Голова Федерації профспілок Кіровоградської області пояснив, чим загрожує новий закон про працю
Ми поступово перетворюємося на націю заробітчан – щорічно на заробітки з України виїжджає від 7 до 9 мільйонів українців. При всіх запевненнях у тому, що міграційний процес має для економіки позитивний ефект, уряди України вигадували способи залишити людей по цю сторону кордону. Найбільш креативними виявилися нинішні – міністр економіки Тимофій Мілованов та інші поважні особи, що засідають у комітетах парламенту. У грудні минулого року у Верховній Раді зареєстрували проект закону «Про працю» (№2708), який, на думку авторів, впроваджує лібералізацію трудового законодавства, спрямовану на створення рівних правил гри та балансу інтересів працівників і роботодавців, надає стимули для розвитку бізнесу, полегшує пошук нової роботи та взагалі сприяє зниженню рівня безробіття. А на думку профспілок – узаконює трудове «рабство». До чого насправді призведе впровадження нового трудового закону – «КП» пояснив голова Федерації профспілок Кіровоградської області Максим Баланенко.
«КП»: реакцією профспілок на появу законопроекту стало всеукраїнське віче. Невже все так катастрофічно?
М.Б.: На жаль, так. Якщо цей проект стане законом, він позбавить працівників конституційних прав та гарантій, а профспілки – спроможності їх захищати. Він не відповідає задекларованій меті, а саме створенню умов працевлаштування, комфортної праці, збільшенню доходів працівників. Сьогодні країна живе за Кодексом законів про працю, за законами «Про оплату праці», «Про відпустки», «Про професійні спілки, їх права та гарантії». Якщо бути точним, то 376 статей регулюють питання праці, зарплати та відпочинку, трудових відносин та прав найманих працівників. Все це втиснули в 98 статей. Що з цього вийде? Катастрофа і для людей, і для української економіки.
«КП»: Може є необхідність терміново змінити закон?
М.Б.: Єдина необхідність, яку озвучують ініціатори проекту, що Кодекс законів про працю дуже старий, приймався у 70-ті роки минулого століття, і ми єдина країна, яка живе за кодексом Радянського Союзу, якого вже давно не існує. Те, що в нього постійно вносилися зміни та доповнення, не враховується. Виходить, влада вважає, що кодекс законів про працю у нас є гальмом економіки.
«КП»: Профспілки наголошують на тому, що новий закон знищить соціальні гарантії. Про що йде мова?
М.Б.: Перш за все про те, що скасовується державна гарантія мінімальної заробітної плати на рівні не нижче прожиткового мінімуму, а також індексація заробітних плат. Зараз людина, яка працює у важких, шкідливих або небезпечних умовах, отримує підвищену від 4% до 24% зарплату. За новим законом, підвищення обмежується 4%. Скасовуються додаткові відпустки за роботу з важкими та шкідливими умовами праці та додаткова відпустка до 10 днів матерям, які мають дітей до 15 років.
Завдяки «зусиллям» влади вдвічі скорочується щотижневий безперервний відпочинок, тобто вихідний буде один, а не два. В той же час знімається обмеження надурочних робіт, які зараз становлять 120 годин: із прийняттям нового закону робітник за умовами трудового договору може працювати скільки завгодно. А платити за надурочні роботи будуть у 5 разів менше.
Крім того, попри те, що у пояснювальній записці до закону сказано, що він не зачепить інтересів людей з інвалідністю, він повністю скасовує їхній захист.
«КП»: Натомість вводять захист від психологічного насильства та мобінгу працівників.
М.Б.: Це омана, бо статтею 35 роботодавцеві надається виключне право на безпідставні і немотивовані звільнення.
«КП»: Автори законопроекту визнають трудовий договір основним джерелом регулювання індивідуальних трудових правовідносин та передбачили сім видів трудових договорів. І взагалі заявляють про «дебюрократизацію» трудових відносин. Чи так це?
М.Б.: Зараз більшість гарантій соціального захисту працівнику забезпечує закон. У нових реаліях діятиме лише трудовий договір, возведений у ранг закону. У трудовому договорі прописуватимуться права та обов’язки сторін, характеристика виконуваної роботи, тривалість відпустки та умови її поділу, умови оплати праці, тривалість робочого часу та часу відпочинку, термін повідомлення про розірвання трудового договору та грошові компенсації і (увага!) додаткові умови звільнення.
Так, трудовий договір із нефіксованим робочим часом взагалі можна назвати джек-потом для роботодавця. Робота є – працівника викликають у будь-який день і час, немає роботи – сиди вдома. Оплата праці при цьому здійснюється за фактично відпрацьований час. Якщо роботи немає місяць, людині заплатять за 8 годин.
Це абсолютне безправ’я: роботодавець не несе жодної відповідальності за таких працівників і не гарантує навіть мінімальну зарплату. При такому договорі роботодавець не надає відпусток, не сплачує лікарняні, не сплачує ЄСВ та податки. Навпаки, за новим законом робітник нестиме відповідальність не лише за пошкоджене майно, а й за не отримані роботодавцем прибутки. Тобто за рішенням суду працівник може працювати на «хазяїна» безоплатно до кінця свого життя!
«КП»: Давайте повернемося до 35 статті нового закону про звільнення.
М.Б.: Ця стаття означає лише одне – звільнення працівника на підставі одноосібного бажання роботодавця. Без мотивації, без обгрунтувань, без підстав чи доказів і без можливості звернутися до суду. У світі ця норма здебільшого застосовується до керівництва підприємств. В Україні її пропонують застосовувати масово, що призведе до знищення будь-яких трудових прав.
А ще роботодавець може звільнити працівника без жодних обґрунтувань із формулюванням «за втрату довіри».
Жінок не можна буде звільнити лише під час відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. Якщо в період відпустки по догляду за дитиною до 3 років жінка вийде на роботу – можна звільнити в той же день на загальних підставах. Захисту позбавляються також одинокі жінки з дітьми віком до 14 років або з дитиною-інвалідом. Те ж стосується і періоду тимчасової непрацездатності, тому хворіти буде небезпечно не тільки для здоров’я, а й для гаманця.
Про розрив короткострокового договору роботодавець повідомить людину за три дні повідомленням на телефон.
«КП»: Закон має ще одне ноу-хау: повне виключення профспілок із взаємовідносин роботодавець-працівник. Що скажете з цього приводу?
М.Б.: У проекті профспілки взагалі не згадуються, хоча профспілка – єдина громадська організація, чия діяльність прописана в Конституції. Замість неї з’явиться представник працівників, уповноважений незрозуміло на що і який сам не має жодного захисту.
Профспілка не зможе блокувати незаконні звільнення працівників із будь-яких підстав. Із закону виключені права профспілок на поширення інформації, на отримання інформації про залишки коштів на рахунках тощо. Такого не приймали в жодній країні!
Коли ми звернулися до міжнародної громадськості, нас підтримали профспілки більшості країн світу. Навіть найбідніша та найнебезпечніша країна Сомалі висловила своє занепокоєння.
«КП»: Може, дійсно створюються такі умови, щоб руками роботодавців вижити українців з України? Адже працездатні громадяни поїдуть на заробітки в інші країни. А ті, хто не зможе, жебракуватимуть на рідній землі?
М.Б.: Виходить так. У пояснювальній записці до проекту мова йде про те, що він покликаний на збільшення робочих місць, створення умов для легкого працевлаштування, комфортної праці та збільшення доходів працівників. А яким чином він це робить? Ніяким. Проте кардинально змінили правила звільнення з роботи.
Я б цей проект назвав вінегретом, у який накидали усього потрошку. В ньому відсутні гарантії захисту прав найманих працівників, проте узаконюються безмежні можливості для свавілля роботодавців. Закон не пройшов жодної експертизи чи обговорення, чи погодження. Його впровадження лише посилить трудову міграцію, а майже 20 мільйонів українців будуть приречені на узаконену рабську працю.
«КП»: То що вимагають профспілки?
М.Б.: По-перше, відкликати законопроект про працю №2708. По-друге, розпочати роботу над проектом трудового кодексу усім разом: урядовцям, всеукраїнським репрезентативним об’єднанням профспілок та об’єднанням роботодавців за участю експертів міжнародної організації праці. Після підготовки винести законопроект на всенародне обговорення, а все потім – на розгляд парламенту.
текст: Тетяна Фоміна
фото: Ігор Демчук
