Він вижив заради сина
Старший лейтенант Едуард Масько з Олександрії буквально вирвася з лещат смерті у кривавій мясорубці під Маринівкою Донецької області. Там його важко поранили. Аби врятувати життя вояці, лікарям довелося ампутували ліву ногу до стегна. За праву – вирішили поборотися. І ця боротьба триває вже понад місяць. За цей час Едуард став батьком. А днями – і одруженим чоловіком.Відгуляти весілля у запланований час Едуард і його кохана Валентина не встигли – почалася війна. А потім боротьба за життя, серйозне і виснажливе лікування... Коли народився син – світ ніби перевернувся. І хоча Едуард все ще пацієнт реанімації, а за плечима десятки операцій із пересадки шкіри на вцілілу ногу, він твердо вирішив зробити найважливіший крок у житті – крок на весільний рушник.
– Я щаслива, що побачу свого чоловіка. Місяць не бачилися. Познайомлю з сином. Я вважаю, що це найголовніша подія в нашому житті. Як я можу не залишитись з ним. Це моя рідна, близька людина, яка в мене є і тим більше у нас спільна дитина. Це той же Едик, нічого не міняється, – говорить наречена Валентина.
Коровай, арка у квітах, жовто-блакитні кульки… Їдальня столичної лікарні вперше бачила таке свято. Волонтери за лічені години встигли створити справжню весільну залу і організувати молодятам міні-весілля.
– Це вперше у нас таке. Ми раді, що Едик розписується, – говорить працівниця лікарні.
Свято в колі найближчих людей. Серед гостей медики та небайдужі люди, які допомагають родині, дізнавшись про її горе з телеекранів.
– Ми звичайні люди, які живуть у Києві. Ми розуміємо, що відбувається в країні, не вистачає коштів, щоб допомогти всім. Ми хочемо, щоб Едик видужав, щоб у них все склалося, щоб син радів, що у його батько – герой, – пояснюють жіночки.
Мама Едуарда ледь стримувала сльози. Зізналася, син все ще важкий.
– Те, що я побачила, це дуже боляче, – говорить, вона.
Ховали сльози і гості весілля. Кажуть, хоч привід і щасливий і вони раді за молодят, все ж важко. Тим не менш взяли себе в руки і привітали подружжя. З квітами був і головний лікар.
– Хай вам Бог дає милості і терпіння, всього самого найкращого. Хай вас завжди оточують навколо доброзичливі люди, які сьогодні прийшли на ваше свято, – побажав очільник медзакладу.
Неговіркий і здавалося раніше зовсім невеселий Едуард теж розчулився. Він уперше побачив сина, так само вперше за останній час заговорив про майбутнє.
– Сили для того, щоб пережити все це є. Побажань багато, а там побачимо, – говорить солдат.
Свого сина Едуард назвав Костиком. Дружина народила його 2 серпня. Поки їхала з сином до столиці, всю дорогу розповідала, що батько у нього – герой!
Попереду в Едуарда Маська ще не одна операція та лікування за кордоном. Власне тому пара вирішила побратися саме зараз. Валентина – теж із Олександрії. Зустрічалися вони майже рік.
Для допомоги старшому лейтинанту Едуарду Масько: картка ПриватБанку 4149 4978 0457 2651, одержувач: Стукало Валентина Григоріївна.
