У Кропивницькому майстер прихистив шістьох котів, а ті надихають його на творчість
Реставратора з обласного центру Володимира Нагорного надихають на творчу працю шестеро котів, які оселилися в його майстерні. Усіх чотирилапих чоловік забрав із вулиці, підлікував і обігрів. Сьогодні Бася, Маруся, Сіма, Нюся, Манюня і кіт Семен відволікають свого господаря від проблем, створюють гарний настрій.
– Деякі котики живуть у майстерні уже більше десяти років. Найстарша серед них – Маруся, наймолодша – Сіма. Вона теж бігала у дворі, забігла в майстерню, тут і залишилася. Мабуть, ми сподобалися один одному. Бася потрапила до мене близько семи років тому. Нюся – сіренька киця з пухнастим хвостиком, у майстерні з минулого літа. Манюня з’явилася тут два місяці тому. І шостий кіт – Семен, – розповідає Володимир про котяче сімейство.
Чоловікові подобається дбати про чотирилапих, годувати їх. Реставратор каже, коти в нього є не тільки у майстерні, а й вдома. І, попри те, що пухнастики інколи заважають роботі, не уявляє без них свого життя.
– Вони створюють мені ауру сприятливу для творчості, для позитиву. Скільки я займаюся реставраційною роботою, стільки коти мені й допомагають творити, – розповідає чоловік.
За порцією каші й ласки до майстерні сходяться й інші коти. Жодну з тварин увагою тут не обділяють. Деякі чотирилапі залишаються, щоб погостювати і знайти собі нових господарів. Володимир Нагорний говорить, що багатьох котів, які потрапляли до нього за тих чи інших обставин, прилаштував у хороші руки до своїх знайомих та друзів.
Бася, Маруся, Сіма, Нюся, Манюня і Семен, які мешкають у майстерні постійно, завжди змагаються за увагу господаря, влаштовують сцени ревнощів і, навіть, котячі бої. Жоден день, за словами реставратора, не минає без курйозів.
– Коти дуже різні, кожен зі своїм характером, але люблю я їх усіх однаково, – додає Володимир.
текст і фото: Вікторія Ілюхіна
– Деякі котики живуть у майстерні уже більше десяти років. Найстарша серед них – Маруся, наймолодша – Сіма. Вона теж бігала у дворі, забігла в майстерню, тут і залишилася. Мабуть, ми сподобалися один одному. Бася потрапила до мене близько семи років тому. Нюся – сіренька киця з пухнастим хвостиком, у майстерні з минулого літа. Манюня з’явилася тут два місяці тому. І шостий кіт – Семен, – розповідає Володимир про котяче сімейство.
Чоловікові подобається дбати про чотирилапих, годувати їх. Реставратор каже, коти в нього є не тільки у майстерні, а й вдома. І, попри те, що пухнастики інколи заважають роботі, не уявляє без них свого життя.
– Вони створюють мені ауру сприятливу для творчості, для позитиву. Скільки я займаюся реставраційною роботою, стільки коти мені й допомагають творити, – розповідає чоловік.
За порцією каші й ласки до майстерні сходяться й інші коти. Жодну з тварин увагою тут не обділяють. Деякі чотирилапі залишаються, щоб погостювати і знайти собі нових господарів. Володимир Нагорний говорить, що багатьох котів, які потрапляли до нього за тих чи інших обставин, прилаштував у хороші руки до своїх знайомих та друзів.
Бася, Маруся, Сіма, Нюся, Манюня і Семен, які мешкають у майстерні постійно, завжди змагаються за увагу господаря, влаштовують сцени ревнощів і, навіть, котячі бої. Жоден день, за словами реставратора, не минає без курйозів.
– Коти дуже різні, кожен зі своїм характером, але люблю я їх усіх однаково, – додає Володимир.
текст і фото: Вікторія Ілюхіна