Соціальний консультант: важливо навіть у колонії дбати про здоров’я
Олександр Чепурний – соціальний працівник у виправному центрі №37 в Устинівці у рамках проекту «Заради життя», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку. Чому вирішив працювати саме з таким особливим контингентом і про особливості своєї роботи – розповів «КП».
Усе життя Олександр пропрацював у школі. За фахом – учитель історії, відмінник освіти. Коли вийшов на заслужений відпочинок за вислугою років, вирішив життя пов’язати із соціальною сферою. Каже, робота була дотична, мав певний досвід і бажання розвиватися в цьому напрямку.
– У Державній виправній колонії «Устинівський виправний центр» №37 була вакантна посада психолога. Я пройшов необхідні додаткові курси у Білій Церкві, які допомогли мені дізнатися більше про психологічну та соціальну роботу. Майже десять років працюю у виправному центрі. З благодійною організацією «100 відсотків життя. Кропивницький» я співпрацюю років зо три. Для мене це неабияка можливість «навчити» засуджених бути відповідальними до свого здоров’я. Я – соціальний консультант, допомагаю засудженим проходити анкетування на соціально-значущі захворювання, – ділиться Олександр.
Чоловік розповідає, коли приходять у виправний центр засуджені, вони більше знають його, як колишнього вчителя. Це є певною довірою для нього, адже так легше налаштувати засуджених до розмови про ВІЛ і туберкульоз, мотивувати до анкетування.
– Вони до мене звертаються «учитель». Крім психологічної і соціальної роботи, доводиться надавати й життєві поради. Пояснюю, що важливо навіть у колонії дбати про здоров’я. Мотивація до анкетування на ВІЛ і туберкульоз засуджених дуже проста – за своїм бажанням заради свого здоров’я. Наразі 90% засуджених в установі пройшли анкетування на соціально-небезпечні захворювання. Тепер вони знають про свій ВІЛ-статус і про ризики захворювання на туберкульоз, – ділиться соціальний консультант.
Завдяки анкетуванню нещодавно вдалося діагностувати у клієнта ВІЛ і туберкульоз.
– Якщо після анкетування у засуджених є підозра на захворювання, з ними проводжу конфіденційну розмову щодо тестування. Ось нещодавно ми вчасно зуміли допомогти одному засудженому. У нього запідозрили ВІЛ і туберкульоз. Молодик хворів, була температура. Він приймав таблетки, але симптоми не зникали, почувався погано. Вмовили після анкетування пройти тестування на ВІЛ та флюорографічне обстеження. Обидва діагнози підтвердилися. Спочатку його реакція була негативна. Але він розумів важливість лікування. Тому його одразу відвезли у протитуберкульозну лікарню. Наразі він проходить лікування, – каже Олександр.
Ефективність такої роботи з засудженими виправдана. На думку соціального консультанта, допомога благодійної організації – це шанс засудженим ще раз задуматися про стан здоров’я. А якщо виявили хворобу, вчасно розпочати лікування. Лише так можна поступово зупинити епідемії цих підступних недуг, вважає Олександр Чепурний.
текст і фото: Вікторія Семененко
