Рідна мама Аліни Ходакевич: Якби я зустрілася з дітьми, перше, що сказала б – простіть...

«КП» у номері за 30 липня цього року розказала історію, що італійка П’єра Бірона вже багато років розшукує Аліну Ходакевич із Олександрівського району. Цю дитину, коли їй було шість, вона хотіла удочерити, проте не вдалося. Її вдочерила інша італійська родина. Втім П’єра Бірона не може забути дівчинку, бо та перевернула їй життя у доброму смислі, і нині шукає дівчину, якій уже 24.Одразу після виходу газети редакція отримала кілька телефонних дзвінків – із села Івангород Олександрівського району, і з Молдови. Телефонували родичі Аліни. «КП» вирушила в Івангород, щоб познайомитися з рідними, дізнатися більше про родину і, можливо, наблизити пошуки до щасливого фіналу.

Їдучи у село, ми вже знали про складну долю цієї родини. Коли до редакції зателефонував із Молдови чоловік сестри Валентини (так він представився), то розказав, що удочерили не одну Аліну, а ще й наймолодшого брата Івана. Всього ж у родині було восьмеро дітей, один брат загинув, а решта всі живі-здорові, як і їхня мати. Це підтвердив і ще один брат – Андрій, який запросив «КП» приїхати в село.

В Івангороді нас уже чекала дружина Андрія – Оксана з двома дітками, яка зголосилася провести нас до будинку матері.

Біля маленької хатини на глухій вулиці нас зустріла сільська жінка, запросила до двору, а сама винесла з хати теку з документами і фотографіями. Представи­лася – мама Світлана Бак.

– Ходакевич – це прізвище мого першого чоловіка і батька моїх дітей. Коли він помер, то я вийшла вдруге заміж, – розповідає жінка і показує фотографії дівчинки і хлопчика, їхні свідоцтва про народження.

– Аліну і Ваню взяла у свою родину італійка Марія Чіконе Вінческо. Ось її фотокарточка, – показує Світлана маленьке фото жінки. – Аліні було сім, а Вані три роки. Забрала дітей 11 червня 2004 року з інтернату. Всього у мене було восьмеро дітей – найстарша Оксана, потім Оля – вони живуть тут у селі, Валя живе в Молдові, син Коля загинув, Олексій живе в Харкові, Андрій – в Івангороді. Аліна і Ваня – наймолодші.

Жінка розповідає, її позбавили батьківських прав і усіх дітей забрали в інтернат у Пантаївку. Потім Андрія перевели у спеціалізований інтернат у Світловодськ, бо мав проблеми із зором, а решта дітей так і лишилися в Пантаївці.

– Діти вже були майже дорослі, то коли їх забрали в інтернат, вони зразу звідти повтікали додому. Приїжджали і на вихідні, і на канікули, жили майже вдома. А найменші Аліна і Ваня не могли приїхати. Я їх забирала, – розповідає мама. – Ось ця жінка, яка розшукує Аліну (П’єра Бірона – ред.), до нас також приїжджала у село. Вона двічі забирала Аліну до себе в Італію на канікули, я знала, що вона хоче її удочерити. Але обох дітей забрала інша жінка – Марія Чіконе Вінческо. Вона теж до нас приїжджала, коли оформляла документи на всиновлення і треба було, щоб усі брати і сестри написали розписки, що не заперечують, що їхні брат і сестра житимуть в італійській родині. Діти не розуміли всього, то підписали… В інтернаті Аліна і Ваня пробули може з рік і їх усиновили. Коли забирали в Італію, Аліна не хотіла їхати з дому, так сильно плакала…

Це всиновлення не було утаємниченим, як зазвичай треба. Про цю історію знали не тільки у селі, тоді про це написала навіть районна газета. Та й у родині всі знали, де перебувають двоє наймолодших дітей, бо отримували з Італії і листа, і дзвінки.

– Ось конверт із адресою з міста Палермо. Це італійська родина написала листа бабі Валі, щоб та провела телефон, аби вони могли дзвонити, щоб діти спілкувалися з ріднею. А потім колись та жінка ще подзвонила, але ми нічого не могли зрозуміти, бо вона говорила італійською. Номер телефону ось записала, але чи він ще дійсний – не знаю. Більше ніяких звісток ми не отримували, – каже Світлана.

Жінка розповідає, що родина у них була цілком нормальна. Вона з чоловіком працювала у колгоспі. Чому її позбавили батьківських прав і дітей передали в інтернат? Каже, був ряд життєвих обставин.

Нині всі діти дорослі, мають свої сім’ї, у Світлани десятеро внуків і один правнук. Жінка каже, хоче, щоб Аліна і Ваня знайшлися і зустрілися з рідними.

– Що я перше сказала б їм, якби зустрілися? Попросила б прощення, що так вийшло… – каже плачучи Світлана. – Вони хоч були і маленькі, але може пам’ятають, що у них є брати і сестри. Якось з малим Іванком я лежала в лікарні, то пам’ятаю, що він був такий поважний, ходив коридором і всім представлявся: «Я Іван Федорович». Може, цей спогад і він пам’ятає…

Андрій Ходакевич каже, наймолодших брата і сестру шукали дуже довго і він, і сестра Валентина.

– Ми подавали запити багато разів на передачу «Жди меня», але результату так і не отримали. Звісно, хочемо знайти Аліну і Ваню. У нас в інтернаті життя було не з медом, обділені були, бувало що й били. Пам’ятаю, що до нас кілька разів приїжджали якісь люди і просили підписати відмову від Аліни і Вані. Ми не підписували. А потім приїхали востаннє і показали вже написані відмови. Я бачив ту жінку, яка розшукує Аліну. Вона приїжджала до баби Валі. Баба Аліну дуже любила. Не знаю, як все насправді було, бо ми ж були в інтернаті. Але перед смертю баба Валя казала, що дуже шкодує, що так сталося, – розповідає Андрій.

І мама, і всі брати та сестри дуже хочуть побачити рідних. Чи хочуть Аліна і Ваня зустрітися зі своєю українською ріднею? Відповідь на це питання дізнаємося, коли вони знайдуться. А надія на це з’явилася, бо маємо італійську адресу родини, яка їх усиновила. Сподіваємося, що наші друзі в Італії, які й розшукують дівчину, допоможуть, адже тепер достовірно відомо, що Аліна й Іван живуть саме там. «КП» передасть усі дані, які стали відомі, пошуковцям з Італії. Сподіваємося, що ця історія уже невдовзі матиме продовження й італійка П’єра Бірона знайде українську дівчинку Аліну, яку хотіла колись удочерити і до якої прикипіла серцем. Що своїх доньку і сина знайдуть рідна мати Світлана Ходакевич і п’ятеро братів і сестер.

текст: Любов Попович
фото: Ігор Демчук