завершать ремонт Клинцівського мосту через Інгул на вулиці Кропивницького.

– Ці питання поставили у пріоритет. Ми пройшли непростий шлях, починаючи з проєктування. Треба було, щоб за справу взялися фахівці. Мені не давало спокою запитання, навіщо я залишив підприємство та прийшов управляти містом, якщо я не здатний вирішувати великі, масштабні проєкти. Я жив такими претензіями, такими вимогами до себе особисто. На стадії погодження та реалізації проєкту з реконструкції арки я включив максимально свій ресурс – адміністративний, інтелектуальний, політичний, щоб дійти до кінцевої мети. Ми доводили керівництву «Укрзалізниці», що треба саме розібрати залізничний насип, а не прорити тунель, що ми технічно здатні, готові не підвести державу і виконати роботи у встановлені терміни. Люди швидко забувають погане, але давайте згадаємо, скільки кубометрів каналізаційних стоків збігло за останні роки з-під арки в Інгул. Треба було замінити колектор, допроєктувати заміну магістрального водопроводу – він був зношений, відпрацював свій термін. Лінія зв’язку, дорожнє покриття… У підсумку – все зробили правильно. Сьогодні хтось може цьому радіти, хтось сприймає, як належне, хтось піддає сумніву фінансову складову, але ніхто не каже, що цей проєкт не був потрібний, – каже Андрій Райкович.

Перспективи майбутнього

Ще один знаковий об’єкт із циклу «чекали десятиріччями» – новий 54-квартирний будинок на вулиці Жадова, поява якого стала сигналом про відновлення будівництва комунального житла.

– Можна запитати: «Шановний пане голово, а нащо ви 35 мільйонів гривень витратили на будівництво будинку? За них можна було ремонтувати те, що є…». Але люди мають вірити в перспективи майбутнього, що їхнє право може бути реалізоване. Ми забезпечили житлом містян, які стояли в квартирній черзі з кінця 1970-х – початку 1980-х років, і знайшли можливість надати службове житло для наших медиків, – зазначив міський голова.

Протягом всього пострадянського періоду системно не вирішувалася також проблема вуличного освітлення – нагадує Андрій Райкович. Навпаки, були випадки крадіжок дротів освітлювальної мережі, крали або били світильники…

– Сьогодні ми впроваджуємо повноцінну програму, вже близько семи тисяч світлоточок змонтували, усього буде більше дев’яти тисяч (новим освітленням охоплено вулиці протяжністю 146 кілометрів). Фініш цієї програми запланований на травень наступного року. Тоді матимемо повністю оновлену систему освітлення міста – сучасного, економного, з елементами автоматичного регулювання. Ми встановили майже півтори сотні камер відео­спостереження. На сьогодні просто поліцейсь­ких патрулів недостатньо – потрібні сучасні технічні засоби, завдяки камерам виявляють та розкривають злочини. Плюс відеоспостереження, тривожні кнопки в громадському транспорті, які ми впровадили одними з перших в Україні, – каже очільник міста.

Поза програмою

Великий об’єкт, про який багато говорять і якого не було в передвиборчій програмі міського голови, – набережна Інгулу – чекає, поки в міста з’являться гроші на нього.

– Ми покладали великі надії на децентралізацію, яка сьогодні, на жаль, має тривожні ознаки згортання, а не розширення можливостей, – пояснює Андрій Райкович. – З міського бюджету в державний у 2020-му забрали близько ста мільйонів гривень – це третина бюджету розвитку Кропивницького і 40% від прогнозованої вартості реконструкції набережної від вулиці Михайлівської до вулиці Вокзальної, як це передбачено проєктом. Його вартість – більше 200 мільйонів гривень.

Очевидна потреба й у новій реконструкції центральної площі Героїв Майдану, констатує міський голова: матеріали, які були використані під час попередньої, вже віджили себе, у багатьох місцях пошкоджено плитку тощо. Провели конкурс, архітектори подали ескізні пропозиції, які треба перекладати на проєктну мову та знаходити фінансування.

Форс-мажор

Знайти гроші, потрібні для того, щоб принаймні розпочати великі «позапланові» реконструкції, можна було б уже цьогоріч. Корективи внесла не тільки бюджетна політика держави, наголошує очільник Кропивницького.

– Ніхто не передбачав, що нам довед­еть­ся боротися з ковідом, – констатує. – Ця боротьба обійшлася міському бюджету в 51 мільйон гривень. У першому кварталі, в розпал епідемії, Міністерство охорони здоров’я не розрахувалося по заробітній платі, ми змушені були заплатити людям із міського бюджету. Ми виплатили «коронавірусні» доплати медпрацівникам, взяли на себе питання, пов’язані із засобами індивідуального захисту. Купили три додаткових апарати ШВЛ у центральну міську лікарню. Плюс 25 мільйонів гривень – на будівництво відділення легеневої терапії, яке триває зараз, плюс 10-15 мільйонів – на обладнання експертного класу, яке має бути закуплене в це відділення. Це сувора необхідність – зараз уся спеціалізована допомога на території Кропивницького надається жителям міста й області єдиним пульмонологічним відділенням обласної лікарні на 30 ліжок. Те, що ми робимо для громади діагностичний центр із послугою комп’ютерної томографії, – також необхідність. Бо в обласному центрі немає жодного комунального комп’ютерного томографа, лише приватні. Те, що ми зараз реконструюємо травмопункт та встановлюємо сучасний рентгенологічний пост у лікарні швидкої медичної допомоги, – вкрай потрібні речі, це не треба пояснювати.

З 2015-го в місті створили також перинатальний центр другого рівня на базі реконструйованого пологового будинку №1, відділення гемодіалізу в лікарні святої Анни, паліативне та дитяче інфекційне відділення у центральній міській лікарні, відділення судинної терапії, так званий інсультний центр, – у лікарні швидкої допомоги, три амбулаторії сімейної медицини – на Миколаївці, Жадова та Лелеківці. За даними міськради, в капітальні ремонти медичних закладів інвестовано 56 мільйонів із бюджету Кропивницького.

– На початку 2020-го ніхто не знав, що таке COVID-19, що ми отримаємо такий виклик. Але інфекційне відділення в лікарні на Валах, яке зробили раніше, дало нам можливість пройти цей складний період нашого життя. Як і вирішення питання транспорту – якби в умовах карантину ми не мали тролейбусів та великих автобусів, місто було б паралізоване, – каже Андрій Райкович.

Комунальний ренесанс

Комунальний «Електротранс» – одне з підприємств, яке повернули у власність міста з неефективної оренди приватників, обслуговує сьогодні 17 маршрутів. За 2017-2020 роки придбали 37 нових автобусів та 31 тролейбус, із них 11 – з автономним ходом. За п’ять років у Кропивницькому відремонтували та облаштували 31 зупинку міського громадського транспорту.

– Ще 15-20 років тому всі ці підприємства були комунальними, підпорядкованими місту. І тролейбусне депо, і автобусний парк, і «Кіровоградтепло», і підприємство, яке займалося збором і вивезенням сміття, обслуговуванням полігону для зберігання побутових та промислових відходів. Настав період, коли вся ця інфраструктура була зруйнована. Ми значну частину повернули назад, реанімували. Повернули не для того, щоб із кимось «розібратися». Забрали, щоб дати нове життя, наповнити новим змістом. Щоб ці підприємства знову ефективно працювали на громаду, – розповідає очільник Кропивницького.

Для комунального господарювання за п’ять років придбали 18 одиниць сучасної спецтехніки – автогрейдер, прибиральну машину «Глобус», сміттєвоз, трактори, дорожню машину для ямкового ремонту, розміточну машину та інші, в цілому більш ніж на 28 мільйонів гривень. Ще в 2015-2016 роках прибирання міста під час стихійних навантажень, зокрема снігопадів, було великою проблемою, нагадує Андрій Райкович.

– Вона вирішувалася за рахунок техніки, яку мали промислові підприємства більше, ніж міська влада. Ми створили потужну комунальну службу, яка впорається з будь-якими завданнями. Влітку ми підмітаємо, поливаємо, взимку – прибираємо та вивозимо сніг, забезпечуємо безперебійну життєдіяльність міста, – додав він.

Далі буде

– Я тільки розпочав підготовку до повноцінного звіту – вважаю своїм обов’язком на кінець каденції доповісти громаді про виконану роботу, – каже Райкович. – Тоді більш детально доведу до відома людей, що зроблено, в який спосіб реалізовані їхні побажання та моя програма.

Разом з усіма чекатимемо детального звіту. Зокрема, куди пішла рекордна сума фінансування міської освіти, яка за п’ять років склала близько 4,5 мільярда гривень. Або як використали 32 мільйони державних гривень, виділених на реконструкцію парку Перемоги, і коли таке ж чекає на парк Ковалівський. Чому довелося повертати з горе-оренди теплопостачальне підприємство, яким керувало «ЦНТІ «УНГА», як повернути місту захаращені сквери, напівзруйновані кінотеатри та кинуті недобудови, які в оренді або приватизовані дуже давно недобросовісними підприємцями і роками псують вигляд міста? Половина робочого столу Райковича вже зайнята проєктами на наступні роки.

текст: Андрій Трубачев
фото: Ігор Демчук