Фермер із Бобринецького району розповів «КП» про агробізнес в Україні і за кордоном, ринок землі і сучасне село

,

10484Фермерське господарство «Вікторія-нова», що у селі Новоградівка Бобринецького району, досить молоде підприємство – існує всього п’ять років. Проте його керівник Віктор Іванов уже досвідчений аграрій. Сам народився і виріс у цьому селі, трудову діяльність розпочав у колишньому місцевому колгоспі. Коли господарство розпалося, одним із перших у селі став приватним підприємцем, а потім таки знову повернувся до землі. Сьогодні «Вікторія-нова» – одне з найбільших фермерських господарств району, в обробітку якого понад сто гектарів землі. З чого починав, як сьогодні розвивається господарство, який досвід зібрав по всьому світу, – Віктор Іванов розповів «КП».

Про господарство і село

У Новоградівці Віктор Іванов працював у колгоспі водієм. Тоді навчився любити землю, хоча, каже, до роботи на ній спробував себе у підприємництві.

– Я одним із перших у районі став приватним підприємцем. Викупив старе приміщення колишньої школи, відремонтував його і відкрив свій магазин і кав’ярню. Потім потроху почав розширятися. Забрав свою землю і почав обробляти. А потім в обробіток почав брати наділи односельців. Так моє господарство збільшувалося, і вже на території колишньої школи поступово зробив центр нинішнього господарства, – розповідає фермер.

10488Про довіру односельців до Віктора Іванова свідчить той факт, що він обробляє тільки людські паї. Односельці побачили, який він господар, що не скупиться на виплатах і дбає про село, тож і довірили йому свої наділи. Сьогодні в господарстві працює трохи більше десяти працівників. Деяких спеціалістів у Новоградівку Віктор Іванов запросив з інших сіл, придбав їм житло, платить достойну зарплату. Працює в господарстві фермера і молодий агроном Андрій Жабчик. Без такого фахівця зберегти і виростити урожай сьогодні важко. І сам фермер, маючи інженерну освіту, вивчився ще й на агронома. Без цих знань на землі працювати не можна, переконаний Віктор Іванов. Хоча колектив господарства не дуже великий, керівник цінує кожного.

– Якщо моїх працівників не буде у господарстві, я не зможу отримати прибуток. Першим ділом важливо платити людям достойну зарплату, щоб вони не відчували ні в чому потреби і їхні родини були забезпечені, – каже керівник «Вікторія-нова».

У господарстві вирощують в основному технічні культури – соняшник, ріпак, сіють пшеницю. Спрогнозувати, якій культурі віддати перевагу, важко, каже фермер. Бо одного року вродить пшениця, а іншого – соняшник чи кукурудза. Тож намагаються сіяти різні культури, якщо одна не дасть бажаного врожаю, то за рахунок іншої господарство може вискочити. Цей рік Віктор Іванов вважає не дуже сприятливим. Каже, град вибив ріпак і пшеницю, тож зібрати прогнозований врожай уже точно не вдасться. Крім того, є тут і власна огородня – садять для власних потреб і картоплю, і помідори, й огірки, аби було з чого готувати обіди працівникам. До речі, у «Вікторії-новій» є гарна їдальня, де працівники обідають і вечеряють. Обіди смачні, у цьому «КП» переконалася на власний смак.

Своє життя і роботу Віктор Іванов нерозривно пов’язує із рідним селом. Тут живе його родина – мама, дружина і троє доньок. Старша уже випурхнула з батьківського гніздечка на навчання. Двоє молодших – у школі і в садочку. До речі, про школу, садочок, ФАП, сільські дороги фермер також дбає. Каже, дороги були б набагато кращі, якби усі підприємці і власники землі сплачували податки до бюджету. Тоді не треба було б просити фермерів, які мають техніку, взимку розчищати дороги від снігу чи допомагати фінансово соціальній сфері. На всі ці потреби вистачало б бюджетних коштів.

10486В автопарку господарства чимало нової техніки. Віктор Іванов хвалиться, що останнім часом придбав у господарство нові трактор, комбайн і сівалки. Ними можна за день обробити таку площу, яку старими тракторами обробляли чотири дні. Техніку довіряє вмілим рукам. Тут нею опікується тракторист і комбайнер Сергій Вітько. На току підприємства також кипить робота. Нині його активно готують під прийом свіжого збіжжя.

– Перший трактор, який купив для роботи, був «Білорус», а машина – «Москвич». З мене тоді підсміювалися маститі колеги, а я сказав, почекайте, буде і в мене техніка краща, ніж у вас, – згадує керівник господарства і демонструє частину нової сучасної техніки, яка в той день не виїхала в поле.

Про досвід зарубіжних фермерів

10487Застати Віктора Іванова вдома велика вдача. Часто він буває за кордоном на різноманітних сільськогосподарських виставках. Про його подорожі свідчать сотні сувенірів, привезені більш як із двох десятків країн світу, які прикра­шають полиці в робочому кабінеті.

– Вперше поїхав за кордон до Італії подивитися на тамтешніх фермерів. Тоді вражало буквально все, як працюють, що вирощують. Побували в Мілані, Римі, Сан-Маріно. Останнє місто вразило тим, що там кожні півроку обирають «президента» Сан-Маріно. Причому це може бути будь-хто. От сподобався людям тамтешній тракторист, вони й обрали його керівником міста, – ділиться враженнями Віктор Іванов.

Коли був у Швеції на сільськогосподарській виставці, побачив там таку техніку, в яку одразу закохався. Там придбав дві сівалки для свого господарства, які нині за потужністю замінили йому більш як половину старої техніки.

– Побував у Швеції, Бельгії, Данії, Франції. Обмінюємося досвідом, дивимося, як вони господарюють, розповідаємо про себе. Тамтешні фермери дивуються тому, як працюємо ми, а для нас дивно, як у них все організовано. Але раціональне зерно завжди знаходимо, те, що можна використати вдома. От мене вразило, що у європейських країнах фермери не обробляють багато землі, здебільшого там це родинні господарства, мало наймають працівників для роботи, а крім обробітку землі, обов’язково тримають худобу. Відповідно поля удобрюють органічними добривами, тож і вирощена продукція екологічно чиста і має високу ціну. У нас займатися тваринництвом не вигідно, а там без цього взагалі не існуватиме фермерське господарство, – розповідає Віктор Іванов.

Керівник господарства каже, різниця між Україною і європейськими країнами полягає в тому, що зарубіжні фермери відчувають сильну підтримку своїх держав.

– Там якщо комбайн відпрацював п’ять років, його продали, держава дала тамтешньому фермеру 50% фінансової допомоги і він купує собі нову техніку. Нам поки залишається про таке тільки мріяти, – каже співрозмовник «КП» і додає: в Україні здебільшого фермери прагнуть мати багато землі в обробітку, у Європі – це дрібний бізнес. Там одне господарство більше пів стоні гектарів землі в обробіток не бере. Це в основному сімейна справа. Людина обробляє землю, отримує прибуток для життя своєї родини і сплати податків. Про надприбутки там ніхто не мріє.

 

10485

Про земельну реформу і депутатство

До відкриття ринку землі в Україні Віктор Іванов має двояке ставлення. Каже, з одного боку він підтримує ринок землі, з іншого – має серйозні сумніви щодо його прозорості.

– Де-факто він уже давно існує у державі, землю продають і купують, просто це подається у іншій формі. Тому ці відносини треба повертати у правове поле. Але при цьому треба створювати рівні умови для всіх учасників ринку. Сьогодні середній і дрібний фермер не в змозі купити землю, бо не має стільки власних коштів, щоб купити землю, а кредитів держава не дає. З іншого боку, якщо земля буде у приватній власності, то до неї буде і відповідне ставлення – як до своєї, – каже аграрій.

Саме небайдуже ставлення до землі, до села, у якому живе, підштовхнуло Віктора Іванова до активної громадської позиції – вперше став депутатом Бобринецької районної ради.

– Вирішив стати депутатом. Ішов від Аграрної партії, бо інтереси співпадали, хотів якісних змін. Ми ж аграрна область, наше багатство – це земля, – каже Віктор Іванов.

На думку фермера, сьогодні аграрії дбають самі про себе. Жодної підтримки від держави вони не отримують.

– Сумно це визнавати, але нам сьогодні допоміг карантин. Через нього дещо знизилася ціна на пальне, на добрива і ми змогли купити це трохи дешевше. А так, щойно починається сезон, ціни ростуть і ми ламаємо голову, як звести кінці з кінцями. Бо ми ж заробляємо раз на рік, коли збираємо урожай, і на ці гроші мусимо жити до наступного врожаю. Сьогодні всім треба зрозуміти, що українське село трима­­ється і живе тільки завдяки фермерам, бо вони дають роботу, підтримують соціальну сферу і допомагають людям. Якщо аграріїв не підтримувати, село зміліє, – переконаний Віктор Іванов.

 

10489

текст: Любов Попович

фото: Ігор Демчук

e-max.it: your social media marketing partner