Кропивницька психологиня: Формула батьківського щастя – бути в контакті з дитиною
Як спілкуватися з дитиною, якщо вона не дивиться в очі, поводиться відсторонено і не йде на контакт? Або ви бачите, що з нею щось відбувається, але не розумієте, що треба робити. Відповіді на ці питання та поради має відома у Кропивницькому психологиня із багаторічним досвідом Оксана Чеканова.Протягом двох років вона працювала над книгою «В контакті з дитиною», яка допомагає налагодити емоційний зв’язок між дорослими і дітьми. Це книга-практика, адже складається з запитань, які допоможуть дитині розкритися, а батькам зрозуміти, що хвилює маленьку людину, з якими проблемами вона стикається і що відчуває. Наприклад, як дитина сприймає себе, сім’ю, як спілкується з іншими дітьми, наскільки їй комфортно тощо.
Не завжди діти можуть словами передати свої почуття, а от намалювати – можуть. Тому книга – інтерактивна. Вона має малюнки, пов’язані з питаннями, і місце для малювання відповідей.
Книга замислювалась як допомога батькам, у яких діти мають розлади аутистичного спектра, та дуже швидко вийшла за ці рамки. Чи є батьки, які не мають проблем спілкування зі своїми дітьми? Чи є діти, які не стикаються з нерозумінням зі сторони дорослих?
На думку Оксани Чеканової, першопричиною проблем у дітей можуть бути дії саме батьків. Часто вони впевнені в своїй правоті і не здатні визнавати власні помилки.
– Батьки від дітей вимагають вибачитися, визнати провину, але самі ніколи цього не роблять, бо не бачать в дитині особистість. А вона особистість. Просто у неї немає такого життєвого досвіду, як у дорослих. Проте батьки завзято нав’язують їм свої погляди та стереотипи, забуваючи, що дитина має право на своє життя, – вважає психологиня.
Фахівці стверджують, що усі наші комплекси і проблеми родом із дитинства. Та їх можна позбутися, допомагаючи один одному. Але цього не буде, якщо не буде довіри. Дорослі повинні довіряти дітям, а ті – дорослим. Та довіру дитини дуже важко заслужити, особливо, якщо батьки поводяться стереотипно. Причини труднощів у спілкуванні криються у недовірі.
– Довіра починається з дитинства. За сумнівами ховається наша власна невпевненість, яка передається дітям як спадкове захворювання, – каже Оксана Чеканова.
А ще акцентує увагу на тому, що спілкування з дитиною – це не допит стосовно того, чому забруднені речі, де загубив іграшку чи які оцінки приніс зі школи, чи зробив уроки. Побудувати близькі стосунки можна лише розмовляючи, висловлюючи думки і почуття. Оксана Чеканова переконана, що почуття навіть важливіші.
– З багатьох причин діти потребують безпосереднього контакту з батьками. Їм потрібні люблячі чуйні дорослі, які здатні зрозуміти, що відбувається в їхньому житті. Розмови з дитиною про те, що з нею відбувається, як її настрій, що вона зараз відчуває – це і є емоційний контакт. Це ті дорогоцінні хвилини, коли ви розмовляєте тільки з дитиною тільки про дитину. Цікавитесь тим, що відбувається в неї в душі. Хочете, щоб діти росли щасливими і здоровими, довіряли вам, залишайтеся в контакті з дитиною. Ставте питання, слухайте відповіді, дивіться в очі і ви все зрозумієте, – радить психологиня.
текст і фото: Тетяна Фоміна
