Кропивничанка Тетяна Кеслер: У дитинстві я мріяла випікати торти та нагодувати ними всіх на світі
Кропивничанка Тетяна Кеслер більше 25 років робить десерти на замовлення. Її випічка оригінальна та неповторна за смаком. Як ішла до свого захоплення, що є найскладнішим у роботі кондитера та що пропонує клієнтам – Тетяна розповіла «КП».
– Часто трапляється так, що людина має диплом, який лежить на поличці, а займається взагалі іншою справою. У мене немає кулінарної освіти, але випічкою захоплююся з дитинства. Буквально з перших класів вчилася цьому сама. У моїй родині ніхто не випікав. Для мами все це було дико, вона боялася, що я лізу до духовки і дуже хвилювалася. Я знаходила рецепти в різних журналах, адже тоді інтернету не було, та експерементувала. Тільки мама йшла на роботу – я швиденько до духовки. Мій тато був дуже вимогливий, його правилом було, що діти повинні мати тільки вищу освіту. А я у восьмому класі віднесла документи у кулінарне училище на кондитера, хоча в школі вчилася дуже гарно. Потім про це дізнався мій батько і влаштував скандал. Він змусив мене забрати документи і йти до десятого класу, – розповідає Тетяна Кеслер і додає, на той час торти були дефіцитом, тож вона залюбки випікала друзям на свята та знайомим, а з часом кондитерські вироби їй почали замовляти.
Найскладнішими були перші торти, які жінка починала оформлювати, згадує майстриня. А зараз кожний виріб різний по-своєму та неповторний. Кожне нове замовлення – це виклик для Тетяни. Вона завжди хвилюється, як уперше.
– Я печу тільки ті торти, які люблю сама. Мені дуже важко додавати до раціону нові смаки, бо я їх не розумію. Але якщо є велика потреба, то я їх куштую, даю спробувати близьким і знайомим. Зараз роблю в Інстаграмі розіграші і віддаю людям солодощі безкоштовно, лише задля відгуків, – ділиться жінка.
Найчастіше у Тетяни Кеслер замовляють торти трьох категорій: дитячі, весільні та ювілейні. Найбільше ярусів було п’ять. Замовляли і більші, але виконувати таке замовлення складно, бо торт збирається на місці.
– Інколи люди замовляють начинку й оформлення, які неможливо поєднати разом. Тому якщо в пріоритеті оформлення, тоді пропоную начинку, яка буде доречною, якщо в пріоритеті смак – то шукатимемо компроміс із оформлення. Я вирівнюю торт масляним кремом, його видів дуже багато. Є ще ганаш, але це той самий масляний крем тільки з шоколадом. Лише ця основа повністю застигає, дозволяє себе вирівняти й оформити. Будь-яка інша не є стабільною. Наприклад, вершки і білок не застигають до потрібної консистенції і вирівняти ними до остаточного вигляду неможливо, – пояснює кулінарка.
Тетяна хотіла б мати свою кондитерську. Але зазначає, це питання бізнесу та грошей. Для неї кондитерська – гарна казка, але не про кондитера, а бізнесмена.
– Одного разу я поставила двоярусний торт на слабку підставку. Але я, як майстер, на таких підставках можу привезти. Але тоді замовником був дуже квапливий чоловік. Я йому дала торт і розповідаю, як треба правильно тримати. Він мене не слухає, хапає з двох сторін, ця підставка по центру тріскається і торт у нього в руках складається, як книжка. Чоловік розуміє, що це його промах і говорить: засипте його чимось, щоб не було видно, що він ламався. Я все виправила, але це вже не був такий гарний виріб, – пригадує жінка курйозний випадок і додає, саме на таких помилках і навчалася.
В інші міста майстриня замовлення робить нечасто. Каже, може доставити виріб не далі, ніж за сто кілометрів. Але для таких замовлень жінка сама обирає начинку та оформлення, щоб доставити торт без ризику псування.
– Найскладнішим для мене є встигнути все. Буває, коли торт складний, треба його розкреслити, розрахувати пропорції ваги та оформлення. Це все треба обрахувати, поєднати з начинкою. Був час, коли я робила в кондитерському цеху і там хоча б спілкувалися з колективом. Коли торгувала на ринку, ще не мала шедевральних тортів, але там також був контакт із людьми. Це було дуже цікаво і весело. Останні років десять працюю вдома. Колись це було зручно, адже була мала дитина і я сама планувала свій графік. Всі сплять, а я собі печу. А зараз трохи відчуваю себе заручником. Дитина виросла і поїхала в інше місто, чоловік працює за кордоном, а я одна. Не вистачає спілкування, бо вся в роботі. Уже починаю задумуватися, щоб кудись вийти в люди, – ділиться мрією Тетяна Кеслер.
Замовлень у майстрині багато і навіть є постійні покупці. Коробочка капкейків коштує від 220 до 240 гривень, торт – від 600 гривень. Найдорожчий торт, який робила жінка, коштував 1600 гривень. Він мав вигляд столу, за яким сидить на стільці чоловік, якого Тетяна робила по фотографії, а з ним його улюблений кіт. На столі були малесенькі страви: запечена курка, бутерброди, тарілка з ікрою. Це дуже кропітка робота, розповідає майстриня про оригінальне замовлення.
– На кожному етапі життя мені подобається різне в своїй роботі. Спочатку імпонувало те, що в 90-ті роки важко було купити торт. Лише в один магазин у місті їх привозили і за ними шикувалася величезна черга. Зараз я зіткнулась з тим, чого раніше не було – це конкуренція. Але тоді, у дитинстві я мріяла випікати торти та нагодувати ними всіх на світі без усіляких черг, – каже Тетяна Кеслер.
Якщо хтось із читачів хоче замовити кондитерські вироби Тетяни Кеслер, контакти майстрині є в редакції «КП».
текст: Аміна Клюй
фото: Ігор Демчук
