Кропивницьким атовцям забути війну допомагають квадрокоптери
Пережити втрату, влитися в соціум, повернутися від війни до мирного життя… Для багатьох атовців і членів їхніх родин це інколи надскладне завдання. Впоратися з ним хлопцям та дівчатам, які пройшли війну на сході України, допомагає спільний проєкт «Норвегія-Україна. Професійна адаптація. Інтеграція в державну систему», який реалізовується у Кропивницькому на базі Льотної академії НАУ. Співпраця академії з Міжнародним фондом соціальної адаптації, що реалізує проєкт в Україні, розпочалася у 2014 році. З цього часу професійну перепідготовку та соціальну адаптацію пройшли кілька сотень слухачів. Незабаром завершить навчання десята група. На одному із занять – навчанні керуванню безпілотником – побувала «КП».
Управляти спортивним квадрокоптером – досить цікаве заняття, спостерігати за тим, як студент Льотної академії Богдан Каплун вчить цьому атовців і членів їхніх родин, можна з відкритим ротом. Пильно спостерігає і контролює процес керівник Центру безпілотних літальних апаратів Юрій Ковальов. Але для слухачів це не забавка, а цілком серйозне навчання, яке вони згодом можуть застосувати у власній справі. Безпілотник – річ надзвичайно корисна і в аграрному бізнесі, і в подоланні наслідків надзвичайних ситуацій, і для контролю екологічної ситуації тощо. Такі заняття – це і професійні навички для майбутнього бізнесу, і психологічне розвантаження для учасників проєкту, каже голова громадської організації «Європейський шлях 4.0» Олена Ковальова.
– Навчання триває три місяці, але супровід групи продовжується й надалі. В його основі – перепідготовка військовослужбовців та членів їхніх сімей на цивільні спеціальності, соціальна адаптація до умов мирного суспільства. Крім того, учасники проєкту отримують допомогу у правовій, психологічній адаптації, сприяння у працевлаштуванні та організації власного бізнесу. Цей проєкт фінансується Міністерством закордонних справ Королівства Норвегія і реалізується в 15 містах України. У Кропивницькому його втілюють Льотна академія Національного авіаційного університету і громадська організація «Європейський шлях 4.0», – розповідає Олена Ковальова.
Після закінчення навчання слухачі отримують три документи: свідоцтво про професійну перепідготовку державного зразка від навчального закладу України, спільний сертифікат університету NORD та українського навчального закладу, спільний диплом Міністерства закордонних справ і Міністерства оборони Норвегії. Та головне для слухачів – упевненість у власних силах, підвищення самооцінки, набуття необхідних навичок сьогодення і завтрашнього дня. Це якраз практичне втілення ідеї формування іміджу ветерана.
– Ми вже випустили дев’ять груп. Завершує навчання десята, можна сказати, ювілейна. Багато наших випускників після перепідготовки відкрили для себе нові напрямки діяльності: започаткували власну справу, стали громадськими активістами або ж знайшли роботу до душі. Олег Ковальчук та Ірина Квінцерт, Віктор Колінько, Олена Степанок, Олена Щербина, Віталій Приходько, Вадим Макаренко та багато інших, – пишається випускниками проєкту голова громадської організації. – Сьогоднішнє заняття – навчання керувати безпілотником – один із таких напрямків, який можна успішно використовувати для розвитку власної справи. Але крім цього, до проєкту ми залучаємо психологів, юристів, успішних бізнесменів, бізнес-тренерів, коучів, фахівців центру зайнятості, співпрацюємо з агенцією регіонального розвитку. Одним словом, вчимо не тільки відкрити власну справу, а й передбачати всі «підводні камені» ведення бізнесу.
Навчанням задоволені і самі слухачі. Зізнаються, спілкування з викладачами і одногрупниками допомагає адаптуватися і відволікає від думок про війну і втрати.
– В АТО був з 2015 по 2016 рік. Служив на Світлодарській дузі на Донеччині, біля Золотого на Луганщині. Був там і кухарем, і кулеметником. А от із дронами справи не мав. Ось прийшов повчитися тут. Для мене це щось нове, цікаве і корисне. Безпілотники – це допомога людям і в мирному житті, і на фронті. Крім того, мене навчання заспокоює, відволікає від думок про війну. Це хороша реабілітація, – каже атовець Олександр Скоркін.
Анатолій Компанієць на східному фронті був з 2014 по 2017 рік. Повернувшись додому, зрозумів, що тут без взаємної підтримки побратимів не обійтися. Пішов працювати в обласний ресурсний центр допомоги учасникам АТО. А коли дізнався, що існує українсько-норвезький проєкт, вирішив і сам повчитися.
– Стало цікаво, бо тут вчать як розпочати свій бізнес, писати грантові проєкти. Це навчання корисне не тільки для відкриття власної справи, а й в цілому для саморозвитку. Хтось, можливо, сприймає навчання керування дронами як іграшкою, але для мене це корисні навички. Набутими знаннями охоче ділюся зі своїми побратимами, які в проєкті не зайняті, – розповідає Анатолій Компанієць. Коли готувалась стаття, стало відомо, що слухачі проєкту Анатолій Компанієць, Оксана Компанієць, Ілона Павлова та випускник 2018 року Віктор Колінько стали переможцями дев’ятого етапу гуманітарної ініціативи з протидії пандемії «Людяність і взаємодопомога» від Міжнародного фонду «Відродження». За проєктом передбачається закупівля чотирьох кисневих концентраторів та п’ятьох компресорних інгаляторів для Кіровоградської обласної лікарні та Центральної районної лікарні Кропивницького.
Охоче відвідує заняття й Анастасія Кашпур. Її чоловік – Дмитро Придатко, загинув у серпні 2014 під Іловайськом. Сьогодні жінка сама виховує доньку Машу і каже, саме дитина допомогла пережити горе.
– Я розуміла, що мушу жити далі заради неї. Поки сиділа вдома, робила знайомим дівчатам манікюр і мріяла відкрити власну справу. У громадській організації «Єдина родина Кропивниччина» мені розказали про цей проєкт. Поспішала записатися і переживала, що мені вже не вистачить місця. Але встигла, – розповідає Настя. – Давно займаюся своєю справою, я майстер манікюру і хотіла розпочати свій бізнес. Але тут під час навчання у мене з’явилася мрія, яку дуже хочу реалізувати – відкрити маленьку кав’ярню. Буквально на пару столиків, де можна було б присісти і випити чашку кави з канапкою, а потім іти далі у справах. Мені такі міні-кав’ярні дуже подобаються, там можна зупинитися на якийсь час від буденної метушні, подумати, перепочити. Зараз готую бізнес-план. Розумію, що конкуренція на цьому ринку серйозна, кав’ярень дуже багато, але ж моя мрія також має право збутися.
Навчання нинішніх слухачів за україно-норвезьким проєктом припало саме на період карантину. Це викликало певні тривоги в учасників, але організатори швидко всі сумніви розвіяли, каже атовець Михайло Мельник.
– Ми всі дуже вдячні викладачам та тренерам, психологам, які зуміли налагодити дистанційне навчання і передати нам увесь пакет інформації. Звісно, не все можна викладати дистанційно, якісь заняття потрібно проводити наживо, щоб відчути, побачити на власні очі. Таким є ось навчання керування безпілотниками. Викладачі Юрій Ковальов і Володимир Барвінок дають матеріал слухачам і зацікавлюють настільки, що ми підходимо до справи так, як дитина до нової іграшки. А організатор Ірина Романько стала душею проєкту і «головнокомандувачем» групи слухачів. Окрема подяка викладачці Тетяні Головченко за навчання допомогу у підготовці бізнеспланів, які успішно реалізовуються. З такими викладачами навіть ті, хто не може, але мають бажання, навчаться. Та найважливіше для нас, атовців, є не тільки знання, а психологічна адаптація, бо з нами тут працюють психологи Андрій Фоменко і Анна Колєва. Тут є відчуття, що ми у своєму середовищі. Нас підримують не тільки під час навчання, і ми зможемо звернутися до викладачів за порадою, допомогою у вирішенні наших питань будь-коли. Ми підтримуємо спілкування навіть після навчання, знаємо, до кого можна звернутися в разі виникнення якоїсь проблеми, де шукати підказку. Цей проєкт надзвичайно важливий для нас, бо він дозволяє переходити межу від чорного до білого – від війни до миру, – каже Михайло Мельник.
текст: Любов Попович
фото: Олена Ковальова
