Концентраційний табір, золото і бурхливе життя: Чим жило вимерле село Тернова Балка?
Хоч село Тернова Балка, що в Компаніївському районі, вже вимерло, втім його досі позначають на картах як існуюче. Від нього до обласного центру – 25 кілометрів. Жодного жителя – лише рештки хат і колишні накатані дороги. Кущі колючого терену, яким уже нічого не заважає розростатися, – ось ознака колишнього життя села Тернова Балка. Редакція «КП» побувала там і знайшла архівні документи, які вражають.
На 2001 рік у селі офіційно проживало 22 людини. Достеменно дата його заснування не відома, також не знайдено і жодної згадки про його засновників. Уперше Тернова Балка зустрічається на карті другої половини 19 століття. На ній позначено дві вулиці, млин, який стояв неподалік, та окремі будинки довкола. Навкруги села також стояло три «живих» хутори.
Зараз колишнє село оточують села Мар’ївка і Зелене. За сім кілометрів від нього – районний центр Компаніївка. Колишня Тернова Балка досі підпорядковується Мар’ївській сільській раді. Нині його територія вкрита схилами та балками. Поряд знаходяться декілька ставків. Дорога на Бобринець має з’їзд із вказівником на місцезнаходження вже вимерлої Тернової Балки. Поворот наліво веде до цвинтаря, за яким і досі доглядають. Правий поворот веде до колишніх вулиць села. На відміну від інших вимерлих сіл Кіровоградщини, проїхати вулицями Тернової Балки нічого не заважає.
Поряд із будинками можна знайти кинуті власниками речі: зламані сапи, перегородку від печі, склянки від парфумів та навіть чашку, з якої колись пили жителі села. Окрім того, лежить багато сміття – консервні банки, пляшки від алкоголю та багато іншого. Деякі з хат побудовані в пізній період. Про це свідчить бетонний фундамент, цегла та відносно сучасний шифер. Є і старі вже повалені хати, які, як і сто років тому, будувалися із глини та соломи.
За інформацією музею «Територія терору», під час Другої світової війни за кілька кілометрів від села знаходився концентраційний німецький табір. Існував він із серпня 1941 року по вересень 1943-го. У ньому утримувалося приблизно 700 осіб, усіх їх невдовзі розстріляли.
Історик-краєзнавець Василь Даценко для «Першої електронної газети» писав: «Політичні вороги рейху або «расово неповноцінні» особи направлялися для знищення у концентраційні табори «КZ-lag». На Кіровоградщині такий табір був у селі Тернова Балка Компаніївського району, де утримувалися учасники комуністичного підпілля, підпілля ОУН, а також євреї, роми, душевно хворі».
Ось як описав вигляд цього табору один із його в’язнів, якому вдалося звідти втекти: «Огорожа з двох рядів колючого дроту висотою приблизно в два-два з половиною метри, внутрішній ряд дроту під електронапругою. Вежі, собаки з усіх боків. Табір мав форму прямокутника, бараки дерев’яні, розділені на секції. Один барак відгороджений від загальної зони – жіночий. Одне невелике приміщення – карцер – із якого рідко хто виходив, а якщо і виходив, то калікою з коротким життям. Постільних речей – ніяких, вода привізна, давали її дуже обмежено, спрага ніколи не покидала людей. Харчування погане – баланда без жиру, хліб, якість якого визначити просто неможливо. За зоною – одне приміщення для охорони та кухня, інше – для коменданта, третє, очевидно, склад. Навколо концтабору яри, височини, немає населених пунктів, немає близько орної землі, неприваблива навколо природа. Метрів за сто від зони на схилі яру вирили траншею довжиною метрів 50-60, шириною два метри і глибиною метрів три (майбутня братська могила). Звірячі знущання влаштовували євреям і ромам. Змушували лягати в ту траншею, довго там тримали, допити не вели. В кінці дня, коли всіх приведуть із роботи, проведуть перевірку, видадуть вечерю, починається «повірка». При цьому присутні комендант, охорона, собаки. Виводять жінок – циганку і єврейку, роздягають догола і б’ють до напівсмерті, після чого заносять їх у барак. І так майже щодня знущання, розстріли».
У розсекреченому документі СБУ в Кіровоградській області йдеться, що у Терновій Балці у 1943 році розстріляли близько сорока ромів. Тему Голокосту ромського народу під час Другої світової війни досліджував кандидат історичних наук Юрій Митрофаненко. Науковець зібрав матеріали про трагічні події на території села Тернова Балка і представив їх у Дніпрі.
Сергій Полулях у своїй статті для газети «Україна-центр» пише, що поблизу сіл Тернова Балка та Зелене є поклади золота. Два роки тому тут розгорілися сутички через наділи земель Мар’ївської сільради поблизу Юр’ївського родовища золота, які згодом прокуратура почала через суд повертати державі. У січні 1989 на території родовища знайшли вміст золота –
на одну тонну руди припадало від 7 до 20 грамів дорогоцінного металу. У 1990-му році зона пошуків розширювалася і було створено родовище Східна Юр’ївка, але далі справа не пішла.
Сьогодні на території Тернової Балки лишилися повалені хати, сараї і фундаменти. Цілі вулиці, на яких колись вирувало життя і росли, любилися і вмирали люди, зараз стоять повалені та порослі чагарниками. На краю села знаходилася ферма. Наразі від неї лишилися тільки руїни колись великих будівель для скоту. Дорогами ще продовжують користуватися люди, які приїжджають до цвинтаря, а деякі городи обробляються і використовуються за призначенням.
текст: Володимир Ткачов
фото: Ігор Демчук
